Камілла, королева-консорт Великої Британії

королева-консорт Великої Британії з 2022 року, друга дружина короля Карла III

Камілла (уроджена Камілла Розмарі Шанд (англ. Camilla Rosemary Shand; нар. 17 липня 1947, Лондон) — королева-консорт Великої Британії, друга дружина Чарльза ІІІ, також Карла ІІІ, короля Сполученого Королівства та ще 14-ти країн Співдружності націй. Їхній шлюб є другим для обох (одружились 5 квітня 2005).

Камілла-Розмарі Маунтбеттен-Віндзор
Camilla Rosemary Mountbatten-Windsor
Камілла-Розмарі Маунтбеттен-Віндзор
2017
Coat of Arms of Camilla, Duchess of Cornwall.svg
Королева-консорт Великої Британії
з 8 вересня 2022 року
Монарх: Карл ІІІ
 
Ім'я при народженні: англ. Camilla Rosemary Shand[1][2]
Народження: 17 липня 1947(1947-07-17) (75 років)
Лондон
Країна: Велика Британія
Релігія: Англіканська церква
Освіта: Queen's Gate Schoold і Паризький інститут Лондонського університетуd
Рід: Віндзорська династія
Батько: Брюс Шанд
Мати: Rosalind Cubittd[3][4]
Шлюб: Ендрю Паркер-Боулз (1973—1995)
Карл ІІІ (2005 — нині)
Діти: Том Паркер-Боулз, Лора Лопес
Автограф: UK-Royal-Signature CamillaR.svg
Нагороди:

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Wikiquote-logo.svg Висловлювання у Вікіцитатах

Попри те, що мала право на титул принцеси Уельської, використовувала титул герцогині Корнуольської. У Шотландії була відома також як герцогиня Розесей.

Дитинство та юністьРедагувати

Народилась у Госпіталі Королівського коледжу, Лондон 17 липня 1947 року. Росла в The Laines[5] — заміському будинку XVIII століття у Плумптоні, Східний Сассекс[6] і в триповерховому будинку в Південному Кенсінгтоні, другому будинку її сім'ї. Її батьками були офіцер британської армії, який пізніше став бізнесменом, майор Брюс Шанд (1917—2006) та його дружина Розалінд (у дівоцтві — Кубітт; 1921—1994). Має молодшу сестру, Аннабель Елліот, і молодшого брата Марка Шанда (1951—2014)[7]. Її прабабуся по матері, Аліса Кеппель, була коханкою короля Едуарда VII з 1898 до 1910 року[8]. 1 листопада 1947 року Каміллу охрестили в Церкві Фірла, в Східному Сассексі[9]. Мати Камілли була домогосподаркою[10], тоді як її батько займався різними видами діяльності після звільнення з армії. Він відомий тим, що був партнером у Block, Grey and Block, фірмі торговців вином, яка знаходилась на Саут-Едлі Стріт, Мейфер, згодом він приєднався до фірми Елліс, Сон та Відлер, яка знаходилась в Гастінгсі та Лондоні[11][12]. У дитячі роки Камілла стала завзятим читачем завдяки впливу батька, який часто їй читав. Вона виросла з собаками та котами і в молодому віці навчилася кататись на поні, приєднавшись до таборів Поні Клубу. За її словами, її дитинство «було досконалим з усякого погляду»[6].

У п'ятирічному віці Каміллу відправили ​​до Дамбреллса, у змішану школу в селі Дітлінг[6]. Вона залишила Дамбреллів у десятирічному віці, щоб відвідувати школу Королевих воріт на вулиці Королівських воріт у Південному Кенсінгтоні. Її однокласники в школі знали її як «Мілу»; серед її однокласників була співачка Твінкл, яка описала її як дівчину «внутрішньої сили», що випромінює «магнетизм і впевненість»[6]. Однією з вчителів у школі була письменниця Пенелопа Фіцджеральд, яка викладала французьку мову і запам'ятала Каміллу «яскравою та жвавою». Камілла залишила школу з одним рівнем O в 1964 році; її батьки не змусили її залишатися для отримання рівня A[6]. У шістнадцятирічному віці вона виїхала за кордон, щоб відвідувати Пансіон шляхетних дівчат Mon Fertile, який закінчила в Толошні, Швейцарія[13]. Закінчивши курс у Швейцарії, вона ухвалила рішення поїхати до Франції для того, аби вивчати французьку мову та французьку літературу в Інституті Лондонського університету в Парижі на пів року[14][13].

