Карл Фрідріх Гельбке
Фрідріх Фердинанович Гельбке (нім. Carl Friedrich Gelbcke; 1842 - 1922) - російський філолог, педагог та перекладач. Брат Василя Фердинандовича Гельбке .
| Карл Фрідріх Гельбке | |
|---|---|
| нім. Carl Friedrich Gelbcke | |
| Народився |
1 (13) березня 1842 Санкт-Петербург, Російська імперія |
| Помер |
2 квітня 1922 (80 років) Ліппштадт, Soest Districtd, Арнсберг, Провінція Вестфалія, Вільна держава Пруссія, Веймарська республіка |
| Країна |
 Російська імперія |
| Діяльність | класицист, філолог, перекладач, педагог |
| Alma mater | Училище Святої Анниd, Геттінгенський університет і HU Berlin |
| Знання мов | німецька і російська |
| Заклад | Училище Святої Анниd, Третя Санкт-Петербурзька гімназіяd, St. Petersburg Educational Districtd, Q60851162? і Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя |
| Членство | Corps Hannovera Göttingend[1] |
| Батько | Ferdinand Adolf Gelbcked |
| Нагороди |
   |
Біографія ред.
Карл Фрідріх Гельбке народився 1 (13) березня 1842 року у Санкт-Петербурзі у ній письменника, композитора і педагога Фердинанда Адольфа гельбке (1812—1892).
Навчався він спочатку в училищі Святої Анни, яке спеціально було створено у столиці Російської імперії для навчання дітей німецьких поселенців. Після закінчення повного гімназичного курсу училища, не міг через вік вступити до університету і продовжив освіту в гімназії Віттенберга, вступивши до молодшого відділення її старшого класу. У 1860 році вступив на філософський факультет Геттінгенського університету, де був прийнятий у студентське братство під назвою «Корпус Ганновера»[de]. Після трьох семестрів продовжив заняття в Берлінському університеті, де в 1865 отримав ступінь доктора філософії, захистивши дисертацію про Валерія Максимілла. Протягом майже двох років, з осені 1865 року, він викладав у приватному навчальному закладі Гофвіль, поблизу Берна.
Влітку 1867 повернувся в Російську імперію і став викладати стародавні мови в училищі Святої Анни і грецьку мову в 3-й Санкт-Петербурзькій гімназії - спочатку за наймом, а потім (після складання іспиту на право викладання в Росії), 11 травня 1871 був зарахований на службу[2]. В 1874 був призначений інспектором 2-ї Санкт-Петербурзької гімназії, в 1879 (до 1887) - окружним інспектором Санкт-Петербурзького навчального округу; з 10 травня 1884 був також членом Вченого комітету Міністерства народної освіти.[3]
З 1 січня 1888 перебував у чині дійсного статського радника. З 21 липня 1893 - директор Ніжинського історико-філологічного інституту князя Безбородька[4] (до 1907 року[5]).
Вчених праць не видавав. Найвідомішим внеском у науку зробленим Гельбке є участь у перекладі російською мовою книги німецького класичного філолога Фрідріха Любкера «Реальний словник класичних старожитностей для гімназій» (ньому. " Reallexikon des klassischen Altertums für Gymnasien"). Поряд із Гельбке переклад здійснювали також: А. Вейсман , Е. Верт, Л. Георгіївський, А. Давиденков, В. Канський, О. Кліменчич, Н. Рубінський, І. Смірнов, П. Нікітін; всі вони, як і сам Гельбке, були членами «Товариства класичної філології та педагогіки».
Фрідріх Гельбке був одружений з уродженкою Шернберга Хільді Бреме (нім. Hilda Brehme), але дітей не мав.
Нагороди ред.
- орден Св. Анни 2-й ст. (1885)
- орден Св. Володимира 3 ст. (1891)
- орден Св. Станіслава 3 ст. (1896)
- орден Св. Анни 1-й ст. (1901)
Примітки ред.
- ↑ Kösener Corpslisten (1910 edition)
- ↑ Гельбке Фридрих Фердинанович [Архівовано 21 листопада 2021 у Wayback Machine.] // Список гражданским чинам IV класса: Испр. по 1-е июня 1900 г. — С. 397.
- ↑ Список лиц, служащих по ведомству Министерства народного просвещения на 1889/90 учебный год. — С. 43.
- ↑ Список лиц, служащих по ведомству Министерства народного просвещения на 1898 год. — С. 618. Архів оригіналу за 6 листопада 2021. Процитовано 3 липня 2021.
- ↑ С 2 сентября 1907 года директором института был назначен статский советник Иван Иванович Иванов.
Література ред.
- Гельбке, Фридрих Фердинандович [Архівовано 7 листопада 2021 у Wayback Machine.] Архивная копия от 7 ноября 2021 на Wayback Machine [Архівовано 29 травня 2022 у Wayback Machine.] // Историко-филологический институт князя Безбородко в Нежине. 1875—1900: Преподаватели и воспитанники. — Нежин, 1900. — С. 17—18.