Відкрити головне меню

Здобу́дь-Во́ля Костянти́н Я́кович (справжнє прізвище Блоха) (нар. 10 січня 1875 р. станиця Кримська, Темрюцькій повіт, Кубанська область — пом. 9 лютого 1923 р., Київ) — військовий та громадський діяч часів УНР, полковник Армії Української Держави, письменник, повстанський отаман.

Здобудь-Воля Костянтин Якович
Полковник армії Української Держави Кость Блоха (Здобудь-Воля).jpg
Ім'я при народженні Блоха Костянтин Якович
Народження 10 січня 1875(1875-01-10)
станиця Кримська, Темрюцькій повіт, Кубанська область, Російська імперія
Смерть 9 лютого 1923(1923-02-09) (48 років)
Київ, Українська Соціалістична Радянська Республіка, СРСР
Громадянство Flag of Ukraine.svg Гетьманат
Приналежність Армія Української Держави
Освіта Чугуївське військове училище
Звання Imperial Russian Army Capt 1917 h.png Капітан

полковник

Біографічні відомостіРедагувати

Кость Якович Блоха (псевдо — Блохін, Здобудь-Воля) народився 10 січня 1875 року в козацькій родині станиці Кримської Темрюцького повіту, на Кубані. За фахом — вчитель. Згодом закінчив Чугуївське юнкерське училище.

Під час Першої світової війни командував батальйоном піхоти 25-го стрілецького полку армії Російської імперії. З 1915 до 1918 р. перебував у німецькому таборі для полонених в Зальцведелі. Організатор українського руху в таборах для військовополонених. Був ініціатором створення українського гуртка. Після підписання 9 лютого 1918 р. Берестейської мирової угоди німецьке командування дозволило, створили з військовополонених українську дивізію та направити її в Україну.

Кость Блоха був організатором та командиром 2-го полку 1-ї Синьої дивізії (1918). Місцем дислокації полку було волинське село Голоби неподалік м. Ковеля.

В середині березня 2-й Синій полк прибув до Києва. Однак Центральна Рада відносилась з підозрою до будь-яких військових національних формувань. Так, «лідери нації» знищили Полк ім. Полуботка.

Постійно під загрозою розпуску була і дивізія Синьожупанників. Був усунутий від командування 1-ю Синьою дивізією генерал-лейтенант Віктор Зелінський. А напередодні гетьманського перевороту, в ніч на 27 квітня, німці, за згодою Центральної Ради, роззброїли дивізію Синіх і розпустили вояків.

В травні 1918 року Кость Блоха (Блохін) став на військову службу Українській Державі новопроголошеного Гетьмана України Павла Скоропадського. Його було призначено командиром Окремого Чорноморського коша, дислокованого в Бердичеві. Військове звання — полковник Армії Української Держави.

За два тижні до протигетьманського повстання «полковника Блохіна» було звільнено з посади командира Чорноморського коша. В листопаді 1918 року Костянтин Блоха виїхав додому. На Кубані тоді точилася запекла боротьба між прихильниками «єдінонєдєлімой» Росії на чолі з генералом Денікіним та кубанськими самостійниками, згуртованими довкола Миколи Рябовола, обраного 24 жовтня головою Кубанської крайової ради. Рідна станиця Костянтина Блохи потрапила в зону жорстоких репресій білогвардійців, спрямованих проти тих, хто не погоджувався на реставрацію Російської імперії. Не бажаючи бути мобілізованим до так званої Добровольчої армії, Кость Блоха вимушений був перебиратися до Галичини.

В Польщі Костя Блоху затримала поліція і відправила до табору для інтернованих у Домб'є коло м. Кракова. В ньому перебувало понад 10 тисяч інтернованих вояків армій Західно-Української Народної Республіки і УНР.

Після підписання 1 вересня 1919 р. українсько-польського договору про припинення збройного конфлікту, з полонених почали формувати українські дивізії. Костянтин Блоха служив в сформованому поляками підрозділі УГА.

В листопаді 1919 р. його військова частина перейшла на бік генерала Денікіна, а, згодом, опинилась у складі Красної армії.

На початку 1920 року — переїздить до Одеси.

На початку лютого 1920 р. «полковник УГА» Кость Блоха (взяв собі псевдонім Здобудь-Воля) командував «бригадою Галицьких військ». Ця бригада підпорядковувалася червоному начдиву — т. Осадчому. Потім «Галицьку бригаду» очолив Віктор Сокира-Яхонтов, а Здобудь-Воля став начальником її штабу.

Пізніше його переводять до штабу Південно-західного фронту. Посада — інспектор для доручень.

Здобудь-Воля двічі зустрічався з головою Совнаркому УСРР Х. Раковським. Пропонував Раковському створити українську національну армію і направити її проти поляків та Симона Петлюри, якого він вважав відповідальним за знищення Української армії в 1917 році. Х. Раковський згодом командирував його «для праці в народній освіті».

Кость Здобудь-Воля займався літературною працею. Писав статті, вірші. Після переїзду до Харкова, брав участь у тогочасному літературному процесі. Зустрічався з основоположником і теоретиком українського футуризму, поетом Михайлом Семенком та іншими митцями. Уклав український буквар та пропонував його до друку для освітніх установ.

На початку 1921 року виїхав із Харкова в Миколаївський повіт, де влаштувався на посаду інструктора з позашкільної освіти. У зв'язку з розчаруванням політики більшовиків щодо України, починає цікавитись національним повстанським рухом.

На початку вересня 1921 року на Устинівських зустрічається з отаманом Іллєю Івановим. Після того, як на початку 1922 року отамана вистежили та вбили співробітники ЧК, повстанський загін очолює Платон Черненко (отаман Чорний Ворон). Кость Здобудь-Воля стає начальником штабу цього загону.

Періодично приїжджає до Одеси, де створює підпільну організацію на чолі з талановитим інженером Леонідом Мушкетом.

Навесні 1922 року бере участь у нараді отаманів, яка відбулася в районі Варварівки Криворізького повіту, на якій були присутні представник уряду УНР Шкляр-Сірко, отамани Чорний Ворон, Ґонта-Воїнов і інші.

Здобудь-Воля веде організаційну роботу серед населення Холодноярської республіки. Налагоджує зв'язки з Головним Отаманом Холодного Яру Герасимом Нестеренком-Орлом.

Національний рух опору мав значну підтримку в українського населення. У зв'язку з неможливістю перемогти повстанський рух, в ЧК розробили ряд спецоперацій з нейтралізації та захоплення повстанських лідерів. 29 вересня 1922 року — чекісти, на інспірованому «з'їзді отаманів» у Звенигородці, заарештували Костя Здобудь-Волю, разом з багатьма діячами Холодного Яру та Чорного Лісу.

В ув'язненні Здобудь-Воля хотів написати драму в п'яти діях. Звертався до Повноважного представника ҐПУ на Правобережній Україні Юхима Євдокимова, з проханням видати йому чорнило та папір, але відповіді не отримав.

2 лютого 1923 року його засудили до страти.

9 лютого 1923 р. Кость Здобудь-Воля, разом з іншими 38 повстанськими отаманами та іншими провідними українськими військовими діячами, що утримувалися в Лук'янівській в'язниці м. Києва, підняв повстання.

Загинув, під час повстання, в бою з співробітниками ГПУ.

Реабілітований 18 жовтня 2016 року[1].

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати