Відкрити головне меню

Йосафат Жарський (у світі Ігнатій Жарський, пол. Jozafat Ignacy Żarski; 1779 — 25 січня 1838, Битень) — церковний діяч, василіянин, доктор філософії, педагог, протоігумен Литовської провінції ЧСВВ (1826—1833), титулярний єпископ Пінський, помічник Жировицької (Литовської) єпархії Руської Унійної Церкви, візитатор василіянських монастирів.

Йосафат Жарський
Jozafat Żarski
Єпископ-помічник Жировицької (Литовської) єпархії
10 грудня 1833 — 25 січня 1838
Обрання: 10 грудня 1833
Церква: Руська унійна церква
Титулярний єпископ Пінсько-Турівський
10 грудня 1833 — 25 січня 1838
Обрання: 10 грудня 1833
Попередник: Кирило Сиротинський
Архимандрит Лещинський
1830 — 1834
Обрання: 1830
Протоігумен Литовської Провінції Пресвятої Тройці
1826 — 1833
Обрання: 1826
Спільнота: ЧСВВ
Попередник: Цезарій Камінський
 
Народження: 1779(1779)
Смерть: 25 січня 1838(1838-01-25)
Битень
Похоронений: Битенський монастир
Прийняття священичого сану: 1804
Прийняття монашества: 1802
довічні обіти в ЧСВВ
Єпископська хіротонія: 21 січня 1834

ЖиттєписРедагувати

Походив зі шляхетської родини. Початкову освіту здобув у Новогрудку і Борунах у 1787―1801 роках, після чого вступив на новіціят у Битенський монастир, де в 1802 році склав вічні обіти. У 1802―1804 роках вивчав філософію і математику в Жировицькому монастирі. 1804 року отримав священичі свячення. 1804―1806 роки — вивчав фізику і математику у Віленському університеті, а в 1809―1812 роки там само студіював богослов'я; завершив навчання зі ступенем доктора філософії. Під час перерви в навчанні (1806―1809) був учителем вимови і французької мови в Жировицьких школах, а згодом (1811―1814) в Жировичах викладав вимову і філософію для студентів-василіян. Кілька років був при Берестейському єпископові надвірним богословом, а між роками 1816―1818 — префектом у Жировицьких школах[1].

Уряди у Василіянському ЧиніРедагувати

На капітулі в Битені 1818 року Жарського вибрали на уряд секретаря Литовської провінції і виконував він цей уряд до 1822 року, коли був обраний третім консультором і призначений настоятелем у Вільно. Наприкінці листопада 1826 року став протоігуменом Литовської провінції Пресвятої Тройці. У 1828 році став членом Литовської консисторії, а на початку 1830 — Лещинським архимандритом, а потім — Битенським. 12 лютого 1832 року іменований членом т. зв. Духовної колегії для Унійної Церкви в Санкт-Петербурзі. У 1832 році отримав доручення провести візитацію всіх василіянських монастирів. Йосафат Жарський подав у своєму звіті відомості про різні браки і недоопрацювання по монастирях, але також подав способи їх усунення (реформування), проте завжди наполягав на тому, що не варто їх скасовувати тому, що приносять користь Церкві і державі освітньою діяльністю[2][3].

ЄпископРедагувати

 
Битенський монастир, у якому проживав, помер і був похований єпископ Йосафат Жарський

10 грудня 1833 року призначений єпископом-помічником Жировицької єпархії і титулярним єпископом Пінська[4]. Єпископську хіротонію уділив Йосафатові Жарському 21 січня 1834[4] року в Санкт-Петербурзі митрополит Йосафат Булгак у співслужінні Жировицького єпископа Йосифа Сємашка і латинського єпископа-помічника Кам'янець-Подільського Ігнатія Павловського. На резиденцію призначено йому Битенський монастир, але проживав він переважно в Лещинській архимандрії. Сємашко вимагав, щоб той мешкав у Битені і звідти керував реорганізацією монастирів і Церкви, план якої накреслив Сємашко, оскільки начебто перед єпископськими свяченнями Жарський подав на письмі свою згоду про перехід до Російської Православної Церкви[5].

Помер єпископ Йосафат Жарський 25 січня 1838 року в Битені і згідно зі свідченням Йосифа Сємашка, на його письмовому столі було знайдено документ, у якому зазначено про те, що він не брав участі у всіх справах реорганізації Унійної Церкви[6].

ПриміткиРедагувати

  1. Smora (Giżycki J.M). Kilka słów o Byteniu i Bazylianach… — S. 251—252.
  2. Smora (Giżycki J.M). Kilka słów o Byteniu i Bazylianach… — S. 252—254.
  3. Йосиф Сємашко ще в 1827 році виготовив і передав російському цареві проект знищення Василіянського Чину і Унійної Церкви, а серед духовенства як єпархіального так монашого шукав осіб, які б посприяли здійсненню цих його планів — див. О. Ісидор Патрило, ЧСВВ. Нарис історії василіян від 1743 до 1839 року… — С. 268.
  4. а б Cheney, David M. Bishop Josafat Zarskyj [Catholic-Hierarchy]. www.catholic-hierarchy.org. Процитовано 2016-12-16. 
  5. Smora (Giżycki J.M). Kilka słów o Byteniu i Bazylianach… — S. 254.
  6. Smora (Giżycki J.M). Kilka słów o Byteniu i Bazylianach… — S. 255.

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати