Вікіпедія

Клаус фон Байме

Клаус Густав Генріх фон Байме (нім. Klaus von Beyme, 3 липня 1934, м. Жарув, Третій Рейх — 6 грудня 2021)[5] — німецький політолог, професор-емерит факультету економіки та соціальних наук Гайдельберзького університету.

Клаус фон Байме
нім. Klaus von Beyme
Ім'я при народженні нім. Klaus Gustav Heinrich von Beyme
Народився 3 липня 1934(1934-07-03)[1]
Жарув, Свідницький повіт, Республіка Польща
Помер 6 грудня 2021(2021-12-06)[2] (87 років)
Гайдельберг, Карлсруе, Баден-Вюртемберг, Німеччина[2]
Поховання Neuenheim cemeteryd
Країна  Німеччина
Діяльність політолог, викладач університету
Alma mater Гайдельберзький університет Рупрехта-Карла
Галузь політологія[3]
Заклад Тюбінгенський університет
Франкфуртський університет
Гайдельберзький університет Рупрехта-Карла
Науковий ступінь докторський ступінь
Аспіранти, докторанти Annette Zimmerd
Членство Європейська академія[4]
BBAW
Партія Соціал-демократична партія Німеччини
Нагороди

Навчання ред.

Після закінчення підготовчих доуніверситетських курсів в м. Целле у 1954 році, у період 1954—1956 років він розпочав навчання для здобуття освіти видавця. Після цього протягом 1956—1961 років він вивчав політичну науку, історію, історію мистецтва і соціологію у Гайдельберзі, Бонні, Мюнхені, Парижі та Москві. З 1961 по 1962 роки, Байме був науковим співробітником Російського дослідного центру при Гарвардському університеті та асистентом німецько-американського політичного теоретика Карла Йоахіма Фрідріха. Після здобуття докторського ступеня у 1963 році в Гайдельберзі, працював асистентом, захистивши габілітаційну роботу у 1967 році.

Наукова кар'єра ред.

Байме продовжив наукову кар'єру у Тюбінгенському університеті на посаді професора (1967—1973) і протягом нетривалого часу був ректором цього університету. У 1972 році був скерований у Франкфуртський університет. У період 1973—1975 років Байме був президентом Німецької асоціації політичної науки.

На завершення, з 1974 до 1999 року Байме обіймав посаду професора і керівника кафедри політичної науки у Гайдельберзькому університеті. У період 1982—1985 років він був президентом Міжнародної асоціації політичної науки, протягом 1983—1990 рр. — членом науково-дослідної ради при Інституті Європейського університету (англ. The European University Institute) у Флоренції, у 1979 — гостьовим професором у Стенфордському університеті в Каліфорнії, у 1985 — гостьовим професором в Інституті політичних досліджень (фр. École des Sciences Politiques або Sciences Po) в Парижі, у 1989 — гостьовим професором в Університеті Мельбурна (Австралія), у період 1990—1993 — членом Ради Комісії з досліджень в області соціальних і політичних змін в Нових федеральних землях. З 1987 року Байме є членом Європейської Академії. З 1999 року він займає посаду професора-емерита.

Наукові інтереси ред.

Байме проводить порівняльне дослідження політичних систем в Європі, особливо країн Східної Європи. Він має численні публікації у сфері його особливих наукових інтересів, таких як «політична теорія», «компоративістика» і «політичний аналіз» (політична культура, мистецтво і політика, урбаністика і містобудівна політика). Він розглядає США як рольову модель.

Крім цього Байме також цікавиться архітектурою та історією мистецтва. Такі книги як «Епоха авангардизму» (англ. Age of the Avant-Gardes), «Мистецтво і суспільство 1905—1955 років» (англ. Art and Society 1905-1955) та «Чарівність екзотики, екзотизму, расизму та сексизму у європейському мистецтві» (англ. Fascination of the Exotic, Exoticism, Racism and Sexism in European Art) цілком відображають ці його зацікавлення.

Теорії ред.

Клаус фон Байме стверджує, що починаючи з 1945 року було три ультраправі хвилі у Європі:

  • хвиля ностальгії — виникла у Німеччині та Італії. Такі партії безпосередньо звертаються до досвіду попередніх праворадикальних урядів та з'являються у момент соціальної та економічної турбулентності. Проте вони швидко зникли.
  • антиподаткова хвиля — виникла в основному у Франції. Перш за все це пужадизм у 1950-60-х роках. Переважно дрібні підприємці скаржилися на те, що так звана «маленька людина» залишилась поза політичним процесом.
  • нова хвиля — загальноєвропейська тенденція, яка зародилася у 1980-х роках. Вона є наймасштабнішою з-поміж трьох хвиль і триває досі.

Праці (вибрані) ред.

