Казінік Михайло Семенович
Миха́йло Семе́нович Казі́нік (нар. 13 листопада 1951) — білоруський і шведський скрипаль, музикознавець, публіцист, лектор, педагог[1][2] і популяризатор класичної музики.
| Казінік Михайло Семенович | |
|---|---|
|
| |
| Михайло Казінік у 2017 | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 13 листопада 1951 (72 роки) |
| Місце народження | Ленінград |
| Громадянство |
 СРСР →  Білорусь →  Швеція |
| Професія | музикант, музикознавець, публіцист |
| Освіта | Вітебське музичне училище, Білоруська державна консерваторія |
| Інструменти | скрипка, фортепіано |
| Жанри | класична музика |
| Заклад | Білоруська державна філармонія |
| kazinik.ru | |
Біографія ред.
Михайло Казінік народився 13 листопада 1951 року у Ленінграді, у сім'ї гірничого інженера Семена Михайловича Казініка, уродженця білоруського села Черея (тепер — Чашницького району Вітебської області Білорусі), та Белли Григорівни Левіної, уроджениці білоруського міста Чашники (тепер — Вітебської області Білорусі).
У 1953 році сім'я переїхала до Вітебська. У 1958 році Михайло вступив у Вітебську музичну школу № 1 по класу скрипки. У 1960 — отримав Першу премію на конкурсі молодих виконавців у Вітебську.
У 1968 році продовжив навчання у Вітебському музичному училищі. У 1970 — вступив до Білоруської державної консерваторії в Мінську, яку закінчив у 1975 році в класі професора Михайла Гольдштейна. У 1970 році отримав Першу премію на міжнародному конкурсі Міністерства культури Білорусі, присвяченому 200-річчю від дня народження Бетховена. Конкурс проводився для студентів консерваторій Східної Європи в рамках міжнародної конференції, присвяченої творчості Бетховена.
Паралельно з навчанням в консерваторії, з 1971 по 1975 рік, брав уроки у професора Михайла Ваймана в Петербурзькій консерваторії.
У 1975 році у Вітебську у Михайла Казініка народився син Борис.
По закінченню консерваторії отримав направлення в Мінську філармонію. З 1975 по 1990 рік їздив з лекціями і абонементними серіями лекцій-концертів по Радянському Союзу, включаючи Мінськ, Вітебськ, Гродно, Київ, Суми, Кіровоград, Каунас, Кострому, Краснодар, Сочі, Москву.
У 1986 році Всесоюзне музичне товариство під головуванням Ірини Архипової присвоїло Казініку звання музикознавець вищої категорії.
У 1991 році отримав шведське громадянство, переїхав до Стокгольму.
У 1993 почав багаторічну співпрацю з режисером Юрієм Ледерманом. З 1993 по 2004 рік вони поставили декілька спектаклів в Стокгольмі, в тому числі «Моцарт проти Сальєрі», «Замість Чайки», «Простір «Кармен», «Простір Маски», «Записки божевільного», «Государ» та інші.
З 2004 по 2007 рік, спільно з російським режисером-документалістом Ігорем Шадханом та режисером Наталією Кугашовою, створив 64 фільми про значні явища музичного мистецтва. Вони вийшли в ефір на російському каналі ТВЦ.
З 2005 року — музичний експерт-співорганізатор Нобелівського концерту та коментатор телевізійної трансляції концерту на шведському телебаченні[3].
З 2007 року — автор і ведучий музичних програм на російських радіостанціях «Орфей» та «Серебряный дождь».
З 2010 року — віце-президент Міжнародної асоціації письменників і публіцистів.
З 2012 року — ведучий авторської програми «Ноти, які змінили світ» на російському телеканалі «Дождь» та музичної програми на радіо «Голос Росії».
У 2012 році став Почесним членом Слов'янської академії літератури і мистецтв (Болгарія) та Почесним доктором RISEBA — Ризької міжнародної школи економіки.
