Зворотний сексизм
Зворотний сексизм (англ. reverse sexism інколи «жіночий сексизм») — поняття, запропоноване противниками та критиками фемінізму як противаги або доповнення до поняття «сексизм»[1], внаслідок того, що під прямим поняттям «сексизм» в сучасній соціології поступово було прийнято точку зору, щодо вживання самого терміну в значенні «дискримінація жінок»[2][3] і він часто направлений проти чоловіків та їх прав, а не на рівність прав всіх представників цього соціального процесу.
У розмовній мові слово «сексизм» іноді використовується як загальне поняття, що об'єднує в собі власне «сексизм» проти жінок та «зворотний сексизм», направлений саме проти чоловіків[4]. Такі тлумачення поняття «сексизм» також зустрічаються в деяких словникових визначеннях.
Поняття ред.
Зворотний сексизм часто розглядається як форма дискримінації, що виникла з фемінізму, який зайшов у своїй «боротьбі» надто далеко[5]. Концепція була популяризована як частина реакції проти фемінізму, чиї прихильники схиляються до думки, що феміністичний рух перебудував суспільство в цілому таким чином, що тепер воно приносить більше користі жінкам і «пригнічує» чоловіків[6]. Наприклад, письменник Девід Бенатар називає сексизм проти чоловіків «другим сексизмом», оскільки дискримінація чоловіків часто залишається непоміченою і вважається менш важливою, ніж жіноча дискримінація[7].
Прихильники та прибічники руху за права чоловіків розуміють під «зворотним сексизмом» шкоду правам чи дискримінацію прав, які, на їхню думку, наноситься чоловікам — наприклад, за рахунок позитивної дискримінації або подібних видів дискримінації, упередженості та соціальній стереотипності щодо чоловіків та хлопців. Також введення цього поняття може бути відповіддю на політику «позитивних дій», спрямовану на боротьбу з інституціоналізованим сексизмом, і є формою зворотного зв'язку, за допомогою якої члени деякої соціальної категорії (наприклад, чоловіки взагалі або білі чоловіки у радикальному випадку) стверджують, що вони піддаються дискримінації[8][9]. У більш жорстких формах ця позиція передбачає, що історична диспропорція прав на користь чоловіків у сучасній епосі більше не застосовується[10], або що жінки тепер розглядаються як вища стать[11].
В науці проблеми та права чоловіків вивчає міждисциплінарна область досліджень чоловіків і маскулінностей, або чоловічих досліджень. Дослідження чоловіків і «чоловічого впливу» ведуться на перетині історії, антропології, соціології, літературознавства, релігієзнавства та інших дисциплін[12]. Вони вивчають, зокрема, зміни чоловічих ролей та ідентичностей під впливом таких процесів, як зміна положення жінок і глобалізація[13], а також системні проблеми відносин між чоловіками і відносин чоловіків та жінок[14].
Історія поняття ред.
Перша концепція зворотного сексизму була задокументована в 1960-х роках одночасно з виходом на політичну та соціальну арену рухів фемінізму другої хвилі. Був сформований «чоловічий визвольний рух», очолюваний психологами, які стверджували, що жіночність та маскулінність — соціально сформована поведінка, а не результат генів. Визвольний рух чоловіків намагався зрівноважити дві ідеї, що чоловіки були відповідальними за гноблення жінок і водночас пригнічені суворою чоловічою гендерною роллю, що була деякою мірою вигідна жінкам.
Проте в середині 70-х років рух почав зосереджуватися виключно на пригніченні чоловіків і менше опирався на сексизмі щодо жінок. На цю зміну вплинув автор Воррен Фаррелл[1] [Архівовано 20 жовтня 2018 у Wayback Machine.], який написав книгу "Міф про владу чоловіка[en]". Він підкреслив, що чоловічі гендерні ролі позбавляють чоловіків бути повноцінними людьми, «забороняючи» соціуму, зокрема, розглядати їх як турботливими або емоційними.
У 1980-х рр. Почав формуватися новий рух за права людини, який зосереджувався лише на тому, як сексуальні ролі дискримінувалися проти чоловіків, а не на пригніченнях, які були покладені на обидві статі. Автор Герб Голдберг стверджував, що США є більше «матріархальним суспільством», оскільки жінки нібито мають право переступити ґендерні ролі та взяти на себе мужність та жіночі ролі, тоді, як чоловіки все ще обмежуються і обумовлюються виключно чоловічою роллю в поведінці[15].
Критика ред.
Існує розповсюджена думка експертів, науковців а також різноманітних верств населення, яка піддає сумнівам існування такого поняття, як «зворотний сексизм».
Наприклад, Стів Бірман, Нейл Коробов та Авріл Торн стверджують, що зворотний сексизм не є «значущою фразою», оскільки «хоча окремі жінки або жінки в цілому можуть вживати шкоду для певних чоловіків або для чоловіків, як групи, це робиться без підтримки суспільної системи інституційної влади»[16]. На думку професорів Озлем Сенсой та Робін ДіАнгело, зворотного сексизму не існує, тому що слово «сексизм» відноситься до «владних відносин, які є історичними та вбудованими, і ці відносини не є зворотніми» і тому, що «ті самі групи, які історично займали системну владу в США та Канаді, продовжують це робити»[17].
Див. також ред.
Посилання ред.
- ↑ Neely, Carol Thomas (1981). Feminist modes of shakespearean criticism: Compensatory, justificatory, transformational. с. 3—15.
- ↑ Sexism // New Oxford American Dictionary. — Oxford University Press, 2010. — ISBN 9780199891535.
- ↑ Masequesmay, Gina. Sexism [Архівовано 11 липня 2018 у Wayback Machine.] // Encyclopaedia Britannica.
- ↑ Masequesmay, 2008, с. 750.
- ↑ García-Farvaro, Laura; Gill, Rosalind (2015). “Emasculation nation has arrived”: sexism rearticulated in online responses to Lose the Lads’ Mags campaign. Feminist Media Studies. 16 (3): 379—397. Архів оригіналу за 3 серпня 2021. Процитовано 18 жовтня 2018.
- ↑ Leidholdt, Dorchen; Raymond, Janice G. (1990). The Sexual Liberals and the Attack on Feminism (PDF). с. 165.
- ↑ David., Benatar, (2012). The second sexism : discrimination against men and boys. Malden, MA: Wiley-Blackwell. ISBN 9780470674512. OCLC 780444609.
- ↑ Zack, Naomi (2016). Race/Sex: Their Sameness, Difference and Interplay. с. 46.
- ↑ Ward, Amanda (2013). Handbook of Social Psychology. с. 496.
- ↑ Sociological Abstracts: Supplement — Issues 67-77. 1977. с. 202.
- ↑ Collins, Georgia (1984). Women, art, and education. с. 14.
- ↑ Carroll, 2003, с. 1.
- ↑ Phillips, 2008, с. 512.
- ↑ Phillips, 2008, с. 513.
- ↑ Coston, Bethany M.; Kimmel, Michael (2013). White Men as the New Victims: Reverse Discrimination Cases and the Men's Rights Movement. Nevada Law Journal. 13: 368—385 — через HeinOnline.
- ↑ Bearman, Steve; Korobov, Neill; Thorne, Avril (2009). THE FABRIC OF INTERNALIZED SEXISM (PDF). Journal of Integrated Social Sciences. 1 (1): 14. Архів оригіналу (PDF) за 21 серпня 2018. Процитовано 18 жовтня 2018.
- ↑ http://journals.sagepub.com/doi/pdf/10.1177/003172170909000508