Відкрити головне меню
Казарка
Казарка Rhynchites bacchus
Казарка Rhynchites bacchus
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Підцарство: Справжні багатоклітинні тварини (Eumetazoa)
Тип: Членистоногі (Arthropoda)
Клас: Комахи (Insecta)
Підклас: Крилаті комахи (Pterygota)
Інфраклас: Новокрилі (Neoptera)
Надряд: Голометабола (Holometabola)
Ряд: Твердокрилі (Coleoptera)
Підряд: Всеїдні жуки (Polyphaga)
Надродина: Довгоносикоподібні (Curculionoidae)
Родина: Ринхітиди (Rhynchitidae)
Рід: Казарка (Rhynchites)
Вид: Казарка
Біноміальна назва
Rhynchites bacchus
(Linnaeus, 1758)
Синоніми
Rhynchites jeckeli Desbroshes des Loges, 1869; Rhynchites splendidus Krynicki, 1832 [1]
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Rhynchites bacchus
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Rhynchites bacchus
EOL logo.svg EOL: 675557
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 614234

Казáрка, або хоботовик хмільний (Rhynchites bacchus) — невеличкий жук із родини Ринхітид. Є шкідником плодових культур. Личинка розвивається у недозрілих плодах.

Зовнішній виглядРедагувати

Жук завдовжки 4,5-6,5 мм, пурпурно-червоного кольору з золотаво-зеленим або фіолетовим металічним блиском, вкритий густими, досить довгими темними волосками. Основні ознаки[2][3]:

  • голова разом з очима ширша від своєї довжини і густо вкрита дрібними точками;
  • надкрила у півтора рази довші за свою ширину, їх боріздки мають вигляд точок, проміжки між боріздками слабо опуклі або зовсім не опуклі. Передостання боріздка на надкрилах вкорочена і зливається із останною біля середини. Проміжки муж боріздками вкриті дрібнесенькими точками;
  • останній членик лапок помітно довший за перший, лапки широкі;
  • передньоспинка приблизно квадратна, густо вкрита чималими точками, перетяжки біля основи не має, боки її закруглені.

Яйце молочно-біле, трохи жовтувате, овальне, 0,9-1,2 завдовжки і 0,6-0,8 мм завширшки. Личинка біла, троих жовтувата, зігнута, З-9 мм завдовжки, з темно-коричневою головою. Лялечка жовтувато-біла, довжиною 4-9 мм, із хітиновою коричневою «вилочкою» на вершині.

Спосіб життяРедагувати

Зимують на стадії імаго, звичайно у підстилці з рослинних рештків. Жуки з'являються у квітні, їх поява триває до початку цвітіння яблуні. Жуки активні з травня до листопада у лісах, чагарникових заростях і плодових садах. Кормові рослини дорослих жуків та личинок — Айстрові з родів Кизильник, Айва, Груша, Яблуня, Глід і СливаПомилка цитування: Неправильний виклик <ref>: тег ref без назви повинен мати вхідні дані. Попервах вони гризуть бруньки, листки, потім переходять на м'якіть плодів, у яких вони вигризають вузькі ямки.

Парування відбувається, коли цвітіння кормовихрослин закінчується. Самка відкладає яйця в плоди, які досягли розміру лісового горіха. Для цього вона прогризає в плоді камеру глибиною 2-3 мм, на дно її відкладає одне яйце. Поруч вона вигризає ще одну додаткову камеру, яку з'єднує з основною тунелем. Коли личинка розвиваєтьтся, він поступово заповнюється екскрементами. Відклавши яйце, самка надгризає плід, від чого він в'яне і зрештою опадає. За 2-2,5 місяці вона відкладає до 200 яєць, часто-густо — по декілька в один плід.

Розвиток яйця триває 6-9, личинки — 25-38 днів. Завершивши розвиток вони виходят з опалого плоду іа заглиблюються у ґрунт. Тут личинка будує колисочку і заляльковується. Через 10-20 днів виходять жуки нового покоління. Вони харчуються на рослинах і з першими холодами ховаться — у підстилку, грунт, тріщини у корі. Частина личинок залишається у грунті у стані діапаузи до літа наступного року[2].

ПоширенняРедагувати

Вид поширений майже по всій Палеарктиці, за виключенням Західного Сибіру та Далекого Сходу[1]. В Україні зареєстрований у 19 областях: від Закарпаття до Харківщини і Донбасу і від Чернігівщини до Криму[4].

Значення у природі та житті людиниРедагувати

Подібно до інших біологічних видів, казарка є невідємною ланкою природних екосистем, споживаючи рослинні тканини і стаючи здобиччю тварин — хижаків та паразитів. Однак у плодових садах жуки завдають чималої шкоди, особливо, коли їх чисельність і щільність досягає значних величин.

Обгризачи бруньки та листки, жуки негативно впливають на ріст та фотосинтетичну активність рослин. Викликаючи опадіння плодів, казарки знижуть врожайність фруктових дерев. Вигризаючи заглиблення у плодах, самки вносять у них спори плодової гнилі. Із шкодочинністю казарки борються, оприскуючи дерева інсектицидами, звичайно через 3-5 днів після завершення цвітіння[2].

ПриміткиРедагувати

  1. а б Alonso-Zarazaga, M.A.: Attelabidae, p. 134. — In: I. Löbl & A. Smetana (eds): Catalogue of Palaearctic Coleoptera. Vol. 8. — Leiden: Brill, 2013. — 700 pp.
  2. а б в Вредители сельскохозяйственных и лесных культур. Под ред. В. П. Васильева. 2-е изд. К.: Урожай, 1988. — 576 с.
  3. Тер-Минасян М. Е. 81. Сем. Attelabidae — Трубковёрты, с. 483—484 В кн. Определитель насекомых европейской части СССР в пяти томах (под общ. ред. Г. Я. Бей-Биенко). Том 2. Жесткокрылые и веерокрылые. Ред. тома: Е. Л. Гурьева и О. Л. Крыжановский. (Определители по фауне СССР, издаваемые Зоологическим институтом АН СССР", вып. 89). М.-Л.: Наука, 1965. 668 с.
  4. Yunakov, N., Nazarenko, V., Volovnik, S., Filimonov, R. A survey of the weevils of Ukraine (Coleoptera: Curculionoidea) (excluding Platypodinae and Scolytinae) (Zootaxa, 4404) — Magnolia Press. 2018. — 494 pp.