Переконання ред.
Шкільна реформа ред.
Публікації ред.
Книги ред.
- Тайны гениев. — 4-е изд. — М.: Легейн, 2010. — 304 с. — ISBN 978-5-91491-025-6.
- Тайны гениев-2 или Волновые пути к музыке. — М.: Динатон, 2010. — 219 с. — ISBN 978-5-91751-004-0.
- Приобщение. Слово. Музыка. Жизнь. — М.: Дельфис, 2014. — 216 с. — ISBN 978-5-93366-030-9.
- Буравчик в стране Света. — М.: Бослен, 2015. — 160 с. — ISBN 978-5-91187-225-0.
Статті ред.
- Нужны активные поиски (О проблемах лекторской работы) // Советская музыка. — 1985. — № 8. — С. 71-73.
- Специалисты, отзовитесь! (О проблемах музыкальных жанров) // Советская музыка. — 1985. — № 11. — С. 77.
- Ребенок и музыка (О музыкальном воспитании младших школьников) // Музыка в школе. — 1986. — № 1. — С. 36-39.
- Я — на нашей планете…: [Беседа] / Вела Шлихтина Ю. // Музыкальная академия. — 1996. — N 3-4. — С. 132—136.
- Королева Т. П. Музыка для всех: диалог о ключевых проблемах музыкального просвещения и воспитания / Т. П. Королева, М. С. Казиник // Столичное образование сегодня. Мн. — 2006. — № 5. — С. 16-32.
- Нашу публику я люблю больше [Текст] / М. Казиник; беседовала О. Русанова // Музыкальная жизнь. — 2015. — № 3. — С. 48-49.
Примітки ред.
- ↑ Михайло Казінік: Учитель має жартувати кожні 10 хвилин — освітній блог | «Освіторія». Освіторія (укр.). Архів оригіналу за 15 липня 2021. Процитовано 15 липня 2021.
- ↑ Скрипаль і педагог Михайло Казінік представить у Києві інноваційну модель навчання - новини освіти | «Освіторія». Освіторія (укр.). Архів оригіналу за 15 липня 2021. Процитовано 15 липня 2021.
- ↑ TV4 visar nyinspelad Nobelkonsert från Stockholms Konserthus (швед.). TV4 Group. 16 грудня 2005. Архів оригіналу за 2 лютого 2017. Процитовано 22 січня 2016.
Посилання ред.
- Виступ в Києві в креативному просторі mOre
Джерела ред.
- Алексеенко Л. Скрипач Михаил Казиник: «В России искусство — грань между жизнью и смертью» [Архівовано 10 травня 2017 у Wayback Machine.] // Аргументы и факты. — 2013. — 23 вересня.
- Михаил Казиник: «Музыка Чайковского — украинская!» [Архівовано 19 квітня 2021 у Wayback Machine.] // LifeGid. — 2019. — 27 січня.
- Морозова Л. Публике сыграли о высоком [Архівовано 24 квітня 2016 у Wayback Machine.] [Концерт-лекция Михаила Казиника и Алексея Ботвинова] // Коммерсантъ Украина. — № 85. — 2009. — 26 травня. — С. 4.
- Омецинская Е. Тайны музыки Пушкина [Архівовано 21 квітня 2017 у Wayback Machine.] // Московский Комсомолец в Питере. — № 49/96. — 2004. — 8 грудня.
- Островский А. Михаил Казиник: «Если есть гениальное творчество, то должно быть и гениальное восприятие» [Архівовано 14 травня 2017 у Wayback Machine.] // Русская Германия. — № 38. — 2015. — 18 вересня.
- Про Михайла Казініка на його персональному сайті [Архівовано 30 квітня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
- Шульман А. Ad libitum, или в свободном полете [Архівовано 14 квітня 2017 у Wayback Machine.] // Мишпоха. — 2007. — № 20.