Відкрити головне меню

Йоган-Бернгар Вейсбах

Йоган-Бернгар Вейсбах (нар. ? — пом. 1735) — російський генерал кавалерії, київський генерал-губернатор.

Йоган-Бернгар Вейсбах
нім. Johann Bernhard Graf Weißbach
Народження 1665
Богемія, Чехія
Смерть 1735 рік
Полтава, Гетьманщина, Російська імперія
Поховання Полтава
Звання Генерал від кавалерії і Генерал-аншеф
Нагороди
орден Андрія Первозванного Орден Святого Олександра Невського

БіографіяРедагувати

Народився у Чехії (Богемія), служив у австрійському війську. 1707 року перейшов на військову службу командиром драгунського полку до Петра І-ого. Відзначився виведенням гарнізону без втрат і руйнуванням укріплень Тикочина, взяттям у полон шведського генерал-адютанта Каніфера у сутичці під Смолянами.

15 червня 1709 року Вейсбах під командуванням генерала Ренне брав участь у нападі на шведські війська, що йшли на Полтаву. Під час Полтавської битви 27 червня 1709 року Вейсбах командував російською кавалерією правого фланга і потім брав участь у переслідуванні шведського війська до Переволочни, де сталася капітуляція.

1711 року брав участь у поході проти Туреччини. Після поразки та Прутської угоди, Вейсбах командував захистом України від набігів кримських татар.1713 року завдав сильної поразки татарам під Боходухівом.

1719 року Вейсбах виконував димломатичне доручення Петра І у Відні. 1720 року був призначений командиром військ у Малоросії (колишній Гетьманщині). 1729 року Вейсбах як російський міністр брав участь у Гродненському конгресі.

1730 року австрійський імператор Карл VI надав йому графський титул.

1731 року Вейсбах став київським генерал-губернатором. Вейсбах був автором проекта Української лінії між Дніпром і Сіверським Дінцем що була спроруджена у 1731—1733 роках.

1735 року Вейсбах був направлений у похід на Крим, але помер й похований 24 серпня у Полтаві.

ПосиланняРедагувати