Вікіпедія

Йозеф Гваданьї

угорський письменник, поет, військовик

Граф Йозеф Гваданьї (угор. Gvadányi József; 16 жовтня 1725(1725-10-16), Рудабаняd, Боршод-Абауй-Земплен — 21 грудня 1801(1801-12-21), Скалиця, Трнавський край) — угорський письменник, поет та філософ; генерал-майор.

Йозеф Гваданьї
угор. Gvadányi József[1]
Йозеф Гваданьї
Народився16 жовтня 1725(1725-10-16)[2][3]
Рудабаняd, Казінцбарцика[d], Боршод-Абауй-Земплен, Угорщина
Помер21 грудня 1801(1801-12-21)[2][3] (76 років)
Скалиця, Трнавський край, Словаччина
Країна Угорщина[4][1]
Діяльністьписьменник, поет, філософ, військовослужбовець
Alma materТрнавський університет[d]
Мова творівугорська[4][1]
УчасникВійна за австрійську спадщину і Семирічна війна
CMNS: Йозеф Гваданьї у Вікісховищі
S:  Роботи у  Вікіджерелах

Життєпис

ред.

Народився 16 жовтня 1725 року в Боршод-Абауй-Земплені в Північній Угорщині. З десятирічного віку Гвадані навчався в гімназії єзуїтів у Егері та закінчив п'ять класів із відмінними результатами. Тут він так полюбив поезію, що за три години написав 100 латинських дистихонів. Вивчав гуманітарні науки у Трнавському університеті.

Вірний сімейним традиціям та інтересам, вибрав військову кар'єру і 1 грудня 1743 року вступив прапороносцем до Сірмайського піхотного полку.

Під час Війни за австрійську спадщину бився з пруссаками у двох битвах у Чехії. 1744 року його полк відправлено до Італії для завоювання Сицилії й Неаполя і вигнання французів та іспанців. 30 листопада 1746 року полк досяг річки Вар і прорвав оборону французів. 3 грудня французи захопили його в полон і відвезли до Тулону. Через чотири тижні його обміняли, і він продовжив боротися. 3 лютого 1747 року, коли полк знову перейшов річку, Гваданьї було поранено в ліву ногу і доставлено до Савони на лікування. У травні повернувся в стрій, бився під Генуєю і став лейтенантом.

 
Йозеф Гваданьї

Після укладення миру повернувся додому і став осавулом у полку свого далекого родича, командира Асканія Гвадані Осієка, а 1 грудня 1751 вступив капітаном до Бараньяйського кавалерійського полку і оселився в Нітранському повіті. Тут познайомився з баронесою Франсіскою Горецькою, з якою одружився 1752 року; в цьому шлюбі народилося троє дітей, і коли вони були ще зовсім юними, Франсіска померла.

Потім брав участь у кількох битвах Семирічної війни; військову кар'єру закінчив у чині генерал-майора.

Аристократ італійського походження, Гваданьї був апологетом крайнього консерватизму (особливо після подій Великої французької революції)[6].

Головний літературний твір Йозефа Гваданьї — сатирична поема «Подорож сільського нотаріуса до Будапешта», видана 1770 року. В цій поемі відчутний культ села і крайній націоналізм, який охопив деякі кола угорського суспільства як реакція проти політики Марії-Терезії та Йосифа II, спрямованої на централізацію та германізацію. Нотаріус Зайтай досить тривалий час залишався улюбленим героєм угорської літератури[6][7].

Помер 21 грудня 1801 року у місті Скалиця.

