Йосафат (Жарський)
Йосафат Жарський (у світі Ігнатій Жарський, пол. Jozafat Ignacy Żarski; 1779 — 25 січня 1838, Битень) — церковний діяч, василіянин, доктор філософії, педагог, протоігумен Литовської провінції ЧСВВ (1826—1833), титулярний єпископ Пінський, помічник Жировицької (Литовської) єпархії Руської унійної церкви, візитатор василіянських монастирів.
| Йосафат Жарський Jozafat Żarski | ||
| ||
|---|---|---|
| 10 грудня 1833 — 25 січня 1838 | ||
| Обрання: | 10 грудня 1833 | |
| Церква: | Руська унійна церква | |
| ||
| 10 грудня 1833 — 25 січня 1838 | ||
| Обрання: | 10 грудня 1833 | |
| Попередник: | Кирило Сиротинський | |
| ||
| 1830 — 1834 | ||
| Обрання: | 1830 | |
| ||
| 1826 — 1833 | ||
| Обрання: | 1826 | |
| Спільнота: | ЧСВВ | |
| Попередник: | Цезарій Камінський | |
| Народження: | 1779 | |
| Смерть: | 25 січня 1838 Битень | |
| Похоронений: | Битенський монастир | |
| Прийняття священичого сану: | 1804 | |
| Прийняття монашества: | 1802 довічні обіти в ЧСВВ | |
| Єпископська хіротонія: | 21 січня 1834 | |
.jpg)
Життєпис ред.
Походив зі шляхетської родини. Початкову освіту здобув у Новогрудку і Борунах у 1787–1801 роках, після чого вступив на новіціят у Битенський монастир, де в 1802 році склав вічні обіти. У 1802–1804 роках вивчав філософію і математику в Жировицькому монастирі. 1804 року отримав священничі свячення. У 1804–1806 роках вивчав фізику і математику у Віленському університеті, а в 1809–1812 роки там само студіював богослов'я; завершив навчання зі ступенем доктора філософії. Під час перерви в навчанні (1806–1809) був учителем вимови і французької мови в Жировицьких школах, а згодом (1811–1814) в Жировичах викладав вимову і філософію для студентів-василіян. Кілька років був при Берестейському єпископові надвірним богословом, а між роками 1816–1818 — префектом у Жировицьких школах[1].
Уряди у Василіянському Чині ред.
На капітулі в Битені 1818 року Жарського вибрали на уряд секретаря Литовської провінції і виконував він цей уряд до 1822 року, коли був обраний третім консультором і призначений настоятелем у Вільно. Наприкінці листопада 1826 року став протоігуменом Литовської провінції Пресвятої Тройці. У 1828 році став членом Литовської консисторії, а на початку 1830 — Лещинським архимандритом, а потім — Битенським. 12 лютого 1832 року іменований членом т. зв. Духовної колегії для Унійної Церкви в Санкт-Петербурзі. У 1832 році отримав доручення провести візитацію всіх василіянських монастирів. Йосафат Жарський подав у своєму звіті відомості про різні браки і недоопрацювання по монастирях, але також подав способи їх усунення (реформування), проте завжди наполягав на тому, що не варто їх скасовувати тому, що приносять користь Церкві і державі освітньою діяльністю[2][3].
Єпископ ред.
10 грудня 1833 року призначений єпископом-помічником Жировицької єпархії і титулярним єпископом Пінська[4]. Єпископську хіротонію уділив Йосафатові Жарському 21 січня 1834[4] року в Санкт-Петербурзі митрополит Йосафат Булгак у співслужінні Жировицького єпископа Йосифа Сємашка і латинського єпископа-помічника Кам'янець-Подільського Ігнатія Павловського. На резиденцію призначено йому Битенський монастир, але проживав він переважно в Лещинській архимандрії. Сємашко вимагав, щоб той мешкав у Битені і звідти керував реорганізацією монастирів і Церкви, план якої накреслив Сємашко, оскільки начебто перед єпископськими свяченнями Жарський подав на письмі свою згоду про перехід до Російської Православної Церкви[5].
Помер єпископ Йосафат Жарський 25 січня 1838 року в Битені і згідно зі свідченням Йосифа Сємашка, на його письмовому столі було знайдено документ, у якому зазначено про те, що він не брав участі у всіх справах реорганізації Унійної Церкви[6].
Примітки ред.
- ↑ Smora (Giżycki J.M). Kilka słów o Byteniu i Bazylianach [Архівовано 11 жовтня 2017 у Wayback Machine.]… — S. 251—252.
- ↑ Smora (Giżycki J.M). Kilka słów o Byteniu i Bazylianach [Архівовано 11 жовтня 2017 у Wayback Machine.]… — S. 252—254.
- ↑ Йосиф Сємашко ще в 1827 році виготовив і передав російському цареві проект знищення Василіянського Чину і Унійної Церкви, а серед духовенства як єпархіального так монашого шукав осіб, які б посприяли здійсненню цих його планів — див. О. Ісидор Патрило, ЧСВВ. Нарис історії василіян від 1743 до 1839 року… — С. 268.
- ↑ а б Cheney, David M. Bishop Josafat Zarskyj [Catholic-Hierarchy]. www.catholic-hierarchy.org. Архів оригіналу за 7 березня 2016. Процитовано 16 грудня 2016.
- ↑ Smora (Giżycki J.M). Kilka słów o Byteniu i Bazylianach [Архівовано 11 жовтня 2017 у Wayback Machine.]… — S. 254.
- ↑ Smora (Giżycki J.M). Kilka słów o Byteniu i Bazylianach [Архівовано 11 жовтня 2017 у Wayback Machine.]… — S. 255.
Джерела ред.
- Дмитро Блажейовський. Ієрархія Київської Церкви (861—1990). — Львів «Каменяр», 1996. — 567 с. — ISBN 5-7745-0687-8
- О. Ісидор Патрило, ЧСВВ. Нарис історії василіян від 1743 до 1839 року // Нарис історії Василіянського Чину Святого Йосафата, Записки ЧСВВ, Секція І. ― Том 48. ― Рим: Видавництво ОО. Василіян, 1992. ― С. 183—278.
- Smora (Giżycki J.M). Kilka słów o Byteniu i Bazylianach [Архівовано 11 жовтня 2017 у Wayback Machine.] // Przewodnik Naukowy i Literacki. — № 42 (1914). — S. 49—63, 143—155, 249—256, 341—349, 443—449. (пол.)
Посилання ред.
- Bishop Josafat Zarskyj † [Архівовано 7 березня 2016 у Wayback Machine.] // The Hierarchy of the Catholic Church (англ.)