Відкрити головне меню

Київське городище, Старокиївське городище — давнє укріплення, що існувало в дохристиянський період історії Києва в північній частині Старокиївської гори. Займало майданчик площею 1,5 га, захищений з трьох сторін крутими схилами, а з південно-східного напольного боку — дерево-земляними укріпленнями у вигляді валу й рову довжиною до 190 м.

Перші, аматорські, розкопки на С.г. були проведені в 19 ст. О.Аннєнковим і А.Муравйовим. На початку 20 ст. дослідження пам'ятки здійснювали В.Хвойка і Д.Мілєєв, у 1930-ті рр. — Т.Мовчанівський і М.Каргер, у 1960—80-ті рр. — П.Толочко, С.Кілієвич, В.Гончаров і В.Харламов. Під час цих робіт було виявлено й досліджено кілька жител 6 і 8—10 ст., ін. об'єкти («капище», «палац княгині Ольги»), які пов'язувалися з функціонуванням С.г. Завдяки розкопкам Д.Мілєєва (1908—12), Т.Мовчанівського і М.Каргера (1936—39) вдалося визначити трасу рову.

Дискусійними залишаються час функціонування С.г., його призначення та характер укріплень. Більшість дослідників вважають, що городище припинило існування у зв'язку з початком будівництва Десятинної церкви 989. Щодо часу спорудження городища серед науковців одностайності немає: за Т.Мовчанівським, М.Каргером, І.Іванцовим — це 8—9 ст.; у 1960—70-х рр. М.Брайчевський і П.Толочко перенесли цю подію на 6—7 ст. і пов'язали її із заснуванням Києва легендарним князем Києм. 2007—10 експедиція Г.Івакіна здійснила нове дослідження рову С.г. На думку учасників експедиції, його треба датувати кінцем 9—10 ст.

У зв'язку з контраверсійними поглядами дослідників на час існування С.г., кількість і характер виявлених на ньому об'єктів є різні думки щодо його функцій: давнє містоутворююче ядро Києва; городище-святилище; городище-сховище; фортеця, яка захищала Замкову гору і Поділ з півдня.

Джерела та літератураРедагувати