25 березня 1965 року Камілла була однією з 311 дебютанток у Лондоні[6]. Після переїзду з дому вона винаймала невелику квартиру в Кенсінгтоні зі своєю подругою Джейн Віндгем, племінницею декоратора Ненсі Ланкастер. Пізніше вона переїхала у більшу квартиру в Белгравії, яку вона ділила зі своєю орендавицею леді Мойрою Кемпбел, дочкою герцога Аберкорна, а згодом — з Вірджинією Карінгтон, дочкою політика Пітера Керрінгтона[15]. Вірджинія була одружена з дядьком Камілли Генрі Кубіттом з 1973 до 1979 року[16] (а 2005 року вона стала особистим помічником Каміли і принца Чарльза[17]). Камілла працювала секретарем для різних фірм у Вест-Енді, а згодом її прийняли на посаду портьє у фірму Sibyl Colefax & John Fowler у Мейфері[6]. У вільний час вона стала пристрасною вершницею і часто відвідувала кінні заходи[6]. У неї також була пристрасть до живопису, через що проходила приватне навчання з художником, хоча більшість її робіт «закінчили життя на смітнику»[18]. Цікавилася також риболовлею та садівництвом[19].

Перший шлюбРедагувати

Наприкінці 1960-х років Камілла познайомилася з Ендрю Паркерером Боулзом, який потім став офіцером гвардії та лейтенантом у Blues and Royals—[6] через його молодшого брата Саймона Паркера Боулза, який працював у винній фірмі її батька в Мейфері[6]. Після довгих стосунків, які то відновлювались, то припинялись, Ендрю і Камілла оголосили про свою заручини виданню «Таймс»[20] 1973 року, а одружились 4 липня того ж року в римо-католицькій церемонії в гвардійській каплиці в казармі Веллінгтон Лондон[6]. Каміллі було 25 років, а Паркеру Боулзу — 33 роки. Її весільну сукню розробив британський будинок моди Bellville Sassoon, а подружкою нареченої була хрещена дочка Паркер Боулза леді Емма Герберт[21]. Весілля було «весіллям року»[22], на яке було запрошено 800 гостей[23]. Серед гостей на церемонії були присутні члени королівської родини, а саме принцеса Анна, королева-мати Елизавета, принцеса Маргарет, графиня Сноуден[22].

Подружжя облаштувало обійстя у Вілтширі, придбавши садибу Болегід в Аллінгтоні[23] , а пізніше Міддвік хауз у Коршамі[24].У них  двоє дітей: Том (1974 р.н.), хрещеним батьком якого є принц Чарльз[25]  та Лора (1978 р.н.)[26]. Обоє дітей виховували в римо-католицькій вірі батька, особливо за життя їхньої бабусі Енн Паркер Боулз; проте Камілла залишилася в англіканській вірі й не перейшла до римо-католицизму[27]. Лора відвідувала католицьку школу дівчат, але вийшла заміж за обрядом англіканської церкви, а Том не навчався в коледжі Амплефорта, як його батько, а навчався в Ітоні й одружився без обряду католицької церкви, а англіканської. Том, як і його батько, перебуває в порядку успадкування графства Макклсфілд[28]. У грудні 1994 року, після 21 року перебування в шлюбі, Камілла та її чоловік розпочали процедуру розлучення на тій підставі, що вони проживали окремо роками. У липні того ж року її мати Розалінд померла від остеопорозу, а її батько згодом назвав це «важким для неї часом»[29]. Їх клопотання заслухали та задовольнили в січні 1995 року у віділі з сімейних справ Високого суду в Лондоні[30]. Розлучення було остаточно завершено в березні 1995 року[31].

