Відкрити головне меню

Ганс Кельзен

(Перенаправлено з Кельзен Ганс)

Ганс Кельзен
Hans Kelsen1.jpg
Народження 11 жовтня 1881(1881-10-11)
Прага
Смерть 19 квітня 1973(1973-04-19) (91 рік)
Орінда біля Берклі (Каліфорнія)
Громадянство (підданство) Flag of Austria.svg Австрія
Знання мов
  • німецька і англійська[1]
  • Ім'я при народженні Ганс Кельзен( Hans Kelsen)
    Діяльність
  • адвокат, суддя, викладач університету
  • Викладав Віденський університет, Університет Каліфорнії (Берклі), Кельнський університет, Женевський університет, Q16491140?, Карлів університет і Командно-штабний коледж ВМС США
    Член Американська академія мистецтв і наук і Нідерландська королівська академія наук
    Alma mater Віденський університет, Гарвардський університет і Гейдельберзький університет Рупрехта-Карла
    Відомі студенти Helen Silving-Ryu[d]
    Посада Member of the Constitutional Court of Austria[d]
    Конфесія лютеранство
    Нагороди

    Commons-logo.svg Ганс Кельзен у Вікісховищі?

    Ганс Ке́льзен (нім. Hans Kelsen, 11 жовтня 1881, Прага — 19 квітня 1973, Орінда поблизу Берклі (Каліфорнія)) — австрійський та американський юрист і філософ, один з основних теоретиків правового позитивізму, основоположник концепції конституційного суду та конституційного контролю, засновник і суддя першого такого суду — Конституційного суду Австрії.

    БіографіяРедагувати

    Народився в 1881 у в єврейській сім'ї, у дворічному віці переїхав з батьками у Відень. Перші роботи присвячені історії та проблемам державного права, зокрема, поглядам на це питання Данте Аліг'єрі. В 1918 у став професором Віденського університету і брав участь у розробці конституційних законів післявоєнної Австрії. Видавав «Журнал публічного права». Після 12 років роботи в Конституційному суді Австрії, творцем якого був він сам, Кельзен волів перебратися у Німеччину, де в 1930 році отримав кафедру в Кельнському університеті . В 1934 він опублікував книгу «Чиста теорія права» (Reine Rechtslehre; інший переклад — «Чисте вчення про право»), і з цього часу він постійно вважається одним з провідних філософів в галузі права.

    Прихід до влади нацистів змусив його переїхати в середині 1930-х років в Женеву, а незабаром після цього в рідну Прагу. Після окупації Німеччиною Чехословаччини Кельзен в 1940 емігрував до США, де прожив до кінця життя.

    Юридична школа у Гарварді — перше місце його роботи в Штатах — виявилася негостинна до нього; після того як він пропрацював рік на посаді запрошеного наукового співробітника (research associate), адміністрація вирішила, що його внесок у академічний розвиток Юридичної школи не надто перспективний. У віці 62 років, на нижчій точці кар'єри, він переїхав до Каліфорнійського університету в Берклі, де пропрацював у відділенні політології аж до виходу на пенсію. До кінця життя Кельзен не припиняв наукової діяльності, яка тривала майже 70 років. Смерть перервала роботу Кельзена над найбільш узагальнюючої книгою — Allgemeine Theorie der Normen (Загальна теорія норм) — 400-сторінковим трактатом, задуманим як твір ще більшого об'єму.

    Сприйняття — Критика — РеакціяРедагувати

    Цей розділ окреслює сприйняття і критику творів і досліджень Кельзена протягом його життя. Також він розповідає про наукове сприйняття інтелектуального спадку вченого після його смерті в 1973 р. Протягом всього свого життя Кельзен посідав вельми авторитетне місце, що відображає його широкий внесок у юридичну теорію і практику.

    Лічені дослідники права могли порівнятися з ним у здатності привертати і часто поляризувати юридичні погляди протягом свого життя, поширюючи сприйняття своєї ідейної спадщини і після смерті. Одним з показових прикладів є впровадження та розвиток ним терміна «основна норма» (Grundnorm).

     
    Kelsen's defense of the Nuremberg war crime trials received explicit criticism by Joseph Raz in recent years.

    Основна нормаРедагувати

    Що стосується первинного використання Кельзеном терміну"основна норма", його попередник з'являється в працях Адольфа Меркля у Віденському університеті. Меркль розробляє структурний дослідницький підхід до розуміння права як ієрархії норм, де доказом дійсності (обов'язковості) нижчої норми є дійсність вищої норми права. Кельзен пристосував і засвоїв більшість підходів Меркля у своїй роботі «Чиста теорія права» в її оригінальній версії (1934 р.) та у виправленому варіанті (1960 р.). Для Кельзена важливість основної норми була значною мірою подвійною. Вона позначає логічний регрес ієрархічних відношень між нормами, що приводить до такої норми, яка в підсумку не буде нижчою по відношенню до якоїсь іншої норми. Її друге значення Кельзен пов'язує з поняттям повністю централізованого правопорядку на відміну від існування децентралізованих форм управління і відповідних правопорядків.

