Відкрити головне меню

Естрейхер Кароль (старший)
пол. Estreicher Karol Józef Teofil
Кароль Естрейхер, псевдонім Крупський (після 1864 р.)
Кароль Естрейхер, псевдонім Крупський (після 1864 р.)
Народився 22 листопада 1827(1827-11-22)
Краків
Помер 30 вересня 1908(1908-09-30) (80 років)
Краків
Поховання Раковицький цвинтар
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія
Діяльність бібліотекар, перекладач, історик літератури, літературний критик
Alma mater Яґеллонський університет
Сфера інтересів бібліографія, історія
Заклад Яґеллонський університет
Посада директор Яґеллонської бібліотеки
Науковий ступінь доктор філософських наук
Член Познанське Товариство приятелів наук[d]
Відомий завдяки: винахідник сучасної систематизації обліку в бібліографії, картотеки
Діти Станіслав Естрейхер
Нагороди
Орден Залізної Корони 3 ступеня

CMNS: Кароль Естрейхер на Вікісховищі
Кароль Естрейхер у 1905 р., музей Яґеллонського університету в Кракові (картина роботи Вичулковського Л. Я.)

Кароль Юзеф Теофіль Естрейхер пол. Karol Józef Teofil Estreicher, або Кароль Естрейхер старший, псевдонім Крупський пол. Krupski J.; 22 листопада 1827, Краків — 30 вересня 1908 р., Краків) — історик польської літератури та театру, літературний критик, бібліограф, директор бібліотеки Яґеллонського університету, доктор філософських наук[1], лицар Австрійської імперії, надвірний радник Російської імперії, названий «батьком польської бібліографії», першим увів у бібліографію поняття «пароль» — як вираження планувальника опису за абеткою, винахідник сучасної систематизації обліку в бібліографії відомої як картотека, публікував свої праці під псевдонімом Крупський.