Стосунки з принцом УельськимРедагувати

Камілла та принц Чарльз зустрілися в середині 1971 року[32]. Ендрю Паркер-Боулз закінчив  стосунки з Каміллою 1970 року й почав зустрічатися з принцесою Анною, сестрою Чарльза[33]. Хоча Камілла та Чарльз належали до одного соціального кола та періодично відвідували одні й ті ж заходи, вони офіційно не були знайомі. Їхній біограф Брандрет стверджує, що пара вперше зустрілася не на матчі з поло, як це заведено вважати[34][35]. Натомість вони вперше зустрілися в будинку своєї подруги Лусії Санта-Крус, яка офіційно їх представила одне одному[36][37][38]. Вони стали близькими друзями й урешті почали зустрічатися, що було добре відомо в їхньому колі знайомих[39]. Коли вони стали парою, вони регулярно зустрічалися на матчах з поло на галявині Сміта в Віндзорському Великому парку, де Чарльз часто грав у поло[37][40]. Вони також  часто відвідували нічний клуб Аннабель, що знаходився на площі Берклі[40]. Коли стосунки стали більш серйозними, Чарльз познайомився з родиною Камілли в Плумптоні, також він познайомив її з деякими членами своєї родини[41]. Їхні стосунки припинились після того як Чарльз виїхав за кордон, щоб приєднатися до Королівського флоту на початку 1973 року. Після цього їхні стосунки різко закінчилися[42].

Існують різні твердження про те, чому стосунки пари закінчилися 1973 року. Роберт Лейсі написав у своїй книзі Her Majesty Queen Elizabeth II що Чарльз познайомився з Каміллою занадто рано, і що він не попросив її чекати на нього, коли він виїхав за кордон виконувати військові обов'язки[43]. У своїй книзі «Діана» Сара Бредфорд написала, що знайомий Лорда Маунтбаттена заявив, що Маунтбаттен домовлявся про те, щоб Чарльза перевезти за кордон для розірвання стосунків з Каміллою, щоб зникли препони для стосунків між Чарльзом та його онукою Амандою Кначбулл[44]. Деякі джерела припускають, що королева Єлизавета (королева-мати) не схвалила шлюб, оскільки хотіла, щоб Чарльз одружився з однією з онучок своєї близької подруги, леді Фермой[45]. Інші джерела також припускають, що Камілла не хотіла одружуватися з Чарльзом, але натомість хотіла вийти заміж за Ендрю Паркер-Боулза, оскільки у неї були стосунки з Паркер-Боулзом, які почалися наприкінці 1960-х років[46] , або те, що Чарльз вирішив, що не одружиться, допоки йому не настане тридцять років[47].

Загалом більшість королівських біографів погодилися, що навіть якби Чарльз і Камілла хотіли одружитися або намагалися отримати схвалення на шлюб, це б заборонили, тому що, за словами кузини Чарльза та його хрещеної матері Патріції Маунтбаттен, деякі палацові придворні тоді вважали Каміллу не гідною ролі дружини  майбутнього короля. 2005 року вона заявила: «З огляду на теперішній час, ми можемо сказати, що Чарльз повинен був одружитися з Каміллою, коли він вперше мав такий шанс. Вони ідеально підходять один одному, ми це знаємо зараз. Але це було неможливо.»[48] «це не було б можливо тоді.»[49]. Коли Чарльз почув про заручини Камілли та Ендрю Паркера-Боулза 1973 року, він написав лорду Маунтбаттену: «Я вважаю, що почуття порожнечі з часом пройде»[48]. Проте вони залишилися друзями[50][51]. У серпні 1979 року лорда Маунтбаттен убила Тимчасова Ірландська республіканська армія. Чарльз тужив через його смерть і нібито відновив стосунки з Каміллою задля розради. У цей період серед близьких друзів  «Паркера-Боулза» та гравців поло почали поширюватися чутки про те, що вони відновили свої інтимні стосунки[52]. Джерела, близькі до Камілли, підтвердили, що до 1980 року вони справді знову відновили свої романтичні стосунки[53]. Як повідомляється, чоловік Камілли схвалив їх стосунки[54], хоча він сам мав численних коханок протягом усього їхнього шлюбу[55][56]. У 1981 році Чарльз одружився з леді Діаною Спенсер[57].