    Інший варіант сприйняття терміну походить від досить тривалих спроб прочитання Кельзена як неокантівця в світлі його ранніх взаємовпливів з Германом Когеном в 1913 році, пов'язаних з публікацією його дисертації з публічного права в 1911 році. Коген був провідним неокантівцем того часу і на Кельзена вплинуло багато ідей, які Коген висловив в опублікованій ним рецензії на роботу Кельзена. Кельзен наполягав на тому, що він ніколи не використовував цей матеріал в написанні своєї книги, хоча йому подобалися ідеї Когена самі по собі. Це призвело до одних з найтриваліших дебатів в спільноті Кельзена з приводу того, чи став він неокантівцем після його зустрічі з Когеном, чи він зумів зберегти свою не-неокантівську позицію, що було, як це стверджував Кельзен, переважаючою обставиною, коли він вперше написав свою книгу в 1911 році.

    Неокантівці, заглиблюючись у проблему, могли ввести Кельзена у дискусії з приводу того, чи є існування основної норми суто символічним, чи воно має конкретний фундамент. Це призвело до подальшого розколу всередині цієї дискусії, пов'язаного з тим, як слід сприймати термін «основна норма»: як, з одного боку, невід'ємну частину гіпотетичної конструкції Ганса Вайхінгера «начебто» чи в іншому аспекті. В останньому разі, ті, хто прагне практичного прочитання терміна, співвідносять термін з чимось прямо і конкретно порівнюваним з федеральною конституцією суверенної держави, відповідно до якої організовуються всі регіональні і місцеві закони, і вище якої не може бути жоден закон.[2]

    У різних контекстах Кельзен міг вказувати на свої уподобання по-різному, деякі неокантівці стверджували, що в кінці життя Кельзен в значній мірі дотримувався символічного прочитання терміна при використанні в неокантівському контексті[3] що він і підтвердив. Неокантівське прочитання Кельзена може бути додатково розділене на три підгрупи, кожна з яких представляє своє власне прочитання значення «основної норми» і які можуть бути позначені як: (а) Марбурзькі неокантівці, (б) Баден-Баденські неокантівці і (в), його власне Кельзенське прочитання неокантівської школи, з яким часто асоціюються його роботи на цю тему, підтвердження чому знайдено у його відповіді Когену приблизно у 1911—1914 роках.

    Основні роботи німецькою мовоюРедагувати

    • Die Staatslehre des Dante Alighieri (Wien, 1905)
    • Hauptprobleme der Staatsrechtslehre (1911, 2. Aufl. 1923)
    • Vom Wesen und Wert der Demokratie (1920, 2. Aufl. 1929)
    • Österreichisches Staatsrecht (1923)
    • Allgemeine Staatslehre (1925)
    • Die philosophischen Grundlagen der Naturrechtslehre und des Rechtspositivismus (1928)
    • Reine Rechtslehre (1934; 2. Aufl. 1960)
    • Vergeltung und Kausalität (1941, опубл. 1946)
    • Was ist Gerechtigkeit? (Wien, 1953)
    • Sozialismus und Staat. Eine Untersuchung der politischen Theorie des Marxismus, Wien 1965
    • Allgemeine Theorie der Normen (1979, ПОСМ.)

    Основні роботи англійською мовоюРедагувати

    Переклади українською мовоюРедагувати

    • Кельзен Г. Беззмістовність поняття справедливості у Платона / Переклав з нім. Володимир Абашнік // Ідея справедливості на схилі ХХ століття. Матеріали VI Харківських міжнародних Сковородинівських читань (28-29 вересня 1999 р.). — Харків: Університет внутрішніх справ, 1999. — С. 282—286.
    • Кельзен Г. Правопорядок / Переклав з нім. Володимир Абашнік // Практична філософія та правовий порядок. Збірка наукових статей. — Харків: Центр Освітніх Iніціатив, 2000. — С. 324—331.
    • Кельзен Г. Чисте Правознавство. З додатком: Проблема справедливості / Переклад з німецької Олександра Мокровольського. — Київ: Юніверс, 2004. — 496 с.
    • Кельзен Г. Чи є специфічна «юридична» логіка? / Класики юриспруденції та філософії права / Переклав з нім. Володимир Абашнік // Науковi записки Харкiвського економiко-правового унiверситету / Збiрник наукових статей. — Харків, 2008, № 1 (6), жовтень. — С. 131—136.
    • Кельзен Г. Функція конституції / Переклав з нім. Володимир Абашнік // Науковi записки Харкiвського економiко-правового унiверситету / Збiрник наукових статей. — Харків: ХЕПУ, 2011. —  № 2 (11), жовтень. — С. 104—112.
    • Кельщен Г. Про сутність і цінність демократії / Г.Кельзен; пер. з нім. Олександр Мокровольський. — Харків: ВНТЛ-Класика, 2013. — 139, [1] с.