  • Der Föderalismus in der Sowjetunion. Quelle & Meyer, Heidelberg 1964, (englische Kurzversion in: Public Policy 1964).
  • Das präsidentielle Regierungssystem der Vereinigten Staaten in der Lehre der Herrschaftsformen. Müller, Karlsruhe 1967.
  • Die verfassungsgebende Gewalt des Volkes. Mohr, Tübingen 1968, (griech.: Syntaktikh efoysia toy laoy, Athen: Ekdoseis (1987)).
  • Politische Ideengeschichte – Probleme eines interdisziplinären Forschungsbereichs. Mohr, Tübingen 1969.
  • Interessengruppen in der Demokratie. Piper, München 1969; 5. Aufl. 1980, (span.: Los grupos de presión en la Democracia. Belgrano, Buenos Aires 1986).
  • Das politische System Italiens. Kohlhammer, Stuttgart 1970.
  • Die politische Elite in der Bundesrepublik Deutschland. Piper, München 1971; 2. Aufl. 1974.
  • Vom Faschismus zur Entwicklungsdiktatur. Machtelite und Opposition in Spanien. Piper, München 1971.
  • Die politischen Theorien der Gegenwart. Piper, München 1972; 8. Aufl., Westdeutscher Verlag, Wiesbaden 2000, (span.: Teorías politicas contemporaneas. Instituto des estudios políticos, Madrid 1977), (serbokroat.: Suvremene politicke teorije. Stvarnost, Zagreb 1975), (chines.: Dangdai zhengzhi lilun. Shangwu, Peking 1990), (poln.: Wspólczesne teorie polityczne. Scholar, Warschau 2005).
  • Ökonomie und Politik im Sozialismus. Ein Vergleich der Entwicklung in den sozialistischen Ländern. Piper, München 1975, paperback edition 1977, (engl.: Economics and Politics within Socialist Systems. Praeger, New York 1982).
  • Gewerkschaften und Arbeitsbeziehungen in kapitalistischen Ländern. Piper, München 1977 (engl.: Challenge to Power. Trade Unions and Industrial Relations in Capitalist Countries. Sage, London 1980).
  • Sozialismus oder Wohlfahrtsstaat? Sozialpolitik und Sozialstruktur der Sowjetunion im Systemvergleich, München: Piper (1977), (Englische Kurzversion in: International Political Science Review (1981)).
  • Das politische System der Bundesrepublik Deutschland, Wiesbaden: Westdeutscher Verlag, (1979), 2010 11. Aufl. (VS Verlag für Sozialwissenschaften), (engl.: The Political System of the Federal Republic of Germany, Aldershot: Gower/New York: St. Martin's Press (1983)) , (slowen.: Politični sistem Zvezne Republike Nemčije, Koper: Visokošolsko središče (2002)).
  • Parteien in westlichen Demokratien, München: Piper (1982); 2. Aufl. 1984, (engl.: Political Parties in Western Democraties., New York: St. Martin's Press (1985)), (span.: Los partidos políticos en las democracias occidentales, Madrid: Siglo ventiuno (1986)), (ital.: I partiti nelle democrazie occidentali, Bologna: Zanichelli (1987)).
  • Die Sowjetunion in der Weltpolitik, München: Piper (1983); 2nd edition 1985, (engl.: The Soviet Union in World Politics, New York: St. Martin's Press (1987)).
  • Der Wiederaufbau. Architektur und Städtebaupolitik in beiden deutschen Staaten, München: Piper (1987).
  • Der Vergleich in der Politikwissenschaft, München: Piper (1988).
  • Right Wing Extremism in Western Europe, London: Frank Cass Publishers (1988).
  • Hauptstadtsuche. Hauptstadtfunktionen im Interessenkonflikt zwischen Bonn und Berlin, Frankfurt am Main: Suhrkamp (1991).
  • Theorie der Politik im 20. Jahrhundert. Von der Moderne zur Postmoderne, Frankfurt am Main: Suhrkamp (1991); 3. Aufl. 1996, 4. Aufl. 2007, (Span.: Teoría politíca del siglo XX. De la modernidad a la postmodernidad, Madrid: Alianza (1994)).
  • Die politische Klasse im Parteienstaat, Frankfurt am Main: Suhrkamp (1993); 2. Aufl. 1995, (span.: La classe política en el Estado de partídos, Madrid: Alianza (1995)), (ital.: Classe politica a partitocrazia, Turin: UTET (1997)).
  • Systemwechsel in Osteuropa, Frankfurt am Main: Suhrkamp (1994), (engl.: Transition to Democracy in Eastern Europe. London: MacMillan (1996)), (korean.: talsahoezu ue wa zese joenwhan, Seokang Dae Hak Kyoe Zalpanbu (2000)).
  • Transition to Democracy in Eastern Europe, London: Palgrave Macmillan (1996).
