Відкрити головне меню

Віктор Володимирович Камарзаєв (нар. 21 вересня 1956, Кабардино-Балкарська АРСР, СРСР) — радянський та український футболіст, захисник, майстер спорту СРСР, зараз український футбольний тренер.

Ф
Віктор Камарзаєв
Особові дані
Повне ім'я Віктор Володимирович
Камарзаєв
Народження 21 вересня 1956(1956-09-21) (62 роки)
  Прохладний, К-БАРСР,
СРСР
Зріст 184 см
Вага 78 кг
Громадянство СРСР СРСР
Україна Україна
Позиція захисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1978—1981 СРСР «Спартак» (Н) ? (?)
1981—1987 СРСР «Металіст» (Х) 181 (10)
1988 СРСР «Металург» (З) 20 (0)
1989 СРСР «Торпедо» (З) 48 (2)
1990 СРСР «Ворскла» 16 (0)
Тренерська діяльність**
Сезони Команда Місце
1994—1995
1996—2005
2005—2007
2007—2010
2011
Україна «Металіст» (Х)
Україна «Металіст-2» (Х)
Україна Арсенал (Х)
Україна Газовик-ХГВ
Казахстан «Кайсар»
Звання, нагороди
Нагороди
майстер спорту СРСР

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Зміст

Кар'єра гравцяРедагувати

Виктор Камарзаев вихованець футболу Кабардино-Балкарії. У 18 років був запрошений в команду майстрів «Спартак» з Нальчика. Маючи відстрочку від армії, добровільно виявив бажання служити. У 1974 році був направлений до Групи радянських військ у Німеччині, де перший рік служив в шостій танковій дивізії, згодом був переведений в спортроту, грав за армійські команди за волейболу, баскетболу, гандболу[1]. Пізніше був запрошений грати за футбольну команди дивізії, а згодом за армійську збірну, яку тренував відомий у минулого футболіст Валентин Афонін. Приймав участь в іграх на першість Збройних сил СРСР. 1976 році закінченні терміну, залишився армії на надстрокову службу продовжуючи виступати за команду Групи радянських військ у Німеччині (ГРВН)[2].

Приїжджаючи додому у відпустку, одружився. Згодом, залишивши службу, повернувся в Нальчик, де з 1978 по 1981 рік грав за місцевий «Спартак».

1981-го року отримав запрошення в «Металіст». Прийшовши вже під час сезону в харківську команду, яка грала в першій лізі, дебютував в її складі 21 травня 1981 року в матчі проти львівських «Карпат»[3], практично відразу заграв в основному складі, внісши свій внесок в завоювання путівки до вищої ліги. У першому ж своєму сезоні в елітному дивізіоні, Камарзаєв відіграв усі поєдинки чемпіонату без замін.

У 1983 році «Металіст» стартував у розіграші Кубка СРСР, матчем з «Кайратом», який закінчився нульовою нічиєю. В післяматчевих пенальті, один з яких реалізував Камарзаєв, харків'яни здобули перемогу - 6:5 і пройшли в наступний раунд. Надалі металісти дійшли до фіналу, поступившись там донецькому «Шахтарю» - 0:1.

У 1987 році Віктор перебирається в Запоріжжя, провівши два наступні сезони в місцевих командах «Металург» і «Торпедо». Закінчував захисник свою професінальну кар'єру в полтавській «Ворсклі». Але з футболом не розлучився, продовжуючи грати на аматорському рівні. У 1992/93 роках своїми голами й натхненням допоміг ФК «Авангард» (Мерефа) стати чемпіоном Харківської області, в 20 матчах забив 6 голів.

Кар'єра тренераРедагувати

Закінчивши ігрову кар'єру Віктор Володимирович c 1991 року тренував юних футболістів у ДЮСШ «Металіст».

У сезоні 1994/95 років був головним тренером харківського «Металіста», з 1996 року очолював «Металіст-2», який виступав у другій лізі.

З грудня 2005 року по липень 2007 року працював головним тренером харківського клубу «Арсенал».

З 2007 по 2010 рік очолював ще одну харківську команду другої ліги «Газовик-ХГВ».

На початку 2011 року був головним тренером казахстанського клубу «Кайсар» з міста Кизилорда[4].

Бере активну участь в іграх ветеранських команд Харкова. У травні 2008 року, Віктор Камарзаев, в складі ветеранської збірної України, складеної з харківських гравців, став переможцем неофіційного чемпіонату світу серед ветеранів, які проходили на Гавайських островах[5].

ДосягненняРедагувати

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати