Квічаль помаранчевий
| Квічаль помаранчевий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Geokichla gurneyi (Hartlaub, 1864) | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Turdus gurneyi Zoothera gurneyi | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Квіча́ль помаранчевий[2] (Geokichla gurneyi) — вид горобцеподібних птахів родини дроздових (Turdidae). Мешкає в Африці на південь від Сахари. Вид названий на честь англійського банкіра і орнітолога Джона Генрі Герні[en][3].
Опис ред.
Довжина птаха становить 21-23 см, самці важать 44,5-64,5 г, самиці 48,5-76 г. Верхня частина тіла оливково-коричнева, місцями з сірим відтінком. Махові пера чорнувато-бурі, на крилах дві білі смуги. Горло, груди і боки оранжеві, гузка біла. Навколо очей незамкнені білі кільця. Дзьоб темний, лапи рожевуваті. Самиці мають менш яскраве забарвлення, ніж самці. У молодих птахів нижня частина тіла плямиста[4][5].
Підвиди ред.
Виділяють п'ять підвидів:[6]
- G. g. chuka Van Someren, 1931 — гора Кенія і високогір'я Кікую (центральна Кенія);
- G. g. raineyi Mearns, 1913 — гори Таїта[en] і Чулу (південно-східна Кенія);
- G. g. otomitra Reichenow, 1904 — від західної Анголи і південного сходу ДР Конго до Танзанії і півночі Малаві;
- G. g. gurneyi (Hartlaub, 1864) — схід ПАР;
- G. g. disruptans (Clancey, 1955) — від центрального Малаві до північного сходу ПАР.
Поширення і екологія ред.
Помаранчеві квічалі мешкають в Кенії, Танзанії, Демократичній Республіці Конго, Анголі, Малаві, Мозамбіку, Зімбабве, Південно-Африканській Республіці і Есватіні. Вони живуть в підліску вологих гірських тропічних лісів. Зустрічаються на висоті від 500 до 2500 м над рівнем моря. Живляться дощовими червами, комахами, равликами і плодами. Сезон розмноження в Кенії триває з січня по травень, в Танзанії з серпня по грудень, в Малаві з жовтня по січень, в Мозамбвку, ПАР і Зімбабве з вересня по грудень. Гніздо чашоподібне, глибоке. зроблене з моху, гілочок, листя, корінців і папороті. В кладці 2-3 бірюзово-блакитних яйця, інкубаційний період триває 15 днів, пташенята покидають гніздо через 18-20 днів після вилуплення.
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Geokichla gurneyi. Архів оригіналу за 22 січня 2021. Процитовано 26 квітня 2022.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Jobling, James A. (2010). The Helm Dictionary of Scientific Bird Names. London: Christopher Helm. с. 181. ISBN 978-1-4081-2501-4.
- ↑ Clement, Peter; Hathway, Ren (2010). Thrushes. Bloomsbury. с. 244—245. ISBN 9781408135419. Архів оригіналу за 26 квітня 2022. Процитовано 26 квітня 2022.
- ↑ Newman, Kenneth (2002). Newman's Birds of Southern Africa. Struik. с. 332. ISBN 9781868727353.
{{cite book}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Gill, Frank; Donsker, David; Rasmussen, Pamela, ред. (2022). Thrushes. IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 30 вересня 2021. Процитовано 26 квітня 2022.
Посилання ред.
- Orange ground thrush - Species text in The Atlas of Southern African Birds [Архівовано 14 липня 2014 у Wayback Machine.].
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |