Качанюк Михайло Адамович

(Перенаправлено з Качанюк Михайло)

Миха́йло Ада́мович Качаню́к (нар. 1889, с. Кути Золочівського повіту, Галичина — пом.3 листопада 1937, Сандармох) — український письменник, літературознавець, перекладач, офіцер австрійської і Галицької армій.

Качанюк Михайло Адамович
Народився1889
Кути, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина
Помер3 листопада 1937(1937-11-03)
Сандармох, Повенецьке міське поселенняd, Медвеж'єгорський район, Карельська АРСР, РРФСР, СРСР
ПохованняСандармох
Діяльністьвійськовослужбовець
Alma materКарлів університет
Знання мовукраїнська[1][1] і слов'янські мови[1][1]

Життєпис

ред.

Народився в с. Кути Золочівського повіту на Львівщині (нині Буський район Львівської області) в робітничій сім'ї. Здобув вищу юридичну освіту, закінчив Львівський (1914) і Карлів університети (Прага, 1920—1922).

Воював на фронтах Першої світової війни як старши́на австрійської армії та УГА. Від 1920 року перебував у таборі для інтернованих українських вояків у Чехословаччині. Переїхав до Харкова 1924 року. Член літературної організації «Західна Україна» (1926). Працював в Інституті Тараса Шевченка. Був референтом із драматургії Всеукраїнського товариства драматургів і композиторів.

Заарештований 31 грудня 1932 у справі «Української військової організації». Судовою трійкою при Колегії ДПУ УСРР 23 вересня 1933 засуджений за ст. ст. 54-4-11 КК УСРР на 5 років ВТТ. Відбував покарання в Карлазі та на Соловках.

У матеріалах архівної табірної справи про Михайла Качанюка («увіста», який «проводив шкідництво на культурному фронті») в довідці, складеній соловецькими чекістами, зазначено, що цей в'язень ненавидів комунізм і радянську владу й у таборі спілкувався з «українськими націоналістами» Корсовецьким, Поліщуком, Олійником, Середою, Курбасом, Прокопенком, Зайцем та деякими іншими[2].

Особливою трійкою УНКВС Ленінградської області 9 жовтня 1937 засуджений до найвищої кари.

Розстріляний 3 листопада 1937 в Карелії (Сандармох).

Реабілітований Прокуратурою України (19.04.1989) і прокуратурою Архангельської області РРФСР (17.07.1989).

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. а б в г Чеська національна авторитетна база даних
  2. Сергій Шевченко. Соловецький реквієм. — К.: Експрес-Поліграф, 2013. — С. 341

Джерела

ред.