Радянська окупація Литви (1940)

сторінка значень у проекті Вікімедіа

Радянська окупація Литви 1940 року — військова окупація Литовської Республіки Радянським Союзом відповідно до положень пакту Молотова-Ріббентропа, укладеного між СРСР та нацистською Німеччиною у 1939 році.

Історія Литви
Coat of arms of Lithuania.svg
Доісторична Литва
Литовське князівство
Королівство Литви
Велике князівство Литовське
Річ Посполита
Російська імперія
Лісові брати (1905—1906)
Обер Ост
Королівство Литва
Литовська радянська республіка
Литовсько-Білоруська Радянська Соціалістична Республіка
Литовська Республіка
(Серединна Литва • Віленський край • Клайпедський край)
Окупація Литви СРСР
Окупація Литви Третім Рейхом
Лісові брати (1940-1957)
Литовська РСР
Литовська Республіка

Портал «Литва»

У жовтні 1939 року Литва під тиском Москви підписала нав'язану їй угоду «про взаємодопомогу» з СРСР, яка надала радянській стороні право на розміщення там військових баз. Після вторгнення до країни Червоної армії влітку 1940 року, Радянська влада змусила уряд Литва подати у відставку. Під наглядом радянських окупантів, новий маріонетковий комуністичний уряд влаштував фальсифіковані вибори зі сфабрикованими результатами. Відразу після виборів новообраний «народний парламент» Литви звернувся до Радянського Союзу з проханням прийняти країну до свого складу. У червні 1941 року новий Радянський уряд влаштував масові депортації так званих «ворогів народу». Відтак, потерпаючи від радянського терору, багато литовців спочатку сприйняли як звільнення німецьку окупацію під час Німецько-радянської війни.

ПередумовиРедагувати

 
Заплановані та фактичні територіальні зміни в Центральній Європі 1939—1940 років

23 серпня 1939 року у Москві був підписаний договір про ненапад між СРСР та Німеччиною, за яким сторони зобов'язалися погоджувати спільні дії; зберігати нейтральність у випадку війни однієї зі сторін проти сторонніх держав; не приєднуватись до союзів, які скеровані проти однієї зі сторін. Згідно з таємним протоколом, що додавався до цього договору, сторони поділили сфери впливу у Східній Європі, і Литва разом з Віленським краєм потрапила до сфери впливу Третього Рейху.

Проте 28 вересня 1939 року, через одинадцять днів після вторгнення СРСР до Польщі, до секретного протоколу пакту Молотова-Ріббентропа внесено зміни договором про дружбу та кордони між СРСР та Німеччиною: Німеччині було передано більшу частину польської території, а Литва з Віленською краєм перейшла зі сфери впливу Німеччини до сфери впливу Радянського Союзу.[1][2]

Перебіг подійРедагувати

Радянський дипломатичний тискРедагувати

Після нападу Німеччини на Польщу країни Балтії оголосили про свій нейтралітет, а представники їхніх урядів через радянських дипломатичних представників намагалися з'ясувати наміри Москви[3].

17 вересня 1939 на Польщу напав СРСР. З наближенням розгрому Польщі СРСР почав втягувати країни Балтії у перемовини про врегулювання торговельних питань, під час яких починав вимагати укладення угод про розміщення на їхній території своїх військових баз та контингентів. Для того, аби зробити литовський уряд більш поступливим в переговорах, радянські дипломати погрожували передати Вільнюс до складу Білоруської РСР. Адже з 1922 року і до Другої світової війни Вільнюс разом із прилеглим районом були анексовані Польщею, але з кінця вересня 1939 року давня литовська столиця перебувала під радянською окупацією після нападу СРСР на Польщу.[3]

Коли СРСР вторгся до Польщі, Литва під приводом того, що військові дії проходять у безпосередній близькості до її кордонів, почала мобілізацію. Проте через нестачу фінансів мобілізацію довелося зупинити вже 2 жовтня. У той же час почалися переговори по Радянсько-литовському договору про взаємну допомогу: СРСР обіцяв віддати Литві частину захопленого у Польщі Віленського краю, в обмін на дозвіл базування 20,000 радянського військового контингенту на території Литви[4]. У вересні-жовтні 1939 року радянський уряд домігся від Литви підписання договору про взаємодопомогу, які надали Радянському Союзу право на розміщення в країні військових баз.

У березні 1940 року, після закінчення Радянсько-фінської війни, СРСР значно посилив політичний тиск на Литву[5]. Навесні у цій країні трапилося кілька інцидентів із нібито зникненням радянських військових з їхніх баз. Уряд країни провів розслідування, однак його результати очікувано не задовольнили радянську сторону. Литва запропонувала Радянському Союзу провести спільне розслідування, але отримала категоричну відмову. На початку червня Молотов знов підняв питання червоноармійців-утікачів перед керівником литовського уряду.[3]