Стосунки Камілли і Чарльза стали публічно відомими пресі через десятиліття завдяки публікації книги «Діана: Її справжня історія» 1992 року[58]. Після цього 1993 року[59] відбувся скандал з прослуховуванням та подальшою публікацією в пресі телефонної розмови принца Чарльза й Камілли, який отримало назву «Каміллагейт». Книга та телефонна розмова завдали шкоди популярності Чарльза[60]. Тим часом ЗМІ негативно ставилось до Камілли[61]. 1994 року Чарльз нарешті розповів про свої стосунки з Каміллою у телевізійному інтерв'ю з Джонатаном Дімблбі. Він сказав: «Місіс Паркер-Боулз є моїм чудовим другом … другом дуже довго. Вона буде ще довго буде другом»[62]. Пізніше він зізнався, що стосунки між ним і Каміллою відновилися після того, як його шлюб «безповоротно розірвався» 1986 року[63][64]. Після цього подружжя Паркер-Боулз подало на розлучення 1994 року[62]. Через рік Ендрю Паркер-Боулз одружився з Розмарі Пітман (померла 2010 року)[65][66].

НагородиРедагувати

  • Дама Королівського сімейного ордена королеви Єлизавети II (30 жовтня 2007)
  • Дама Великого хреста Королівського Вікторіанського ордена (9 квітня 2012 року)[67]
  • Компаньйон ордена Зірки Меланезії (3 листопада 2012 р.)[68]
  • Пам'ятна медаль до 100-річчя Саскачеван 2005
  • Медаль Діамантового ювілею королеви Єлизавети II (2012)
  • Дама Великого хреста ордена «За заслуги» (Франція, 2014)

