Відкрити головне меню

Каплу́н Ві́ктор Григо́рович (нар. 5 травня 1958, м. Запоріжжя) — колишній радянський футболіст, що виступав на позиції захисника. Відомий виступами за харкіський «Металіст», «Динамо» (Київ) та збірну СРСР. Майстер спорту міжнародного класу (1980). За національністю — єврей[1].

Ф
Віктор Каплун
Особові дані
Повне ім'я Віктор Григорович Каплун
Народження 5 травня 1958(1958-05-05) (61 рік)
  м. Запоріжжя
Зріст 182 см
Вага 80 кг
Громадянство Flag of Ukraine.svg Україна
Позиція Захисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1976–1977 СРСР Металіст (Харків) 42 (0)
1978–1981 СРСР Динамо (Київ) 50 (4)
1982–1984 СРСР Металіст (Харків) 82 (0)
Національна збірна
Роки Клуб Ігри (голи)
1980 СРСР СРСР 1 (0)
1983 СРСР СРСР (олімп.) 1 (0)
Звання, нагороди
Нагороди
Майстер спорту СРСР міжнародного класу

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

ЖиттєписРедагувати

Віктор Каплун народився у Запоріжжі, проте є випускником харківського спортінтернату, де його першим тренером був Микола Кольцов. У 18-річному віці Каплун вперше вийшов у основному складі «Металіста», який виступав на той час у другій лізі чемпіонату СРСР. Досить швидко молодий захисник став стабільним гравцем основи та привернув до себе увагу головної команди Республіки — київського «Динамо». Безсумнівно, цьому посприяла перемога на чемпіонаті Європи серед юніорів радянської збірної, у складі якої виступав і Каплун.

Закріпитися у київському клубі на той час було вкрай складно. Конкурувати доводилося з такими гравцями, як Безсонов, Балтача, Лозинський, Дем'яненко та інші. Однак Віктор Каплун доволі часто з'являвся на полі у сезоні 1979 року, а наступного сезону взагалі став одним з провідних гравців команди, яка після торішньої «бронзи» нарешті завоювала «золото». 1980 рік взагалі став найуспішнішим у кар'єрі футболіста — до золотих нагород чемпіонату він додав перемогу у складі збірної на Чемпіонаті Європи серед молодіжних команд та дебют у національній збірній СРСР. Це сталося 4 грудня 1980 року у виїзному матчі проти збірної Аргентини (1:1).

14 травня 1981 року, після засідання президії Федерації футболу СРСР за підсумками «дивного» матчу між «Динамо» (Київ) та ЦСКА, що відбувся 5 травня та транслювався на усю країну, Віктора Каплуна було відраховано з команди з формулюванням «за порушення спортивного режиму»[2].

Наступний сезон опальний захисник розпочав у рідному «Металісті», що на той час виступав вже у вищій лізі радянського чемпіонату. У 1983 році разом з командою Каплун дійшов до фіналу Кубка СРСР, де харків'яни поступилися ще одному представнику України — донецькому «Шахтарю». Того ж року Віктор провів єдиний матч у складі олімпійської збірної країни — 26 травня він з'явився на полі у перемжному для СРСР матчу з греками (3:0).

Після завершення активних виступів Каплун знайшов своє покликання у футбольному арбітражі. Тривалий час був інспектором матчів чемпіонату другої ліги та Кубка України з футболу.

2011 року на честь сторіччя київського футболу Віктора Каплуна було нагороджено найвищою нагородою Федерації футболу міста Києва — орденом «За заслуги»[3].

ДосягненняРедагувати

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати