Кетрін Фріз

астрофізик-теоретик

Кетрін Фріз (англ. Katherine Freese) (нар. 8 лютого 1957) — астрофізик-теоретик, професорка фізики в Мічиганському університеті в Енн-Арбор, США. Починаючи з вересня 2014 року до 2019 року вона обіймала посаду директорки Nordita (Північного інституту теоретичної фізики) в Стокгольмі й посаду запрошеної професорки фізики в Стокгольмському університеті[4]. З 2019 року - професорка фізики в Техаському університеті в Остіні, де очолює кафедру фізики Джеффа та Гейл Кодоскі.

Кетрін Фріз
Народилася 8 лютого 1957(1957-02-08) (67 років)
Фрайбург, Баден-Вюртемберг, ФРН
Країна  США
Діяльність фізик, астроном, астрофізикиня
Alma mater Принстонський університет (1977)[1][2]
Колумбійський університет (1981)[1]
Чиказький університет (1984)[1]
Галузь фізика[1] і астрофізика[1]
Заклад Університет Мічигану[1][3]
Массачусетський технологічний інститут[1]
Техаський університет[3]
Стокгольмський університет
Науковий керівник Девід Шрамм (астрофізик)[2]
Аспіранти, докторанти Sunny Vagnozzid
Членство Національна академія наук США
Американське фізичне товариство[2]
Американське астрономічне товариство[2]
AAAS[2]
Американський геофізичний союз[2]
Американська асоціація жінок у вищій освіті[2]
American Association of University Professorsd[2]
Нагороди

член Американського фізичного товариства[d] (2009)

премія Лілієнфельда (2019)

Особ. сторінка www-personal.umich.edu/~ktfreese/index.html

CMNS: Кетрін Фріз у Вікісховищі

Вона відома своїми роботами у сфері теоретичної космології на межі фізики частинок і астрофізики.

Освіта та академічна кар'єра ред.

Фріз здобула ступінь бакалавра Принстонського університету, ставши однією з перших жінок, що здобули вищу освіту з фізики в Принстоні.[5] Вона здобула ступінь магістра в Колумбійському університеті, а докторську дисертацію захистила в університеті Чикаго під науковим керівництвом Девіда Шрамма. Після післядокторських стажувань в Гарвардському університеті, в Інституті теоретичної фізики ім.Каллі в Каліфорнійському університеті у Санта-Барбарі, і як співробітник Університету Каліфорнії (Берклі), вона стала доцентом Массачусетського технологічного інституту. Пізніше вона переїхала до Мічиганського університету, де зараз є професором фізики. У 2007—2014 рр. була заступником директора Мічиганського центру теоретичної фізики. У вересні 2014 року вона посіла посаду директорки Північного інституту теоретичної фізики у Стокгольмі, а також - посаду запрошеного професорки фізики в Стокгольмському університеті[6]. 2019 року Фріз переїхала до Техаського університету в Остіні, де очолила кафедру фізики Джеффа та Гейл Кодоскі[7].

Науковий внесок ред.

Фріз зробила внесок у раннє дослідження темної матерії і темної енергії. Вона була однією з перших, хто запропонував способи відкрити темну матерію.[8] Її ідея непрямого виявлення на Землі реалізована в експерименті обсерваторії Neutrino IceCube[9], а інші експерименти по всьому світу шукають «вітер» частинок темної матерії, що відчувається, коли Земля обертається навколо Чумацького Шляху (спільна робота з Девідом Сперджелем). Її робота рішуче виключала MACHO (масивний компактний об'єкт гало) темної матерії на користь WІМРів (слабко взаємодіючих масивних частинок).[10] Вона запропонувала модель, відому як «кардасіанська експансія», в якій темна енергія замінена модифікацією рівнянь Ейнштейна.[11] Нещодавно вона запропонувала новий теоретичний тип зірки, що називається темною зіркою, що живиться анігіляцією темної матерії, а не ядерним горінням[12].

Фріз також працювала над питанням витоків Всесвіту, включаючи пошук успішної інфляційної теорії для початку Великого Вибуху. Її «модель природної інфляції»[13] є теоретично добре мотивованим варіантом інфляції; він використовує частинки аксіонного типу для забезпечення необхідних плоских потенціалів для розширення. У 2013 році спостереження Планківського телескопа Європейського космічного агентства показали, що гіпотеза природної інфляції відповідає отриманим даним.[14] Вона вивчала остаточну долю Всесвіту, включаючи долю життя у Всесвіті.[15]

Фріз була членом ради директорів Інституту теоретичної фізики ім.Кавлі у Санта-Барбарі та ради директорів Аспенського фізичного центру. У 2008—2012 рр. — радник і член виконавчого комітету Американського фізичного товариства, а у 2005—2008 рр. — член Консультативного комітету з астрономії та астрофізики (AAAC). Нині вона є членом ради директорів Центру космічної фізики Оскара Клейна в Стокгольмі. У 2009 році Фріз була обраний членом Американського фізичного товариства. Вона отримала стипендію Фонду Сімонса з теоретичної фізики. У вересні 2012 року Фріз отримала звання почесного доктора (Honoris Causa) від Стокгольмського університету.

