Качеровський Микола Володимирович
Мико́ла Володи́мирович Качеро́вський (1888 — ?) — український музикознавець і видавець. Член Правління Музичного товариства імені Миколи Леонтовича.
Качеровський Микола Володимирович | |
---|---|
Народився | 1888 |
Національність | українець |
Діяльність | музикознавець, видавець, громадський діяч |
Відомий завдяки | член Музичного товариства імені Миколи Леонтовича, керівник київського видавництва «Книгоспілка» |
Загальні відомості
ред.Музикознавець Микола Качеровський — «людина з високою духовною освітою»[1] — на початку 1920-х років був членом Правління Музичного товариства імені Миколи Леонтовича, членом редколегії двохмісячника «Музика», що видавався цим товариством.
1920—1930-ті роки — директор, а з часом — заступник директора київської філії видавництва «Книгоспілка». За спогадами Валер'яна Ревуцького, діяльність «Книгоспілки» зосереджувалася в руках трьох: директора Миколи Качеровського, головного редактора Сергія Титаренка і помічника головного редактора Антона Харченка. Завдяки їм успішно розвивалось видання музично-вокальних творів. Було видано в українському перекладі вокальні твори Бетховена, Шуберта, Шумана, деякі твори Брамса, французьких імпресіоністів, твори Де-Фалля та інші.[2]
Микола Качеровський з дружиною товаришував з родиною Дмитра Ревуцького. Валеріан Ревуцький так його характеризував: «був надзвичайно дотепний у товаристві, глибоко залюблений у музику (брав активну участь в організації Музичного Товариства ім. Леонтовича). Качеровський з дружиною були неодмінними гістьми на наших вечірках, і про нього», його дружину «Малишку» та їх кота Бушку Дмитро Ревуцький співав дружніх жартівливих пісень.[3]
Був членом редколегії селянського ілюстрованого журналу споживчої кооперації «Нова громада».
У 1930-х роках як один з керівників «Книгоспілки» був заарештований за звинуваченнями у так званому «контрреволюційному господарюванні, недопусканні до роботи партійців і комсомольців, відсутності партосередку та підборі до апарату „своїх“ людей за ознаками „антирадянських здібностей“ при „підтримці“ Правління у Харкові.»[4]
Про арешт Миколи Качеровського і головного редактора «Книгоспілки» Титаренка йде мова в оповіданні Б. Антоненка-Давидовича «Чистка».[5]
Подальша його доля невідома.
Статті
ред.Примітки
ред.- ↑ Неопалима купина. Випуск 1-6, Генеза, 1995. — С. 154
- ↑ «Сучасність», 1988, № 1 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 29 Грудня 2017. Процитовано 28 Грудня 2017.
- ↑ Ревуцький В. По обрію життя: Спогади.— К., 1998. — С. 148
- ↑ Україна ХХ ст. — культура, ідеологія, політика, Том 6. — Інститут історії України АН України, 2002. — С. 256
- ↑ Чистка / Антоненко-Давидович Б. Д. Архів оригіналу за 29 Грудня 2017. Процитовано 28 Грудня 2017.
Джерела
ред.- Качеровський Микола Володимирович // З архіву П. Г. Тичини: збірник документів і матеріалів / Р. Корогодський, Р. Мовчан, В. Толстов. — К.: Наукова думка, 1990. — С. 40