БіографіяРедагувати

  • 22 листопада 1827 г. — народився в Російській імперії, у Царстві Польському (у м. Кракові). Його родина відома в польській науці й культурі. Його батько Алоізій Рафаель Естрейхер пол. Alojzy Rafał Estreicher, професор ботаніки й директор ботанічного саду Яґеллонського університету (його мати — Антоніна Розберська). Домінік Естрейхер — його дід був художником, який приїхав у Краків з Австрії й був учителем малювання, викладачем Яґеллонського університету, він був також ентомологом. Наукові традиції продовжували сини Карла Йосипа — Станіслав (професор історії права в Яґеллонському університеті) і Тадеуш (професор неорганічної хімії в Яґеллонському університеті й Університеті Фрібуру Швейцарії); онук, а також Кароль, викладав історію мистецтв у Яґеллонському університеті, онука письменниця Христина Гжибовська (дружина професора права Костянтина Гжибовського) є автором книг в основному для молоді. Шурином Кароля Йосипа був економіст Джуліан Дунаєвський з Кракова.
  • До 1843 р. — вчився в середній школі в Кракові.
  • У 1843-1845 рр. — вивчав філологію в Яґеллонському університеті.
  • У 1845-1848 рр. — вивчав юридичні науки в Яґеллонському університеті.
  • У 1848-1855 рр. — після закінчення навчання працював у судовій системі Галичини (Україна), був стажистом (магістр права) у суді по цивільних і кримінальних справах у м. Кракові.
  • У 1855-1862 рр. — був ад'юнктом у суді м. Львова, нотаріусом у суді в м. Войнич (в 1862 г.).
  • З 1861 р. — дійсний член Наукового товариства у Кракові.
  • У 1862 р. — переїхав до Варшави, де призначений був заступником директора бібліотеки Центральної школи у Варшаві, де продовжив своє навчання.
  • У 1867 р. — захистився для одержання вченого ступеня доктора наук. Його наукова праця — пол. Guenter Zainer i Świętopełk Fiol.
  • У 18651868 рр. — він керував кафедрою бібліографії в Центральній школі м. Варшави. Після повернення в Краків в 1868 г. став директором бібліотеки Яґеллонського університету, займав цю посаду до 1905 р.. Був одним зі співголів Академії знань і її дійсним членом з 1872 г., для Академії знаходив фінансові кошти (фонд Верещинського, стипендія Шклярського), забезпечував товарами м. Щавницю.
  • У 1872-1878 рр. — був секретарем Відділу I у цієї Польської Академії знань.
  • У 18771890 рр. — став директором Відділу I Польської Академії знань.
  • У 18731888 рр. — був головою бібліографічної Комісії даної Академії знань.
  • З 1889 р. — почесний член Товариства друзів наук у Познані. Повністю обробив бібліографію польських гравюр, опублікованих у Польщі й за кордоном (охоплюючу період 14701889 рр.). Видав польську бібліографію в 22 томах (у 1872-1908 рр.). Яку продовжив його син Станіслав і його онук Кароль Естрейхер молодший (до 34 тому в 1951 р.). Підготував бібліографію літератури й періодичних видань Галичини (Україна) за 18491859 рр. — «Ілюстрований щотижневик» (пол. Tygodnik Ilustrowany), за 18411890 рр. — «Варшавська бібліотека» (пол. Biblioteka Warszawska). Першим увів у бібліографію поняття «пароль» — як вираження планувальника опису за абеткою, опису обліку адреси видавництва, бібліографічного формату, обсягу справи, актуального власника й тематичного посилання (предметний покажчик, картотека). Упорядкував збори сховища Яґеллонської бібліотеки, триразово збільшив колекцію книг, реконструював будинок бібліотеки, упорядкував збори по науковим групам (22 групи в колекції польської й 34 на іноземних мовах). Збагатив відділ стародруків, розвинув нові розділи — журнали, графіка, музика й листівки. Увів нову форму інвентаризації в бібліографії.
    Досліджував творчість Александера Фредро, розробив перелік праць і перекладів Юзефа Ігнація Крашевского. Обробив біографії польських поетів, бібліографів і бібліотекарів (наприклад, Адама Міцкевича, Томаса Каетана Угорського (пол. Tomasz Kajetan Węgierski), свого тестя й книгопродавця Амброзія Грабовського (пол. Ambroży Grabowski). Займався дослідженням історії польського театру.
  • З 1878 р. — входив до складу суду театральних змагань. Співробітничав з 1847 р. з журналом «Час» (пол. Czas) і «Літературним журналом» (пол. Dziennik Literacki) у м. Львові з 1853 г.. Георг Шнайдер назвав його «найвидатнішим бібліографом у світі».
    Серед академічних і соціальних контактів до нього був близький з наукового співтовариства Кракова Юзеф Кремер (пол. Józef Kremer), а також чеські й німецькі вчені. Його інтерес до бібліографії формувався підо впливом Августа Бельовського і Кароля Шайнохі, що поклало початок праці над доповненням польської бібліографії (пол. Bibliografia polska) за 18001882 рр., складеної Михайлом Вишневським (пол. Michał Wiszniewski), Феліксом Бентковським (пол. Feliks Bentkowski) і Адамом Бенедиктом Йохером (пол. Adam Benedykt Jocher).
  • У 1881 р. — він був посвячений у лицарі II-го ступеня (титул нім. Ritter) іменований із предикатом «фон Розберський», який походить від дівочого прізвища його матері, був нагороджений Орденом Залізної корони ІІІ-го ступеня Австрійської імперії, медаллю.
  • У 1889 р. — одержав медаль за роботу в польській бібліографія про XVI, XVII, XVIII й XIX століть.
  • У 1905 р. — йому надана гідність надвірного радника Російської імперії. У політиці він був схильний до компромісів Александра Вельопольського (пол. Aleksander Ignacy Wielopolski), був супротивником Польського повстання 1863—1864 рр..

Особисте життяРедагувати

  • Його син Станіслав Естрейхер (*26.11.1869 Краків — †28.12.1939 концтабір Заксенгаузен) — історик права, публіцист, бібліограф, професор Яґеллонського університету (у 1902 р.), потім його декан і ректор. Допомагав батькові протягом 20 років у складанні «Польської бібліографії», на основі його й власних матеріалів склав 11 томів продовження 3-ї частини (т. 23-33, майже до кінця алфавіту); останній том був підписаний до друку 25.8.1939 р..
  • Його онук, син Станіслава Естрейхера — Кароль Естрейхер молодший (*4.3.1906 Краків) — професор історії мистецтв, директор музею Яґеллонського університету, бібліограф. Продовжив 3-ю частину «Польської бібліографії», склавши т. 34 (вип. 1, 1951 р.); підготував і 2-е видання 1-ї частини, яке виходило в Кракові з 1959 р.[2].

