Каїрський єгипетський музей
Каїрський єгипетський музей — археологічний музей в Каїрі присвячений Стародавньому Єгипту. Музей є найбільшим у світі сховищем предметів староєгипетського мистецтва. Його колекція налічує близько 120 тисяч експонатів всіх історичних періодів давнього Єгипту.
Каїрський єгипетський музей | |
---|---|
араб. المتحف المصري | |
30°2′52″ пн. ш. 31°14′0″ сх. д. / 30.04778° пн. ш. 31.23333° сх. д. | |
Тип | національний будівля музеюd і egyptological museumd |
Країна | Єгипет |
Розташування | Єгипет, Каїр, Мідан Тахрір |
Адреса | Piazza Tahrir |
Засновник | Огюст Маріетт |
Засновано | 1835 |
Відкрито | 1902 |
Оператор | Вища Рада Старожитностей |
Фонд | 120 тисяч (2006) |
Директор | Мамдух Мохаммед Ельдаматі |
Куратор | Sabah Abdel Razekd |
Сайт | egyptianmuseum.gov.eg |
Каїрський єгипетський музей у Вікісховищі |
Сучасна будівля музею, розташованого в центрі міста на площі Мідан ель-Тахрір, була побудована в 1900 році в неокласичному стилі за проєктом французького архітектора Марселя Дюнона. До неї музей переїхав в 1902 році.
Передісторія
ред.Зародком майбутнього Каїрського музею стала так звана Служба старожитностей Єгипту, організована єгипетським урядом в 1835 році. Головною метою її було обмежити злодійське беззаконня, що панувало в місцях археологічних розкопок. Розграбування могил, що процвітало тисячоліття тому, стало справжньою проблемою в XIX столітті. Нерідко траплялося, що перш ніж археологи наближалися до гробниці, місцеві жителі вже щосили продавали статуетки і коштовності з неї на антикварних ринках. Виникнення Служби старовини поклало початок впорядкуванню як ходу розкопок, так і зберігання знайдених предметів.
Проте справжнє народження Каїрського музею пов'язане з ім'ям іноземця — французького єгиптолога Огюста Маріетта. Молодий співробітник Єгипетського департаменту Лувру приїхав в 1850 році до Каїра, щоб придбати для Лувру декілька папірусів. Опинившись в Єгипті, він став свідком планомірного розкрадання археологічних знахідок. Всі численні приїжджі — туристи, учені, любителі старизни — прагнули придбати яку-небудь старовину; в кращому разі — для музеїв на своїй батьківщині, в гіршому — для особистих колекцій. Такий гігантський попит негайно породив відповідну пропозицію. Служба старовини Єгипту була не в змозі контролювати роботу чорних ринків, де продавалися часом дорогоцінні пам'ятники, яких назавжди позбавлявся Єгипет. Окрім прямої кримінальщини, єгипетська наука страждала від відсутності твердої юридичної бази. Пам'ятники не тільки крали — їх відкрито вивозили.
І ось Огюст Маріетт, замість того, щоб, за прикладом інших археологів, здобувати скарби для своєї країни, присвячує своє життя чужій. Всі сили він кладе на створення музею в Єгипті, де зберігалося б все, знайдене на єгипетській землі. Зокрема — і знахідки самого Маріетта, серед яких знаменита нині Алея сфінксів, або Серапеум, в Саккарі. Стараннями Маріетта музей був заснований спочатку в Булаці, в 1858 році. З того часу все, відкрите на території Єгипту, вважалося державною власністю і автоматично відправлялося в музей. Розкраданню пам'ятників історії і культури Єгипту було покладене край. У 1880 році Булацький музей був переведений в Гізу, по сусідству із знаменитими пірамідами, в прибудову до палацу тодішнього глави Єгипту Ізмаїла Паші.
Через рік Маріетт помер. Пам'ятник великому єгиптологові і безкорисливому дослідникові стоїть у дворі музею в Каїрі, куди колекція була перевезена в 1902 році. Тут же, в стародавньому гранітному саркофагу, покоїться прах ученого.
Експонати
ред.Музей вміщає понад 120 000 експонатів в 107 залах[1]. Серед них безліч царських мумій, знайдених при розкопках в Долині Царів, скарби гробниць фараонів, зокрема — поховання молодого фараона Тутанхамона (XIV століття до н. е.), відкрите в 1922 англійським вченим Говардом Картером. Воно стало чи не найсенсаційнішим археологічним відкриттям XX століття, оскільки гробниця Тутанхамона виявилася єдиною серед своїх сусідок майже незайманої стародавніми грабіжниками.
Кількість знайдених в гробниці предметів мистецтва перевищували три з половиною тисячі; велика частина їх знаходиться нині в Каїрському музеї. Серед них — коштовності, прикраси, домашнє начиння, саркофаги (мумія фараона була захована в декілька дорогоцінних саркофагів). Найбільш прославлений експонат цього відділу — так звана Золота маска Тутанхамона. Це зображення молодого фараона, що лежало на обличчі мумії.
Дорогоцінний розділ Каїрського музею — витвори мистецтва так званого Амарнського періоду (також XIV століття до н. е.). Назва походить від села Тель-ель-Амарна, де було знайдено більшість цих шедеврів. Всі вони пов'язані з ім'ям «фараона-єретика» Аменхотепа IV. Він відрікся від многобожжя предків і законодавчо ввів в країні єдиний культ Сонця-Атона, на честь якого узяв собі нове ім'я, — Ехнатон. Прагнучи повністю відновити і духовне, і офіційне життя Єгипту, він покинув Фіви — стародавню єгипетську столицю і заснував нову, названу їм Ахетатон, на тому місці, де пізніше і виникла Тель-ель-Амарна.
Релігійна реформа Ехнатона потягла за собою й інші. Його естетичні вимоги послужили причиною виникнення нового, раніше небувалого художнього стилю, який зараз іменують амарнським. В порівнянні з канонічним стриманим староєгипетським мистецтвом, амарнський стиль проводить враження своєрідного експресіонізму.
Галерея
ред.Ця стаття містить неперекладені фрагменти іноземною мовою. |
-
Зал музею
-
Золота маска Тутанхамона
-
The Gold Mask of Tutankhamun, composed of 11 kg of solid gold
-
The Grave Mask of king Amenemope of the 21st dynasty
-
Mummy mask of Psusennes I
-
Figurine of Khufu
-
Statue of Khafre
-
Statue of Menkaure
-
Bust of Akhenaten
-
Статуя Тутмоса III
-
Mummy mask of Wendjebauendjed
Новини 2011 року
ред.- 29 січня під час мародерств у музеї було знищено дві мумії та розбито три вітрини. Після цього біля музею був утворений "живий ланцюг" з працівників музею та поліції, щоб захистити експонати.
Примітки
ред.- ↑ content.touralliance.ru[недоступне посилання з вересня 2019](рос.)
Посилання
ред.- Інформаційний центр «Близький Схід» [Архівовано 16 Серпня 2009 у Wayback Machine.](рос.)
- Єгипетський музей у Каїрі [Архівовано 3 Листопада 2008 у Wayback Machine.]