Катеринівка (Дніпровський район)
Катери́нівка (Капністівка) — село в Україні, у Могилівській сільській громаді Дніпровського району Дніпропетровської області. Площа — 0,439 км², домогосподарств — 38, населення — 84 особи[2].
| село Катеринівка | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Дніпропетровська область |
| Район | Дніпровський район |
| Громада | Могилівська сільська громада |
| Облікова картка | Катеринівка |
| Основні дані | |
| Засноване | до 1932 р. |
| Населення | 84 |
| Площа | 0,439 км² |
| Густота населення | 191,34 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 51032 |
| Телефонний код | +380 5690 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°49′13″ пн. ш. 34°22′13″ сх. д. / 48.82028° пн. ш. 34.37028° сх. д.Координати: 48°49′13″ пн. ш. 34°22′13″ сх. д. / 48.82028° пн. ш. 34.37028° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
63 м[1] |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | с. Цибульківка, вул. Шкільна, 5 |
| Сільський голова | Новицький Сергій Васильович |
| Карта | |
  Катеринівка | |
 Катеринівка | |
| Мапа | |
| |
Географія ред.
Село Катеринівка знаходиться на лівому березі річки Оріль (в цьому місці напрямок течії річки було змінено на протилежне), вище за течією на відстані 4,5 км розташоване село Придніпрянське (Полтавський район), на протилежному березі — село Плавещина. Навколо села багато заболочених озер.
Населення ред.
Мова ред.
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[3]:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 96,7 % |
| російська | 3,3 % |
Заснування ред.
За переказами корінних жителів села: землі, на яких розміщене село, пожалувані були Г.А. Потьомкіним одному з роду Капністів за військові заслуги для заселення земель, якими Катерина ІІ збиралася їхати до Таврії.
Поїздка запланована була 1784 року, а 1786 року Г.А. Потьомкін оголосив про завершення підготовки маршруту поїздки. Отже, найпізніший рік заснування села Капністівка — 1786 і на 2023 рік село може святкувати 237 років із заснування.
Якщо враховувати, що Капніст Василь Петрович, який був засновником графського роду Капністів і мав військові заслуги помер 1757 року, то отримувачем земель Капністівки мав бути один з його синів, що теж мав військові заслуги достатні, щоб бути відомими Потьомкіну. Капніст В.П. мав синів: Микола, Данило, Ананій, Андрій, Петро, Василь.
Капніст купив кріпосних селян та поселив на землях, що займає нинішнє село та став для них паном.
Дані про володіння землями в Полтавській губернії військовими роду Капніст згадуються в архівних даних довідника «Адміністративно-територіальний поділ Полтавщини (1648 - 2012 рр.): довідник з історії адміністративно-територіального поділу»[4].
Назви села ред.
Перша назва села — Капністівка за прізвищем пана Капніста, що володів землею під селом та кріпаками, що його населяли. Спочатку село належало до [[Полтавська губернія|Полтавської губернії.
Зокрема є відомості — Список населених пунктів Полтавської губернії станом на 1910 рік
Кобеляцький повіт Катеринівка (Капністівка) д., Китайгородська (Китай-Городська) волость.[5]
На мапі 1865 року підполковника Стрільбицького можна знайти село Капністівка на місці нинішньої Катеринівки http://freemap.com.ua/maps/strelbickiy/47.jpg
Згідно з даними мапи 1869 року трьохверстовки Ряд ХХV г. Екатеринославской и Полтавской недалеко від села знаходився хутір Капніста. http://freemap.com.ua/maps/trexverstovki-novaya-redakciya/25-13.jpg
Легенди ред.
Дзвінець ред.
На вигині берега річки Оріль поряд з селом є правильне пів коло, що заходить в сушу далі ніж могло б природне річище. Це місце називають Дзвінець. Колись давно на цьому місці на березі Орелі стояла церква. Під час чергового набігу степовиків місцеві жителі, шукаючи порятунку, зібралися в церкві та молилися, але їх було багато і під такою вагою берег почав зсуватися, а церква — провалюватися під землю разом з людьми. Провал в землі був настільки великим, що церква зникла повністю, а провал заповнився водою з річки. Старі люди розповідали, що інколи ще й досі чути з під води дзвін церковних дзвонів.
