Відкрити головне меню

Канаки

корінні жителі Нової Каледонії

Канаки (фр. kanak, canaque) — корінні меланезійські народи, населення Новій Каледонії та заморського співтовариства[fr] Французька Полінезія.

Канаки
Kanak
Femmes kanak2.jpg
Канакські жінки
Кількість Flag of FLNKS.svg 104,958[1]

Франція ~ 90 000
Ареал Flag of FLNKS.svgНова Каледонія
Франція Франція
Походження Меланезія
Канакський воїн, малюнок 1870 року

До приходу європейців в Новій Каледонії не існувало об'єднаної держави, а також загальної назви її мешканців. Сучасні канаки поділені на ряд відособлених груп, що виникли ще у колоніальний період, але поступово йде процес їх консолідації. Канаки ведуть боротьбу за надання Нової Каледонії незалежності. Багато канаків продовжують говорити на власних мовах та дотримуватися своїх звичаї.

НазваРедагувати

Назва походить від гавайського словосполучення «Канака маолі», нерідко вживалося в минулому європейськими першовідкривачами, купцями та місіонерами як принизлива назва для багатьох корінних народів Тихого океану.

МовиРедагувати

До наших днів збереглося до 30 різних мов канаків, які належать до малайсько-полінезійських підгрупи австронезійських мов та об'єднані у новокаледонські мови, що утворює окрему гілку південних океанійських мов:

  • Луайотські мови: дрегуйська мова (дрегу, дегу, ліфу), яйська мова (яї), ненгонська мова (негоне).
  • Новокаледонські мови:
    • Північні новокаледонські мови: чаацька мова (чаач), кумацька мова (кумак, нелемва-ніксумвак), юанзька мова (юанга, нуа), ньялайська мова (ньялаю), поапоанська мова (поапоа), поамейська мова (поамей), поайська мова (поай, фоай), дьяойська мова (дьяо, джао), немійська мова (немі), пінжейська мова (пінже, піже), гавеканська мова (гавеке, боату), моавецька мова (моавеке, гмовеке), вамоанзька мова (вамоанг, ваамванг), вамальська мова (вамале, памале), чемуйська мова (чемуї, чемукі), пайчийська мова (пайчи)
    • Аецька мова (аеке, гаеке)
    • Південні новокаледонські мови: ажианська мова (ажие, вайлу), аргоська мова (арго), арганська мова (арга), нецька мова (неку), оровська мова (орове, орое), тірійська мова (тірі, меа), зірська мова (зіре, сіше), харачувська мова (харачуу, канала), хараґурська мова (хараґуре), друбеанська мова (ндрумбеа, ндумбеа, дубеа, друбеа, паїта), нумейська мова (нумее, квеньї) Традиційна культура — загальномеланезійська.

ДемографіяРедагувати

 
Канакське село, світлина зроблена до 1906 року

У 1774 році, коли англійський першовідкривач Джеймс Кук відкрив Нову Каледонію, він оцінив населення острова у близько 50 000 осіб. Після 1840-х років, коли Нову Каледонію почали освоювати британські та французькі християнські місіонери, населення скоротилося до 27 000 осіб, головним чином через хвороби, які занесли європейці.

За даними перепису населення 2014 року канаки становлять 39,1% (104 000 осіб[1])від загальної кількості населення Нової Каледонії.

Традиційні заняттяРедагувати

У передколоніальний період у канаків було розвинене ручне землеробство: вирощування ямсу, таро, кокосової пальми, бананів та ін., яке досягло більш високого рівня ніж у інших частинах Меланезії. Також почали розвиватися ремесла: різьблення по дереву, гончарство.

У колоніальний період канаки почали розводити свиней.

Сучасні канаки переважно працюють найманими працівниками на нікелевих та мідних рудниках і кавових та копрових плантаціях.

Канакське мистецтвоРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б Population Structure and Trends. Institute de la Statistique et des études économiques Nouvelle-Calédonie (French). Institute de la Statistique et des études économiques Nouvelle-Calédonie. Процитовано 3 July 2017.