Ендрю, герцог Йоркський

Принц Ендрю, герцог Йоркський (англ. Prince Andrew Duke of York, Ендрю Альберт Крістіан Едвард; народився 19 лютого 1960) — британський принц, віцеадмірал (2015). Третя дитина і другий син королеви Великої Британії Єлизавети II. Займає 8-е місце в порядку спадкування британського престолу (після народження в 2019 році сина Арчі у Гаррі, герцога Сассекського, і його дружини Меган).

Ендрю
Andrew
Príncipe André do Reino Unido.jpgПринц Ендрю
Coat of Arms of Andrew, Duke of York.svg
герцог Йоркський
з 1986
Монарх: Єлизавета II
 
Освіта: Britannia Royal Naval Colleged, Heatherdown Preparatory Schoold, Lakefield College Schoold (червень 1977) і Школа Ґордонстоун
Ім'я при народжені: англ. Andrew Albert Christian Edward
Народження: 19 січня 1960(1960-01-19) (60 років)
Букінгемський палац, Вестмінстер, Великий Лондон, Англія, Велика Британія[1]
Громадянство: Велика Британія
Віросповідання: Англіканська церква і англіканство
Династія: Віндзори
Батько: Філіп, герцог Едінбурзький
Мати: Єлизавета II
У шлюбі з: Сара, герцогиня Йоркська[2]
Діти: Беатріс, Євгенія
Нагороди:

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

БіографіяРедагувати

Ендрю Альберт Крістіан Едвард народився 19 лютого 1960 року. Він є третім з чотирьох дітей в королівській родині: перший є спадкоємець британського престолу Чарльз, який з'явився на світ в 1948 році,другою є принцеса Анна - яка народилася на два роки пізніше, а принц Едвард, граф Уессекський, є наймолодшою дитиною, він народився в 1964 році. 8 квітня 1960 архієпископ Кентерберійський Джеффрі Фішер хрестив хлопчика в Музичній кімнаті Букінгемського палацу. Ендрю став першою дитиною, народженою в сім'ї правлячого монарха (Єлизавета II зійшла на престол в 1952 році), з часу принцеси Беатріс - дочки королеви Вікторії (1837-1901)[3]. Як і старші брат і сестра, Ендрю виховувався в стінах Букінгемського палацу гувернанткою[4]. Вона ж вчила його до 5 років, потім хлопчика відправили в приватну школу Хезердаун недалеко від Аскота, графство Беркшир[5]. У вересні 1973 року принц вступив в елітну школу-пансіон Ґордонстоун на півночі Шотландії[6]. В молодості він легко справлявся з навчальним матеріалом, і з січня по червень 1977 роки стажувався в коледжі Лейкфілд в Канаді[7]. Два роки по тому він закінчив Ґордонстоун, здавши іспит з англійської мови, історії, економіці і політології[8]. У квітні 1979 року Ендрю відправився навчатись в Британський Королівський військово-морський коледж на пілота військової авіації.

Родовід Ендрю Віндзор, герцога ЙоркськогоРедагувати

Пращури 1. Ендрю Віндзор, герцог Йоркський
2. Батько:
Філіпп Маунтбеттен, герцог Единбурзький
4. Дід:
Андрій, принц Данський і Грецький
8. Прадід:
Георг I, король Греції
9. Прабабуся:
Велика Княжна Ольга Костянтинівна
5. Бабуся:
Принцеса Аліса Баттенберзька
10. Прадід, жіноча лінія:
Людвиг Александр Баттенберг
11. Прабабуся, жіноча лінія:
Принцеса Вікторія Гессен-Дармштадтська
3. Мати:
Єлизавета II, королева Великої Британії
6. Дід, жіноча лінія:
Георг VI, король Великої Британії
12. Прадід, жіноча лінія:
Георг V, король Великої Британії
13. Прабабуся, жіноча лінія:
Марія Текська
7. Бабуся, жіноча лінія:
Єлизавета Боуз-Лайон
14. Прадід, жіноча лінія:
Клод Джордж Боуз-Лайон
15. Прабабуся, жіноча лінія:
Сесилія Ніна Кавендіш-Бентінк

ПриміткиРедагувати

  1. http://www.telegraph.co.uk/news/uknews/queen-elizabeth-II/9689145/Queens-Blue-Sapphire-wedding-anniversary-65-years-of-landmarks.html
  2. Kindred Britain
  3. Royal Family tree and line of succession. BBC News (en-GB). 2020-01-09. Процитовано 2020-05-14. 
  4. Prince Andrew: Envoy career plagued with controversy. BBC News (en-GB). 2011-07-21. Процитовано 2020-05-14. 
  5. Barkham, Patrick (2004-07-09). The Guardian profile: Prince Andrew. The Guardian (en-GB). ISSN 0261-3077. Процитовано 2020-05-14. 
  6. Olito, Frank. 15 exclusive boarding schools that are attended by royal families around the world. Insider. Процитовано 2020-05-14. 
  7. Early Life & Education. The Duke of York (en-GB). Процитовано 2020-05-14. 
  8. Rose, Hilary. The life and times of Prince Andrew — born to be spare (en). ISSN 0140-0460. Процитовано 2020-05-14. 


ПосиланняРедагувати