З часом водне плесо місцини заросло білим лататтям наче вшановуючи душі загиблих.
Таємний підземний хід ред.
Поряд з селом проходить земляний вал оборонної лінії Лелії, що слугувала для захисту від набігів степовиків. За часів козаків біля річки Очіп та села Заочіпське, яке було відселене після побудови Кам'янського водосховища, була фортеця, що мала таємний підземний хід під земляним валом, який виводив до річки Оріль. Ходом користувалися козачі розвідники для непомітного виїзду в степ. Таємний хід мав розмір для вільного проїзду озброєного козака зі спорядженням верхи на коні та закривався зі сторони річки величезним валуном.
Підтвердженням цієї легенди є розташування Борисоглібської фортеці (Борисоглібська фортеця). та обговорення на сайті https://forum.zamki-kreposti.com.ua/topic/1248-молодіжне-борисоглібська-фортеця-українська-лінія/
"Борисоглібська фортеця. Остання фортеця, (побудована на лінії, мала первісну назву — "Шоста" (в гирлі р. Очіпу). Після поселення Борисоглібського ландміліцького полку фортеця, одержала назву "Борисоглебская". О.М. Апанович Борисоглібську фортецю ставить передостанньою, десь поблизу Царичанки, а останньою називає Шосту "при гирлі р. Очі", яку вона назвала "Лівенською" [6] . Місце розташування Борисоглібської фортеці добре видно на "Карте Слободской Украиньї 18 ст." та на карті 1745 р.
П. Бодянський уважав, що на лінії першою від Дніпра була Орлицька фортеця. Дійсно, Орлицька фортеця існувала і була першою від Дніпра, але вона споруджувалася ще у XVII столітті як укріплення сотенного містечка Полтавського полку — Орель (Орлик). П. Бодянський ототожнює її з Борисоглібською. Хоча це зовсім різні фортеці.
В енциклопедичному довіднику "Полтавщина" вказується, що Борисоглібська фортеця розташована на відстані 117 сажень від Дніпра, і що з 1962 р. затоплена водоймищем Дніпродзержинської ГЕС [7] . Та Б.Г. Галкович, використовуючи картографічні джерела, вказує, що першою на лінії від Дніпра була Борисоглібська фортеця, яка знаходилася за 7 верст від редуту, що стояв над Дніпром. "Енциклопедичний словник" Ф. Брокгаузаі І. Єфрона, за поданням В.І. Василенка, свідчить, що Борисоглібська фортеця розташовувалася поблизу села Заочіпського Кобеляцького повіту Полтавської губернії, де "земляные укрепления и валы занимают 2 версты в окружности и еще хорошо сохранились" [8] . Ця місцевість не затоплена водоймищем ГЕС. Як відомо із вищезгаданої праці Б.Г. Галкович, від Дніпра до Борисоглібської фортеці на лінії знаходилися два редути. Один із них і прийняли автори статті довідника за Борисоглібську фортецю.
Розміщення фортеці на аерознімку 1943 року також є тут https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=426332215249147&id=100036171171894
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Погода в селі Катеринівці. Архів оригіналу за 20 грудня 2011. Процитовано 26 січня 2012.
- ↑ Цибульківська сільська рада на сайті РДА. Архів оригіналу за 5 грудня 2013. Процитовано 23 листопада 2013.
- ↑ Білоус Г.П., Білоусько О.А. та ін. Полтава ТОВ "АСМІ", 2012. - 400 с.
- ↑ Адміністративно-територіальний поділ Полтавщини (1648-2012 рр.): довідник з історії адміністративнотериторіального поділу. Білоус Г.П., Білоусько О.А. та ін. Полтава ТОВ "АСМІ", 2012. 400 с.
- ↑ Апанович О.М. Збройні сили України першої половини XVIII ст. - К., 1969, с. 158.
- ↑ Полтавщина: Енциклопедичний довідник. - с. 525.
- ↑ Энциклопедический словарь Брокгауза Ф.А. и Ефрона И.А. - СПб., 1894. Т. XII. - Кн. 23. - с. 231.