Відкрити головне меню

Йоахим фон Зандрарт
Joachim von Sandrart-Teutsche Academie der Edlen Bau Bild und Mahlerey-Kuenste-Joachim von Sandrart-1675.jpg
Ім'я при народженні Joachim von Sandrart
Прізвисько Der Gemeinnützige[1]
Народився 12 травня 1606(1606-05-12)
Франкфурт
Помер 14 жовтня 1688(1688-10-14) (82 роки)
Нюрнберг
Поховання
Громадянство
(підданство)
Flag of Frankfurt am Main.svg Франкфурт-на-Майні
Національність фламандець
Діяльність художник, мистецтвознавець, художник-гравер, перекладач
Відомий завдяки художник
Вчителі Peter Isselburg[d][2], Егідій Саделер[2], Герріт ван Гонтгорст[3] і Daniel Soreau[d][3]
Відомі учні Якоб Зандрарт[3]
Знання мов німецька[4]
Членство Bentvueghels, Fruitbearing Society[d][1] і Академія Святого Луки[3]
Жанр портрет
Magnum opus Pieter Cornelisz Hooft (1581-1647). High bailiff of Muiden, historian and poet[d] і Odysseus and Nausikaä[d]
Рід Sandrart[d]
Батько Lorenz von Sandrart[d]
Мати Antoniette de Bodeau[d]
Родичі Якоб Зандрарт
У шлюбі з Esther Barbara Bloemart[d][5]

Йо́ахим фон За́ндрарт (нім. Joachim von Sandrart, Йоахиім/Юхим фон Зандрарт, *12 травня 1606(16060512), Франкфурт на Майні — †14 жовтня 1688, Нюрнберг) — німецький художник і теоретик мистецтва доби бароко.

Митець малював історичні і алегоричні картини, портрети, є автором книги життєписів художників.

БіографіяРедагувати

Зандрарт народився у Франкфурті, хоча його батьки походять з міста Монс, що у Фландрії(тепер Бельгія). Первісне навчання здобувв у Німеччині. Родина була достатньо заможною, щоб Зандрарт мав змогу поїхати за кордон. Так він опинився в Голландії в місті Утрехт, де сповідували католицизм. Другою важливою необхідністю їхати за кордон була Тридцятилітня війна, що лютувала на землях Німеччини. З 1625 року він учень Гонтгорста, відомого послідовника Караваджо в місті Утрехт. В 1627 р. він познайомився з Рубенсом, який теж походив з Фландрії.

Італійський періодРедагувати

Після 1629 року Зандрарт їде в Італію, аби побачити всесвітньо відомі твори мистецтва. До того ж, Італію не зачіпали трагічні події Тридцятилітньої війни. Робив в Італії і як художник, мав замови навіть від королівського двору Іспанії. Серед знайомих Зандрарта в Італії — герцог Вінченцо Джустініані, художники Нікола Пуссен, Клод Лоррен. У 1634 р. під час візиту в Неаполь, він познайомився з Хосе де Рібера, де відвідав і його майстерню.

 
Клод Лоррен з «Німецької академії» (Claude Lorrain).
 
Медальєр Філіп Генріх Мюллер. Медаль на честь Зандрарта. 1682 рік

Голландський періодРедагувати

Обережний Зандрарт повернувся в мирну Голландію у 1637 році, бо розорені і знелюднені землі Німеччини лякали не його одного. За роки війни Німеччина втратила третину свого населення. В Амстердамі Зандрарт працював художником, зробив ескізи оздоб-декорацій до візиту королеви Марії Медічі, що тепер в збірці Ріксмузею. Візит вважали державною справою, бо за цим стояло визнання Північних провінцій (тобто Голландії) як держави, що здобула нещодавно державність і незалежність від Іспанії.

Останні роки у НімеччиніРедагувати

У 1647 році(наприкінці Тридцятилітньої війни) Зандрарт повернувся до Німеччини і оселився в місті Нюрнберг, де жив до своєї смерті.

Книга «Німецька академія»Редагувати

Зустрічі з багатьма видатними митцями спонукали Зандрарта до написання життєписів художників-сучасників. Твір розростався, і в коло увійшли майстри минулого. Зандрарту належить честь першого відтворення біографії маловідомого генія Німеччини Матіаса Грюневальда. Історичне значення твору значно підвищили портретні гравюри митців. Тільки завдяки цим гравюрам зберігся, наприклад, портрет Клода Лоррена, який сам не писав автопортретів, а його, окрім Зандрарта, ніхто не портретував. Зандрарт в 17 столітті став спадкоємцем і німецьким продовжувачем справи італійського мистецтвознавця Джорджо Вазарі.

Тогочасний Рим, відомий в Західній Європі як центр естетики бароко, був справжнім вавилоном — з низкою землячеств, постоялих дворів і монастирів, притулків для числених паломників і лазень, майстернями художників і скульпторів, розкішних палаців і брудних помешкань бандитів і повій. В місті мешкали іспанці, французи, негри і мулати, колонія художників із протестантських країн. Різноманіття націй відбилося і в портретній графічній галереї, строреній Зандрартом і оприлюдненій 1683 року.

Зандрарт-художникРедагувати

 
портрет-гравюра Зандрарта 1854 року.

Здається, він і сам розумів, що митці-художники навколо значно сильніші за нього. Він брався за релігійні композиції, невеличкі аллегорії, іноді портрети. Залишив він і добре виконаний малюнок-автопортрет (Ермітаж, Петербург). Саме цей автопортрет слугував взірцем для портретів-гравюр Зандрарта в 19 столітті.

Країни, де зберігають твори ЗандрартаРедагувати

  • Велика Британія
  • Голландія
  • Німеччина
  • Росія

ГалереяРедагувати

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати

  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Йоахим фон Зандрарт