Клавдій Дуж-Душевський
Клавдій Дуж-Душевський (біл. Клаўдзі Дуж-Душэўскі; *27 березня 1891, за іншими джерелами 26 березня — †25 лютого 1959, Вільнюс, за іншими даними Каунас) — білоруський архітектор, видавець, журналіст, громадський діяч. Вважається одним з творців прапора БНР[1][2].
| Клавдій Дуж-Душевський | |
|---|---|
| біл. Клаўдзі Дуж-Душэўскі | |
.jpg) | |
| Народився |
27 березня 1891 Глибоке |
| Помер |
25 лютого 1959 (67 років) Вільнюс |
| Поховання | Петрашунський цвинтар |
| Громадянство | Російська імперія — БНР — Литва |
| Діяльність | архітектор, видавець, журналіст, громадський діяч |
| Галузь | видавництво |
| Alma mater | Q29897367? (1912), Санкт-Петербурзький державний гірничий університет (1918) і Університет Вітовта Великого (1927) |
| Заклад | Білнацком, Central Belarusian Concil of Wilno and Grodnod, Belarusian Society for Aid to War Victimsd, Вільнюська білоруська гімназія, Університет Вітовта Великого, Lithuanian Ministry for Belarusian Affairsd, Q17047051?, Kryvičd і Q117301954? |
| Членство | Q13028776? і Vilna Belarusian Councild |
| Партія | Білоруська партія соціалістів-революціонерів |
| Нагороди |
 |
Біографія ред.
Закінчив Вільнюську реальну гімназію. Грав Криницького у п'єсі «Павлінка» Янки Купали. У 1912—1917 роках навчався у Петербурзькому гірському інституті. Брав участь у видавництві часопису «Ранок». За його свідченнями, він створив ескіз білоруського національного прапора. 1917 року вступив в Білоруську соціалістичну громаду (БСГ), у червні — жовтні 1917 року був членом ЦК і президії. Учасник З'їзду білоруських національних організацій (березень 1917 року, Мінськ), Всеросійської демократичної наради (вересень 1917 року, Петроград) та інш.
1918 року працював завідувачем одного з відділів Білнацкому. Після розпаду БСГ (літо 1918) перебував у Білоруській партії соціалістів-революціонерів. З квітня 1919 року перебував у Вільнюсі: член Білоруського національного комітету, голова Центральної білоруської ради Віленщини та Городенщини (травень — липень 1919), очолював комітет Білоруського товариства допомоги потерпілим від війни, один з ініціаторів створення Білоруської військової комісії. Восени 1919 року був дипломатичним представником уряду БНР у країнах Балтії, державним секретарем в уряді Ластовського. Викладав у Вільнюській білоруській гімназії та на білоруських курсах викладачів. На початку 1921 року був арештований польською владою. Звільнений 7 лютого 1921 року. Після цього переїхав у Литву, у Каунас.
У 1920—1930 роки працював у Міністерстві білоруських справ, Міністерстві закордонних справ, союзі Литви; один з керівників Білоруського центру в Литві, Литовсько-Білоруського товариства. 1927 року закінчив Литовський університет у м. Каунасі.
З початком першої радянської окупації Литви Дуж-Душевський потрапив до радянської в'язниці. Під час німецької окупації його за допомогу євреям запроторили до нацистського концтабору. 13 квітня 2004 року Клавдіуш та Алена Дуз-Душевські отримали посмертну Хрест Порятунку тих, хто гине від президента Литви за порятунок євреїв. Це сталося на прохання єврейської громади Литви.[3][4]
У 1944—1946 роках працював доцентом у Каунаському університеті. У 1946—1947 роках був арештований радянською владою. У лютому 1952 року Душевський як «активний білоруський націоналіст» був знову арештований та засуджений до 25 років ув'язнення у радянських таборах. Був звільнений у квітні 1955 року. Працював в інституті «Литбудпроект».
Похований у Каунасі.
Творчість ред.
Автор десятків будинків у Каунасі, Паневежисі, Клайпеді, Шяуляйях. Редактор часопису «Білоруський осередок».
Саме він на підставі історичних свідчень і кольорів народного одягу та орнаментів він створив у свій час ескіз прапору БНР. У грудні 1917 року у Мінську під час Всебілоруського з'їзду біло-червоно-білий стяг вже однозначно вважався національним символом Білорусі.
Примітки ред.
- ↑ Рудовіч С. Час вибару: праблєми самавизначення Беларусі ў 1917 Годзе. — Мінск, 2001. — С. 80.
- ↑ Хареўскі C . Клаўдзі Дуж-Душеўскі. Сьцяг / Сто твораў мастацтва ХХ стагодзьдзя // Наша Ніва, № 6. — 1998.
- ↑ Apdovanotų asmenų duomenų bazė. Архів оригіналу за 20 Липня 2021. Процитовано 20 Липня 2021.
- ↑ «Мы заўсёды будзем яму ўдзячныя». Як стваральнік бел-чырвона-белага сьцяга ўратаваў габрэйскую дзяўчынку ад Галакосту. Архів оригіналу за 28 Червня 2021. Процитовано 20 Липня 2021.
Література ред.
- Дуж-Душэўскі Клаўдзій Сяпанавіч // Беларуская энцыклапедыя: у 18 т. / рэдкал.: Г. П. Пашкоў і інш. — Мн., 1998. — Т. 6. — С. 269—270.
- Луцкевіч Л. Барацьбіт і будаўнік / Л. Луцкевіч // Літаратура і мастацтва. — 1991. — 3 мая. — С. 13.
- Луцкевіч Л. Заслужыў пашану нашчадкаў / Л. Луцкевіч // Голас Радзімы. — 1991. — 2 мая. — 18. — С. 4-5.
- Рудовіч С. Белы, чырвоны, белы… // Звязда. 1992, 25 сак.
- Рудовіч С. Палітык, асветнік, дойлід / С. Рудовіч // Памяць: гісторыка-дакументальная хроніка Глыбоцкага раёна / рэд.: Б. Сачанка і інш. — Мн., 1995. — С. 126—129.