Наукова діяльністьРедагувати

Він опублікував більш як 700 робіт. Крім наукових праць, він залишив багато віршів і перекладів, близько 30 комедій і драм (на французькій, німецькій, італійській й іспанській мовах). Один із упорядників «Великої загальної ілюстрованої енциклопедії».

Польською мовоюРедагувати

  • O widowiskach w Krakowie z roku 1852 (1853)
  • Adam Mickiewicz. Rys biograficzny, г. Відень, 1863 r.
  • Katalog księgarski druków polskich lub ściągających się do rzeczy polskich a pisanych w obcych językach (1863)
  • Księgarstwo (1864, w tomie XIV Encyklopedii Powszechnej Samuela Orgelbranda)
  • O bibliografii (1865)
  • Gwara złoczyńców (1867)
  • Günther Zainer i Świętopełk Fiol. Rozprawa napisana w celu uzyskania stopnia doktora filozofii przez Karola Estreichera (1867)
  • Repertoar sceny polskiej od roku 1750 do 1871 (заголовки 3800 п'єс, 1871 р.)
  • Spis abecadłowy do dzieła A. Jochera (1873)
  • Teatra w Polsce (1873—1879, 3 tomy)
  • Systematyczny spis przedmiotów w Bibliotece warszawskiej (1875)
  • Zestawienie przedmiotów i autorów w 32 tomach «Tygodnika Ilustrowanego», z lat 1859—1875 (1877)
  • Tomasz Kajetan Węgierski (1755—1787) (2-е вид., Лейпциг, 1883 r.)
  • Teatr w Stanisławowie (1892)
  • Drużyny teatralne1899
  • Teatr krakowski (1898)
  • Szwargot więzienny (1903)
  • Szopka krakowska (1904)
  • Вінцент Поль, вид. м. Львів, 1882 р.
  • про польські періодичні видання (1400 польських видань, 1879 р.), опис Яґеллонської бібліотеки (1882) й т.ін..

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати

  1. Книговедение: энциклопедический словарь/ Ред. коллегия: Н. М. Сикорский (гл. ред.) и др. — М.: Сов. энциклопедия, 1982, — 664 с. с илл., 12 л. илл.
  2. Симон К. Р., История иностранной библиографии, М., 1963, с. 454 — 58;
  3. Świerkowski К., Karol Estreicher. Bibliografia prac jego i literatury о nim, Warsz., 1928; (пол.)
  4. «Przegląd biblioteczny», 1958, z. 4; (пол.)
  5. Księgą pamiątkowa ku czci Karola Estreichera (1827—1908). Studia i rozprawy, Kraków, 1964; (пол.)
  6. Birkenmajer A., Karol Estreicher i jego znaczenie. 1827—1908, в кн.: Biernacki A., Portrety uczonych polskich, Kraków, 1974, s. 159 — 65. (пол.)
  7. Biogramy uczonych polskich, Część I: Nauki społeczne, zeszyt 1: A-J, Wrocław 1983. (пол.)
  8. Sławomir Górzyński: Nobilitacje w Galicji w latach 1772—1918. DiG 1997. ISBN 83-85490-88-4 (пол.)
  9. K. Grzybowska, Estreicherowie. Kronika rodzinna, Kraków 1999. (пол.)
  10. Encyklopedia Krakowa, Warszawa — Kraków 2000, s. 193. (пол.)
  11. Энциклопедический словарь. 2009.
  12. «Die polnische Bibliographie und ihr Pfleger Karl Estreicher» («Anzeiger für Bibliographie», 1875, Mai). (нім.)
  13. Polski Słownik Biograficzny t. VI (пол.)
  14. Энциклопедический словарь Ф. А. Брокгауза и И. А. Ефрона. — С.-Пб.: Брокгауз-Ефрон. 1890—1907.

ПосиланняРедагувати