  • Der Gesetzgeber: Der Bundestag als Entscheidungszentrum (1997), (engl.: Parliament as a Decision-Making Centre. The Case of Germany, New York: St. Martin's Press (1998)).
  • Kulturpolitik zwischen staatlicher Steuerung und Gesellschaftlicher Autonomie, Opladen: Westdeutscher Verlag (1998).
  • Die Kunst der Macht und die Gegenmacht der Kunst, Frankfurt am Main: Suhrkamp (1998).
  • The Legislator: German Parliament as a Centre of Political Decision Making, Aldershot: Ashgate (1998).
  • Die parlamentarische Demokratie, Opladen: Westdeutscher Verlag (1999).
  • Parliamentary Democracy. Democratization, Destabilization, Reconsolidation 1789-1999, Basingstoke: Macmillan (2000)
  • Parteien im Wandel (2000), 2. Aufl., 2002, (kroat.: Transformacija političkih stranaka, Zagreb: Politička misao (2002)).
  • Politische Theorien in Russland 1789-1945, Wiesbaden: Westdeutscher Verlag (2001).
  • Politische Theorien im Zeitalter der Ideologien, Wiesbaden: Westdeutscher Verlag (2002).
  • Das Zeitalter der Avantgarden. Kunst und Gesellschaft 1905-1955, München: C.H. Beck (2005).
  • Föderalismus und regionales Bewusstsein. Ein internationaler Vergleich, München: C.H. Beck (2007).
  • Die Faszination des Exotischen. Exotismus, Rassismus und Sexismus in der Europäischen Kunst, München: Fink (2008).
  • Geschichte der politischen Theorien in Deutschland 1300-2000, Wiesbaden: VS Verlag für Sozialwissenschaften (2009).
  • Vergleichende Politikwissenschaft, Wiesbaden: VS Verlag für Sozialwissenschaften (2010).
  • Kulturpolitik in Deutschland. Von der Staatskulturförderung zur Kreativwirtschaft, Wiesbaden, VS für Sozialwissenschaften (2012).
  • Von der Postdemokratie zur Neodemokratie, Wiesbaden, VS Springer (2013) (engl.: From Post-Democracy to Neo-Democracy, Heidelberg, Springer (2018)).
  • Liberalismus. Theorien des Liberalismus und Radikalismus im Zeitalter der Ideologien 1789-1945, Wiesbaden, Springer VS (2013).
  • Konservatismus. Theorien des Konservatismus und Rechtsextremismus im Zeitalter der Ideologien 1789-1945, Wiesbaden, Springer VS (2013).
  • Sozialismus. Theorien des Sozialismus, Anarchismus und Kommunismus im Zeitalter der Ideologien 1789-1945, Wiesbaden, Springer VS (2013).
  • Pioneer in the Study of Political Theory and Comparative Politics, Heidelberg, VS Springer (Springer Briefs on Pioneers in Science and Practice 14) (2014).
  • On Politic Culture, Cultural Policy, Art and Politics, Heidelberg, VS Springer, (Springer Briefs in Science and Practice. Texts and protocols 15) (2014).
  • Religionsgemeinschaften, Zivilgesellschaft und Staat: Zum Verhältnis von Politik und Religion in Deutschland, Wiesbaden, VS Springer, (2015).
  • Die Russland-Kontroverse. Eine Analyse des ideologischen Konflikts zwischen Russland-Verstehern und Russland-Kritikern, Wiesbaden, VS Springer, (2016) (2. Aufl. 2018).
  • Bruchstücke der Erinnerung eines Sozialwissenschaftlers, Wiesbaden, VS Springer, (2016).
  • Rechtspopulismus – Ein Element der Neodemokratie, Wiesbaden, VS Springer, (2018) (engl.: Rightwing Populism. An Element auf Neodemocracy, Wiesbaden, VS Springer, (2019)).
  • Berlin. Von der Hauptstadtsuche zur Hauptstadtfindung, Wiesbaden, VS Springer, (2019).
  • Migrationspolitik. Über Erfolge und Misserfolge, Wiesbaden, VS Springer, (2020).

Перекладені українською ред.

  • Клаус фон Байме. Політичні теорії сучасності /Пер. з нім. М.Култаєвої та М.Бойченка. — Київ: Стилос, 2008. — 398 с. — («Сучасна гуманітарна бібліотек»)

Посилання ред.

Примітки ред.

  1. ↑ Енциклопедія Брокгауз
  2. ↑ а б https://www.faz.net/aktuell/feuilleton/politologe-klaus-von-beyme-war-ein-mann-des-vergleichs-17674117.html
  3. ↑ Czech National Authority Database
  4. ↑ https://www.ae-info.org/ae/User/Beyme_Klaus
  5. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 7 Грудня 2021. Процитовано 7 Грудня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)

Див. також ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Клаус_фон_Байме&oldid=35040010