Відкрити головне меню

Зозулинець мавпячий

вид рослин
Зозулинець мавпячий
Orchis simia flowers.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Однодольні (Liliopsida)
Порядок: Холодкоцвіті (Asparagales)
Родина: Орхідні (Orchidaceae)
Підродина: Orchidoideae
Рід: Зозулинець (Orchis)
Вид: Зозулинець мавпячий
Біноміальна назва
Orchis simia
Lam. , 1779
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Orchis simia
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Orchis simia
EOL logo.svg EOL: 1136326
IPNI: 649128-1
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 59348

Зозулинець мавпячий (Orchis simia) — багаторічна трав'яниста рослина родини зозулинцевих (орхідних). Занесена до Червоної книги України.

ОписРедагувати

Геофіт. Бульби овальні або кулясті. Стебло 20—45 см заввишки. Листки видовженоланцетні, тупі, до основи звужені. Квітки двостатеві, неправильні, блідо-пурпурові, зібрані В густий яйцевидний колос; приквітки лусковидні, набагато коротші за зав'язь; середня лопать губи дволопатева, її частки довгі (до 1 см), вузьколінійні або лінійні з шиловидним зубцем між ними; бокові лопаті лінійні, до 7,5 см завдовжки. Плід — коробочка. Цвіте у квітні — травні.

Умови місцезростанняРедагувати

Росте на узліссях і лісових галявинах ялівцевих і пухнастодубових лісів, серед чагарників, на гірських луках та схилах. У нижньому гірському поясі південного макросхилу Кримської гряди зустрічається в ценозах союзів Jasminio-Juniperion excelsae, Carpino orientalis-Quercion pubescentis, Elytrigio nodosae-Quercion pubescentis кл. Quercetea pubescenti-petraea. На північному макросхилі Кримських гір росте в ценозах порядку QuercoCarpinetalia betuli (кл. Querco-Fagetea). Ксеромезофіт.

ПоширенняРедагувати

Атлантична і Східна Європа, Середземномор'я, Балканський півострів, Крим, Кавказ, Мала та Середня (гірська система Копет-Даг) Азія.

В Україні рідкісна рослина. Зрідка трапляється в Гірському Криму та на околиці Феодосії по чагарниках, на лісових галявинах, гірських луках та на схилах.

ОхоронаРедагувати

Занесена до Червоної книги України, статус — вразливий. Занесено до Додатку II Конвенції CITES. Охороняється в Кримському, «Мис Мартьян», Ялтинському гірсько-лісовому, Карадазькому природному заповіднику.

Заготівля і зберіганняРедагувати

Заготовляти в місцях зростання категорично заборонено. З лікувальною метою використовують вирощені на плантації бульбокорені, які збирають одразу після цвітіння рослини. Заготовляють лише молоді, дочірні бульби, старі бульби викидають. Зібрані бульби добре миють, на 4—5 хв занурюють у киплячу воду, а після цього сушать на відкритому повітрі, під наметом або в сушарці при температурі 50—55°. Одержана таким чином сировина називається «бульби салеп» (Tubera Salep). З 10 кг сирих бульб одержують 1 кг сухих. Зберігають у невологих, добре провітрюваних приміщеннях. Строк придатності — 6 років. Аптеки салеп не відпускають.

Хімічний складРедагувати

Бульбокорені містять слиз (до 50 %), крохмаль (до 27 %), декстрин, пентозани, сахарозу тощо.

Фармакологічні властивості і використанняРедагувати

Салеп — добрий обволікаючий, протизапальний і загальнозміцнюючий засіб. Він перешкоджає всмоктуванню шкідливих речовин з шлунково-кишкового тракту. Як обволікаючий і протизапальний засіб салеп призначають при гострих і хронічних захворюваннях дихальних шляхів та при запаленні шлунково-кишкового тракту. Ефективним є використання салепу при бронхітах, гастроентеритах, колітах і виразковій хворобі. Слиз салепу п'ють при отруєнні, щоб затримати всмоктування отрути. Застосовують у вигляді слизу перорально і в клізмах. Дійовим засобом вважається салеп при загальному виснаженні організму, зумовленому тривалими кровотечами, фізичною і розумовою перевтомою й туберкульозом та при імпотенції. Порошок старих бульб вважався абортивним і протизаплідним засобом, а також засобом, що регулює місячні. Настій трави любки вважався сечогінним, потогінним і гіпотензивним засобом. Насіння використовували при епілепсії.

ПосиланняРедагувати