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. https://www.vanityfair.com/style/2022/01/camilla-the-controversial-figure-who-may-become-queen
  2. https://claudia.abril.com.br/famosos/a-historia-de-idas-e-vindas-de-principe-charles-e-da-duquesa-camilla/
  3. Lundy D. R. The Peerage
  4. Kindred Britain
  5. THE LAINES, Plumpton - 1238285 | Historic England. historicengland.org.uk (англ.). Архів оригіналу за 19 квітня 2020. Процитовано 13 квітня 2020. 
  6. а б в г д е ж и к л м Brandreth, Giles (1 серпня 2013). Companion interview. BSAVA Companion 2013 (8). с. 34–35. ISSN 2041-2487. doi:10.22233/20412495.0813.34. Процитовано 13 квітня 2020. 
  7. Duchess of Cornwall's brother dies. BBC News (en-GB). 24 квітня 2014. Архів оригіналу за 3 серпня 2020. Процитовано 13 квітня 2020. 
  8. Certificate in Genealogical Research, Boston University; B. A., Carnegie Mellon University. Family Tree of Camilla Parker-Bowles. ThoughtCo (англ.). Архів оригіналу за 5 грудня 2020. Процитовано 13 квітня 2020. 
  9. Yvonne's Royalty Home Page: Royal Christenings. web.archive.org. 6 серпня 2011. Архів оригіналу за 6 серпня 2011. Процитовано 13 квітня 2020. 
  10. 49449, 1890-11-29, JUNOR (Rev. Dr Kenneth F.). Art Sales Catalogues Online. Процитовано 13 квітня 2020. 
  11. Obituary: Bruce Shand (en-GB). 11 червня 2006. Архів оригіналу за 1 листопада 2020. Процитовано 13 квітня 2020. 
  12. Camilla 'Devastated' By Father's Death. www.cbsnews.com (амер.). Архів оригіналу за 19 квітня 2020. Процитовано 13 квітня 2020. 
  13. а б HRH The Duchess of Cornwall | Prince of Wales. www.princeofwales.gov.uk (англ.). Архів оригіналу за 10 листопада 2018. Процитовано 13 квітня 2020. 
  14. Camilla Duchess of Cornwall in Paris on first solo visit abroad. HELLO! (англ.). 28 травня 2013. Архів оригіналу за 22 квітня 2020. Процитовано 13 квітня 2020. 
  15. Lytton, Edward Robert Bulwer Lytton, Earl of, 1831-1891. (1883, c1881). Lucile. James R. Osgood and Company. OCLC 549464084. Архів оригіналу за 20 серпня 2020. Процитовано 13 квітня 2020. 
  16. Brandreth, Giles (1 серпня 2013). Companion interview. BSAVA Companion 2013 (8). с. 34–35. ISSN 2041-2487. doi:10.22233/20412495.0813.34. Процитовано 13 квітня 2020. 
  17. More help for Charles and Camilla (en-GB). 23 листопада 2005. Архів оригіналу за 14 грудня 2020. Процитовано 13 квітня 2020. 
  18. Perry, Keith (18 лютого 2014). My paintings were so bad they went in bin, jokes Duchess of Cornwall (en-GB). ISSN 0307-1235. Архів оригіналу за 19 квітня 2020. Процитовано 13 квітня 2020. 
  19. Smith, David (13 лютого 2005). Focus: The Royal Marriage. The Observer (en-GB). ISSN 0029-7712. Архів оригіналу за 5 листопада 2013. Процитовано 13 квітня 2020. 
  20. Graham, John P. (John Paul), author. Devils Tower National Monument : geologic resource evaluation report. OCLC 1121643382. 
  21. «Major A.H. Parker Bowles and Miss C.R. Shand», The Times, 5 July 1973.
  22. а б Graham, p. 39
  23. а б Brandreth, p.187
  24. Pink Floyd drummer Nick Mason welcomes Camilla back to her old home ground | The Wiltshire Gazette and Herald. webcache.googleusercontent.com. Архів оригіналу за 18 серпня 2020. Процитовано 13 квітня 2020. 
  25. Graham, p. 43
  26. Graham, p. 44
  27. Eden, Richard (14 червня 2008). Duchess of Cornwall Camilla Parker Bowles's grandchild wins Royal baptism (en-GB). ISSN 0307-1235. Архів оригіналу за 9 грудня 2020. Процитовано 13 квітня 2020. 
  28. Brandreth, p. 174
  29. Brandreth, pp. 280–81
  30. Junor. The Duchess. p. 134.
  31. Wayback Machine. web.archive.org. 12 листопада 2013. Архів оригіналу за 12 листопада 2013. Процитовано 13 квітня 2020. 
  32. Brandreth, p. 181
  33. Brandreth, p. 177
  34. Brandreth, p. 320
  35. Mayer, p. 98
  36. Junor. The Duchess. p. 9.
  37. а б Brandreth, p. 178
  38. Mayer, pp. 97–98
  39. Graham, p. 29
  40. а б Brandreth, p. 181
  41. Graham, pp. 32-33
  42. Brandreth, pp. 182–85
  43. Lacey, p. 268
  44. Bradford, Sarah (3 липня 2007). Diana (англ.). Penguin. ISBN 978-1-101-53324-6. 
  45. Erickson, Carolly (2005-03). Lilibet: An Intimate Portrait of Elizabeth II (англ.). Macmillan. ISBN 978-0-312-33938-8. 
  46. Brandreth, p. 185
  47. Brandreth, p.196
  48. а б Brandreth, p.162
  49. Brandreth, p.183
  50. Brandreth, p. 206
  51. Graham, p. 42
  52. Graham, pp. 47-48
  53. Graham, p. 48
  54. Kelly, p. 465
  55. Junor, Charles, p. 48
  56. Junor. The Duchess. p. 68.
  57. Brandreth, p. 235
  58. Brandreth, pp. 269–70
  59. Brandreth, p. 257
  60. Brandreth, p.275
  61. Brandreth, pp. 274-76
  62. а б Brandreth, p. 280
  63. Dimbleby, p.395
  64. Junor. The Duchess. p. 125.
  65. Graham, p. 284
  66. Eden, Tim Walker Edited by Richard. Rosemary Parker Bowles dies after battle against cancer (en-GB). ISSN 0307-1235. Архів оригіналу за 28 листопада 2020. Процитовано 13 квітня 2020. 
  67. The Duchess of Cornwall appointed to the Royal Victorian Order (пресреліз). Queen's Printer. 9 April 2012. Архів оригіналу за 11 квітня 2012. Процитовано 9 April 2012. 
  68. Diamond Jubilee: Charles and Camilla on Papua New Guinea tour. BBC. 3 November 2012. Архів оригіналу за 10 жовтня 2013. Процитовано 8 жовтня 2013. 

ПосиланняРедагувати