Початок окупаціїРедагувати

14 червня 1940 року СРСР надіслав Литві ультиматум з вимогою змінити уряд і відкрити кордон. Президент Литовської республіки Антанас Смятона, який наполягав на збройному опорі, залишившись у меншості, склав повноваження і з родиною виїхав до Німеччини. 15 червня Литва прийняла ультиматум, і Червона армія увійшла до країни. У Вільнюсі було сформовано новий маріонетковий комуністичний уряд на чолі з комуністом Юстасом Палецкісом, котрого через два дні прем'єр-міністр Антанас Мяркіс на вимогу СРСР призначив виконуючим обов'язки президента і главою уряду. Посаду міністра оборони в новому кабінеті міністрів зайняв колишній командуючий литовською армією Вінцас Віткаускас, який опонував Смятоні при обговоренні радянського ультиматуму.[6][7]

Радянізація ЛитвиРедагувати

Фальсифікація виборівРедагувати

 
Радянська пропагандистська газета на литовській мові. Чорний текст у верхньому правому кутку: «Сонце сталінської конституції вже світить на литовську землю, тому наші серця радіють пісням на честь великого Сталіна».

1 липня 1940 року новий уряд Юстаса Палецкіса оголосив, що через два тижні відбудуться вибори до парламенту — Народного сейму Литви. Комуністична партія Литви вийшла з підпілля. 11-12 липня радянська влада провела арешти діячів попереднього уряду і депортувала деяких з них, незважаючи на те, що формально Литва ще залишається незалежною державою[6]. Законодавство було змінено таким чином, щоб комуністи та їхні союзники стали єдиними, хто може балотуватися[8]. Результати голосувань були повністю сфабриковані: радянські ЗМІ оприлюднили їх завчасно, і за добу до закриття виборчих дільниць вони вже з'явилися в лондонських газетах[9][10].

АнексіяРедагувати

21 липня «Народний Сейми» Литви одноголосно проголосував за приєднання до Радянського Союзу. На початку серпня, Верховна Рада СРСР «прийняла» цей запит. Офіційна радянська заява наголошувала, що в балтійських країнах відбулися соціалістичні революції та вони висловили прохання на приєднання до СРСР. Новий встановлений радянський уряд в Литві узгоджував свою політику з СРСР.

Депортація литовцівРедагувати

Одразу після виборів війська НКВС під керівництвом Івана Сєрова арештували більше 15,000 «ворожих елементів» по всій Балтії[11]. Арешти і депортації відбувалися повільно, частково через те, що більшість радянських чиновників не могли працювати з документами, написаними на литовській мові[12]. За перший рік радянської окупації, з червня 1940 по червень 1941 року, кількість страчених, мобілізованих до армії і депортованих литовців становила мінімум 30,485[13], включно з чинним в.о. президента Литви — Антанасом Мяркісом, п'ятьма колишніми прем'єр-міністрами та 24-ма іншими литовськими міністрами[14]. Більш масштабна операція депортації була запланована на ніч з 27 на 28 червня 1941 року, але плани радянського керівництва зірвав початок Німецько-радянської війни[11].

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Wettig, Gerhard, Stalin and the Cold War in Europe, Rowman & Littlefield, Landham, Md, 2008, ISBN 0742555429, p. 20-21 (англ.)
  2. Christie, Kenneth, Historical Injustice and Democratic Transition in Eastern Asia and Northern Europe: Ghosts at the Table of Democracy, RoutledgeCurzon, 2002, ISBN 0700715991 (англ.)
  3. а б в «Радянський уряд, проводячи політику нейтралітету…»: як СРСР «гібридно» воював у Другій світовій; С.Рябенко, Історична правда, 14 травня 2020
  4. Misiunas, Romuald J.; Taagepera, Rein. The Baltic States: Years of Dependence 1940—1990. University of California Press. — 1993. ISBN 0-520-08228-1. (англ.)
  5. Surgailis, Gintautas (1992). Lietuvos kariuomenės vadai. Vilnius: Mintis. ISBN 5-417-00513-4. (лит.)
  6. а б Як СРСР окупував країни Балтики. Оцінки істориків; Радіо Свобода, 15 травня 2020.
  7. Цей день в історії: радянська окупація країн Балтії; Еспресо, 15 червня 2019.
  8. Массачусетський технологічний інститут: «Attitudes of the Major Soviet Nationalities»
  9. Mangulis, V. Chapter VIII. Latvia in the Wars of the 20th Century (англ.). 
  10. Арвідс Швабе. The Story of Latvia: A Historical Survay. — Стокгольм: NLF — 1949 (англ.)
  11. а б Stephane Courtois; Werth, Nicolas; Panne, Jean-Louis; Paczkowski, Andrzej; Bartosek, Karel; Margolin, Jean-Louis & Kramer, Mark (1999). The Black Book of Communism: Crimes, Terror, Repression. Harvard University Press. ISBN 0-674-07608-7 (англ.)
  12. Buttar, Prit. Between Giants (англ.). с. 47. ISBN 978 1 78096 163 7. 
  13. Dunsdorfs, Edgars. The Baltic Dilemma. — Speller & Sons, New York. — 1975 (англ.)
  14. Küng, Andres. Communism and Crimes against Humanity in the Baltic States. 1999 Archived copy. Архів оригіналу за 1 березня 2001. Процитовано 20 травня 2020.