Бібліографія

ред.
Вибрані праці Й. Гваданьї (угор.)
  • Pöstényi förödés, a mellyet egy Magyar Lovas Ezeredbül való százados az ottan történt mulatságos dolgokkal, élő Magyar nyelven, Versekbe foglalt, 1787. esztendőbe, Rák havának 12. napján. Tsöbörtsökön (Pozsony), 1787. (Névtelenűl.) Fakszimile
  • A mostan folyó török háborúra czélozó gondolatok, melyeket… írt 1789. eszt., mostan pedig a vitézkedni kivánó magyar ifjaknak kedvekért, egyszersmind a nemes banderiumokból a Márs mezején kiszállani vágyódókért közre bocsáttatott, Pozsony és Komárom, 1790.
  • Nándor Fejér várnak meg vétele, melyet Belgrád és annak kommendánsa között eshető képzelt beszélgetésben versekbe foglalt G. G. J. Pozsony és Komárom, 1790.
  • A nemes magyar dámákhoz és kisasszonyokhoz szólló versek, melyeket egy megváltozhatatlan buzgó szivvel biró hazafi, a most közelebb történt változásokra nézve a megnevezett szép nemnek mulatságára és gyönyörködtetésére kibocsátott. Pozsony és Komárom, 1790. (Zeneműmelléklettel.)
  • Rettentő látás, rettentőbb történet, a melyet Erzsébet herczegasszony véletlen halálának alkalmatosságával 1790. versekbe foglalt. Pozsony és Komárom, 1790.
  • Egy falusi nótáriusnak budai utazása, melyet önnön maga abban esett viszontagságaival együtt az elaludt vérű magyar szivek felserkentésére és mulatságára e versekbe foglalt. Pozsony és Komárom, 1790. (Névtelenűl. 2. kiadás. Pozsony, 1807. nevével, 3. kiadás. Pozsony, 1822., 4. kiadás. Bpest, 1878., 5. kiadás. Bpest, 1895. Olcsó könyvtár 50. Görög István először dolgozta át ezt szinműre, mely azonban 1813-ban csak kétszer került Pesten szinre; szerencsésebb volt Gaál József, kinek Peleskei Nótárius cz. bohózata 1838. okt. 8. óta igen sokszor előadatott.)
  • Aprekaszion, mellik mek sinalik fersben mikor megtartatik szent Franz Xavér Neve nat Patron strenge Herr Kapitán úr N… Asz nemes Regiment Excellenx Gróf N… Huszaren. Pozsony és Komárom. 1791. (Névtelenűl. 1781-ben Homicsirban Galicziában írta.)
  • A mostan folyó ország gyűlésnek satyrico criticé való leírása, a melyet egy Isten mezején lakó palócznak szinlése alatt írta azon buzgó szívvel biró hazafi, a kinek pennájából folyt ki a falusi nótáriusnak Budára való utazása; ezen munkáját is négy sorú versekben hazájának eleibe terjesztette 1790. eszt. bak havának 25. napján. Lipsiában (Pozsony), 1791. (Névtelenűl.)
  • Tizenkettődik Károly Svétzia ország királyának élete, és álmélkodást felmuló vitézségének és több csudálkozást okozó nagy dolgainak leírása, melyeket hazánk anyanyelvén az olvasásban gyönyörködők kedvekért írt. Pozsony és Komárom, 1792.
  • Rontó Pálnak egy Magyar lovas Köz-Katonának és gróf Benyovszki Móritznak életek, Földön, Tengereken álmélkodásra méltó Történettyeiknek, s véghez vitt Dolgaiknak le-írása, a mellyet Hazánk Dámáinak kedvekért Versekbe foglalt. Pozsony és Komárom, 1793. (2. kiadás. Pozsony, 1816. Újabb kiadásai: Pest, 1864. Tatár Pétertől versben Bucsánszkynál, rövidítve s elrontva, és Mulattató Zsebkönyvtár Esztergom, 1883. 19., 20. és 1888. 41-46. füzet.) Online
  • Unalmas órákban, vagy is a téli hosszú estvéken való időtöltés. A melyet a versekben gyönyörködőknek kedvekért kiadott. Pozsony, 1795. (G. hadalai viselt dolgai s poétai levelezése Csizi Istvánnal és Molnár Borbálával. Ism. Badics Fer., Ujvidéki kath. főgymn. Értesítője 1884.)
  • Egy a Rhenus vize partján táborozó magyar lovas katonának Pozsony városába egybegyült rendekhez irott levele. Pozsony, 1796.
  • A falusi nótariusnak elmélkedései, betegsége, halála és testámentoma, melyeket két soros versekkel kiadott és új esztendőbéli ajándékba, hazánk dámáinak, és gavallérainak nagy szivességgel nyujtja… ezen béállott 1796. eszt. első napján. Pozsony, 1796. (2. kiadás. Pozsony, 1822.)
  • A világnak közönséges historiája. A melyet magyar hazájához viseltető szeretettől ösztönöztetvén, néhány jeles, és hiteles authorokból kiszedegetvén ugyan ezen hazájának élő nyelven bátorkodik nékie, mint igaz fiú szeretetnek áldozatját bényujtani. Pozsony, 1796—1803. (Hat kötet, az I. kötetben szerző arczk., a VII. kötetet Kis János 1805-ben, a VIII. és IX. Sikos István írták Pozsony. 1809. és 1811. a VI. kötet censurai kézirata a m. n. múzeumban).
  • Verses levelezés, a melyet folytatott… nemes Fábián Juliannával, nemes Bédi János élete párjával, melybe több nyájas dolgok mellett, Komárom városába történt siralmas földindulás is leirattatott, és a versekbe gyönyörködők kedvekért kiadattatott. Pozsony, 1798.
  • Méltóságos gróf Gvadányi József lovas generalisnak Donits Andráshoz irt levelei válaszaikkal. Kiadta Cs. L. J. az A. I. r. t. Nagyszombat, 1834.

Примітки

ред.
  1. ↑ а б в Гваданьи, Йозеф // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1892. — Т. VIII. — С. 193.
  2. ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ а б Dr. Constant v. Wurzbach Guadányi, Joseph Graf // Biographisches Lexikon des Kaiserthums Oesterreich: enthaltend die Lebensskizzen der denkwürdigen Personen, welche seit 1750 in den österreichischen Kronländern geboren wurden oder darin gelebt und gewirkt haben — Wien: 1856. — Vol. 6. — S. 2.
  4. ↑ а б в Гваданьи, Иозеф // Большая советская энциклопедия / под ред. О. Ю. Шмидт — 1 — Москва: Акционерное общество «Советская энциклопедия», 1920.
  5. ↑ Dr. Constant v. Wurzbach Biographisches Lexikon des Kaiserthums Oesterreich: enthaltend die Lebensskizzen der denkwürdigen Personen, welche seit 1750 in den österreichischen Kronländern geboren wurden oder darin gelebt und gewirkt haben — Wien: 1856.
  6. ↑ а б Гваданьи, Иозеф // Большая советская энциклопедия : в 66 т. (65 т. и 1 доп.) / гл. ред. О. Ю. Шмидт. — М. : Советская энциклопедия, 1926—1947.
  7. ↑ Kovács D. «Grát Gvadányi Jóasef élete íes munkái», Budapest, 1884.

Література

ред.

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Йозеф_Гваданьї&oldid=41171514