Казаков Олександр Олександрович
Олекса́ндр Олекса́ндрович Казако́в (Козаков) (рос. Александр Александрович Казаков (Козаков); 2 (14) січня 1889, Херсонська губернія — 1 серпня 1919, Двінський Березник, Північна область) — російський і британський льотчик, найефективніший ас-винищувач Імператорського військово-повітряного флоту в період Першої світової війни. Другий льотчик в історії, що застосував повітряний таран і перший, що залишився після тарана живим.
| Олександр Олександрович Казаков | |
|---|---|
| рос. Александр Александрович Казаков | |
| Народження |
2 (14) січня 1889 Херсонська губернія, Російська імперія |
| Смерть |
1 серпня 1919 (30 років) Березник, Північна область[d], Росія |
| Поховання | Архангельська область |
| Країна |
 Російська імперія Білий рух |
| Рід військ | Імператорський військово-повітряний флот |
| Освіта | Севастополь |
| Роки служби | 1906 — 1919 |
| Звання | підполковник |
| Війни / битви |
Перша світова війна Громадянська війна у Росії |
| Нагороди |
          |
Біографія ред.
Олександр Казаков народився 2 (14) січня 1889 року в Херсонській губернії, Російська імперія. Походить із дворянського роду.
Закінчив Михайлівський Воронезький кадетський корпус (1906) та Єлисаветградське кавалерійське училище (1908), був випущений корнетом у 12-й уланський Білгородський полк.
У 1911 році підвищений у поручники. 23 січня 1914 року відряджений до Авіаційного відділу Офіцерської повітроплавної школи для навчання польоту. З січня по листопад 1914 року навчався у Військовій авіаційній школі, яку закінчив зі званням «воєнного льотчика».
Перша світова війна ред.
З грудня 1914 року в армії на фронтах Першої світової війни, молодший льотчик 4-го корпусного авіаційного загону. 18 (31) березня 1915 року в районі садиби Воля-Шидловська на моноплані Morane-Saulnier L здійснив другий після штабскапітана Петра Нестерова повітряний таран, у якому з третьої спроби збив німецький апарат типу «Альбатрос» ударом колесами верхньою площиною. Літак Казакова також почав втрачати швидкість, льотчик плануванням зумів приземлитися, при посадці винищувач перекинувся, але сам Козаков не постраждав[1]. Це була його перша перемога в повітрі. Був нагороджений Золотою зброєю «За хоробрість».
|
За доблесний подвиг 18 березня 1915 року, який висловився в тому, що за власним почином злетів у село Гузов на своєму апараті, погнався за німецьким аеропланом, який проводив розвідку в нашому тилу і скидував бомби на Гузовський аеродром, наздогнав його біля садиби Воля-Шидловська і хоча не встиг перекинути ворога особливим якорем, збив його, з явною небезпекою для апарату ударом апарату о верхню площину ворожого, внаслідок чого було припинення противником розвідки та метання бомб. | 
|
— Авиаторы — кавалеры ордена Св. Георгия и Георгиевского оружия периода Первой мировой войны 1914—1918 годов | ||
3 серпня 1915 року — начальник 19-го корпусного авіаційного загону, штабсротмістр. Першу офіційну перемогу здобув у його лавах 8 (21) грудня 1916 біля міста Луцьк. Поодинці атакував 2 австрійських аероплани «Hansa-Brandenburg C.I». Російський винищувач зміг збити один із розвідників. Австрійський пілот Йохан Кольбі був убитий у повітрі двома кулями, що влучили йому в голову. Спостерігач — оберлейтенант Франц Вейґель спробував самостійно керувати машиною та зазнав травми під час посадки. Козаков був нагороджений орденом Святого Георгія IV ступеня.
|
|
За те, що, бувши в чині штабсротмістра, 8 грудня 1916 року, вилетів на літаку «Nieuport», типу винищувачів, для переслідування німецьких літаків, що з'являлися над нашим розташуванням, відігнав у районі села Забороль, у 5 верстах до заходу від Луцька, і двома кулями в голову вбив пілота. Апарат, абияк керований легко пораненим спостерігачем австрійським оберлейтенантом, упав у нашому розтушуванні та був захоплений нашими військами. |
|
— Авиаторы — кавалеры ордена Св. Георгия и Георгиевского оружия периода Первой мировой войны 1914—1918 годов | ||
За іншими даними, перша перемога на чолі 19 као була здобута Казаковим раніше — він збив німецький аероплан при відбитті нальоту ворожої авіації на Двінськ наприкінці червня 1916 року[2].
З лютого 1917 року — виконувач посади командира 1-ї бойової авіаційної групи Південно-Західного фронту, у березні затверджений на цій посаді, а у квітні підвищений у ротмістри. Ця група стала першим спеціальним винищувальним з'єднанням у російській авіації. Ставши її командиром, Казаков і далі літав на бойові завдання, у червні поранений у руку чотирма кулями в повітряному бою. У вересні 1917 року був проведений у підполковники. З листопада 1917 року — командир 7-го авіаційного дивізіону, а в грудні того ж року на загальних зборах солдат обраний командиром 19-го корпусного авіаційного загону.
За три роки війни Казаков збив особисто 17 і в групових боях ще 15 літаків противника і був визнаний найрезультативнішим російським льотчиком-винищувачем періоду Першої світової війни. У деяких публікаціях зазначається, що він збив 32 літаки особисто, але найімовірніше їх автори об'єднують особисті та групові перемоги Казакова.
Російська громадянська війна ред.
Казаков не прийняв жовтневий переворот 1917 року й був усунений від командування. Проте навесні 1918 року поставлений на облік як військовий фахівець і попереджений про можливе зарахування до Червоної армії. Не бажаючи служити червоним, у червні 1918 року він таємно поїхав до Мурманська. Коли у серпні 1918 року в Архангельську почалося формування 1-го Слов'яно-Британського авіаційного загону, Казакова призначили його командиром. При цьому він отримав чин лейтенанта Королівських військово-повітряних сил, а решту російських льотчиків-офіцерів (спочатку в загоні було 34 російських пілоти, потім їх кількість збільшилася) були зараховані до рядових рядів[3].
У Громадянську війну бився на Півночі, разом із військами Північної армії та частинами військ Антанти. У січні 1919 року поранений кулею в груди, багаторазово відзначався в розвідувальних та бомбардувальних вильотах. Навесні 1919 року Казаков був підвищений у майори Королівських Військово-повітряних сил та призначений командиром Двінського авіаційного дивізіону.
1 серпня 1919 року Казаков загинув в авіакатастрофі, розбившись на своєму аеродромі. На загальну думку очевидців цієї аварії, Казаков заподіяв собі смерть, затьмарений евакуацією британських військ із Мурманська, що почалася двома днями раніше. На користь цієї версії свідчать і такі факти, що за кілька днів до цього Казаков відмовився від посади командира Двінського авіаційного дивізіону, а за два дні до загибелі від пропозиції — евакуюватися до Великобританії. Поховали Олександра Казакова на цвинтарі біля церкви (є витяг із церковної книги та дві фотографії похорону) у селі Двінський Березник за 250 кілометрів на південь від Архангельська. На могилі поставили надгробок із двох перехрещених пропелерів, а на білій дошці вивели напис:
Льотчик Козаков. Збив 17 німецьких літаків. Мир праху твоєму, герой Росії[4].
Нагороди ред.
Російська імперія ред.
- Орден Святого Станіслава III ступеня (18 серпня 1913 року)
- Орден Святої Анни III ступеня (2 квітня 1915 року)
- Золота зброя «За хоробрість» (28 липня 1915 року)
- Орден Святої Анни IV ступеня з написом «За хоробрість» (27 січня 1916 року)
- Орден Святого Станіслава II ступеня з мечами (4 липня 1916 року)
- Орден Святого Володимира IV ступеня з мечами та бантом (7 вересня 1916 року)
- Орден Святої Анни II ступеня з мечами (21 квітня 1917 року)
- Орден Святого Георгія IV ступеня (31 липня 1917 року)
Австро-Угорщина ред.
- Ювілейний хрест (2 грудня 1908)
Велика Британія ред.
- Орден «За видатні заслуги» (1918)
- Воєнний Хрест (1919)
- Хрест «За видатні льотні заслуги» (20 березня 1919)
Франція ред.
Примітки ред.
- ↑ Лашков А. Ю., Носовский Г. П. Воздушные тараны 1914—1918 гг. // Военно-исторический журнал. — 2002. — № 2. — С.12-14.
- ↑ Лашков А. Ю. Двинский эксперимент противовоздушной обороны. // Военно-исторический журнал. — 2009. — № 7. — С.21-25.
- ↑ Гальперин Ю. М. Воздушный казак Вердена: Повесть-хроника. — 2-е изд., доп. — М: «Молодая гвардия», 1990. — 332 с. / Тираж 100 000 экз. ISBN 5-235-00997-5. — Глава «Разбитые крылья».
- ↑ По-видимому, это правильные координаты, рядом с Историческим музеем (Подтверждаются яндекс-картами — по ссылке в тексте, и викимапией). Координаты 62°51′04″ пн. ш. 42°43′19″ сх. д. / 62.851323000° пн. ш. 42.72218000° сх. д. по ссылке [www.komandirovka.ru/sights/bereznik_arkh._obl./pamyatnik-a-a-kazakovu/] — перед библиотекой — по-видимому, неточны или устарели(?). Вероятно, памятник перемещался, может быть, в начальный период новой установки, имеются фото с разной привязкой, например: .
Література ред.
- Авиаторы — кавалеры ордена Св. Георгия и Георгиевского оружия периода Первой мировой войны 1914—1918 годов.
- Бондаренко В. В. 100 великих подвигов России.
- Бондаренко В. В. Герои Первой мировой.
- Николай Георгиевич Бодрихин. Лучшие асы XX века. — ISBN 978-5-699-65639-4.
Посилання ред.
- Біографія
- Перелік перемог
- Послужний список
- Неперевершений російський ас Першої світової війни
- Казаков Олександр Олександрович. (рос.) // grwar.ru — Російська імператорська армія в Першій світовій війні.