Вона була науковим керівником таких студентів як Яна Левін, автор і професор з астрономії та фізики у коледжі Барнарда, і Джей Джубас, старший партнер McKinsey & Company з телекомунікацій, медіа та технології.

2019 року отримала премію Лілієнфельда за особливий внесок у розвиток фізики[7].

Особисте життя ред.

Фріз народилася у Фрайбурзі, Німеччина, у родині Ернста Фріз та Елізабет Баутц Фріз. У віці дев'яти місяців родина емігрувала до США. Її двоюрідна сестра Аня Фріз[de], німецька акторка, зараз проживає в Лос-Анджелесі.

Популярна наука ред.

На додаток до внесків у наукові та наукові дослідження, доктор Фріз 2014 р. написала всебічний огляд для загальної освіченої громадськості з темної матерії та енергії, оскільки вони пов'язані з недавніми дослідженнями в галузі космології та фізики частинок під назвою «Космічний коктейль: три частини темної матерії»[16].

Примітки ред.

  1. а б в г д е ж Library of Congress AuthoritiesLibrary of Congress.
  2. а б в г д е ж и http://www-personal.umich.edu/~ktfreese/Freese_Resume_November_2018.pdf
  3. а б https://cns.utexas.edu/news/katherine-freese-has-ideas-to-support-detection-of-dark-matter
  4. Katherine Freese // Physics Today. — 2016. — 19 березня. — DOI:doi.org/10.1063/PT.5.031149.
  5. Renken, Elena (20 вересня 2016). University of Michigan professor delves into dark matter. Brown Daily Herald (амер.). Архів оригіналу за 13 Липня 2018. Процитовано 3 лютого 2018. 
  6. Assessment Report for the Nordic Institute for Theoretical Physics NORDITA. https://www.nordforsk.org/. NordForsk. 2015. 
  7. а б LARISSA HEROLD (2019). Lilienfeld Prize Winner Katherine Freese Researches Dark Matter. https://cns.utexas.edu/. College of Natural Sciences. UT Austin. 
  8. Drukier, Andrzej; Katherine Freese; David Spergel. Detecting Cold Dark Matter Candidates. Physical Review D. 33 (12): 3495–3508. Bibcode:1986PhRvD..33.3495D. doi:10.1103/PhysRevD.33.3495. 
  9. Freese, Katherine. Can Scalar Neutrinos or Massive Dirac Neutrinos be the Missing Mass. Physics Letters. B167 (3): 295–300. Bibcode:1986PhLB..167..295F. doi:10.1016/0370-2693(86)90349-7. 
  10. James Glanz, New York Times, Feb. 2000, [1], «In the Dark Matter Wars, WIMPs beat MACHOs»,
  11. Dennis Overbye, New York Times, Nov. 2003, [2], «What is Gravity, Really?»
  12. Freese, Katherine; Bodenheimer, Peter; Spolyar, Douglas; Gondolo, Paolo. Stellar Structure of Dark Stars: A First Phase of Stellar Evolution Resulting from Dark Matter Annihilation. The Astrophysical Journal. 685 (2): L101–L104. arXiv:0806.0617. Bibcode:2008ApJ...685L.101F. doi:10.1086/592685. 
  13. Freese, Katherine; Joshua Frieman; Angela Olinto. Natural Inflation with Pseudo-Nambu Goldstone Bosons. Physical Review Letters. 65: 3233–3236. Bibcode:1990PhRvL..65.3233F. doi:10.1103/PhysRevLett.65.3233. 
  14. Collaboration, Planck. Planck 2013 Results XXII: Constraints on Inflation. arXiv:1303.5082. Bibcode:2014A&A...571A..22P. doi:10.1051/0004-6361/201321569. 
  15. Philip Ball, [3] [Архівовано 1 Травня 2015 у Wayback Machine.], «Never Say Die», New Scientist, Aug. 2002
  16. Katherine Freese. The Cosmic Cocktail: Three Parts Dark Matter. Part of series Science Essentials. — Princeton University Press, 2014. — Vol. 27. — 264 p. — ISBN 0691153353.

Посилання ред.