    ПриміткиРедагувати

    1. ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
    2. Kelsen, Hans. Das Problem der Souveränität und die Theorie des Völkerrechts. Beitrag zu einer reinen Rechtslehre (The Problem of Sovereignty and Theory of International Law: Contribution to a Pure Theory of Law). Tübingen, Mohr, 1920.
    3. Die Rolle des Neukantianismus in der Reinen Rechtslehre: eine Debatte zwischen Sander und Kelsen, (German Edition) by Hans Kelsen, Fritz Sander (Dec 31, 1988).

    Література про Кельзена українською мовоюРедагувати

    • Абашник В.;; Передмова до публікації Ганса Кельзена «Беззмістовність поняття справедливості у Платона» // Ідея справедливості на схилі ХХ століття. Матеріали VІ Харківських міжнародних Сковородинівських читань (28-29 вересня 1999 р.). — Харків: Університет внутрішніх справ, 1999. — С. 280—281.
    • Абашнік В. Примітки та післямова перекладача до статті Ганса Кельзена «Чи є специфічна „юридична“ логіка?»] // Науковi записки Харкiвського економiко-правового унiверситету / Збiрник наукових статей. — Харкiв 2008, № 1 (6), жовтень. — С. 136—138.
    • Абашнік В. О. Післямова «Чисте правовчення Ганса Кельзена» та примітки перекладача // Науковi записки Харкiвського економiко-правового унiверситету / Збiрник наукових статей. — Харків: ХЕПУ, 2011. — № 2 (11), жовтень. — С. 113—116.
    • Ковтонюк А. М. Ганс Кельзен і його чиста теорія права // Університетські наукові записки. — 2007. — № 1 (21). — С. 28-32.
    • Абашнік В. Ганс Кельзен — видатний австро-американський юрист з українським корінням // Філософія права і загальна теорія права / Науковий журнал. — 2012. — № 1. С. 244—249.
    • Абашнік В. Поняття «ґрунтовна норма» у Ганса Кельзена // Філософія права і загальна теорія права / Науковий журнал. — 2012. — № 1. — С. 257—264.
    • Абашнік В. О. Ганс Кельзен про демократію та громадянське суспільство // Методологічні засади розбудови громадянського суспільства в Україні. Матеріали міжнародної міжвузівської наукової конференції (м. Харків, 5-6 жовтня 2012 р.) / За ред. проф. П. І. Орлова. — Харків: Харківський економіко-правовий університет. — 2012. — С. 52-55.
    • Абашнік В. О. Питання демократії у філософії права Ганса Кельзена // Вісник Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна. — Серія «Право». — Харків 2013. — № 1062. — С. 39-42.
    • Абашнік В. О. Філософсько-правова проблематика робіт Г. Кельзена // Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. — Серія «Право». — Харків 2013. — № 1077. — С. 15-18.
    • Абашнік В.О. Ганс Кельзен про конституцію як ґрунтовну норму // Науковий вісник Ужгородського національного університету. – Серія «Право». – Ужгород, 2014. – Вип. №28. – Том 3. – С. 188–191.
    • Абашнік В.О. Особливості праці «Про межі між юридичним та соціологічним методом» (1911) Ганса Кельзена // Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. – Серія «Право». – Х., 2014. – № 1137. – С. 43–46.
    • Абашнік В.О. Ганс Кельзен (1881–1973) про справедливість // Науковий вісник Херсонського державного університету. – Серія «Юридичні науки». – Херсон, 2014. – Вип. №4. – Т. 2. – С. 345–348.
    • Абашнік В.О. Головні риси роботи Ганса Кельзена «Держава як інтеграція» (1930 р.) // Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. – Серія Юриспруденція. – Одеса, 2015. – Вип. №17. – Том 1. – С. 4–7.
    • Вальтер Р. Чисте правовчення як раціональна теорія права / Пер. з нім. Володимир Абашнік // Проблема раціональності наприкінці ХХ століття. Матеріали V Харківських міжнародних Сковородинівських читань (29–30 вересня 1998 р.). – Харків, 1998. – С. 231–238.

    ПосиланняРедагувати