Відкрити головне меню

Позитивна дискримінація (англ. affirmative action) — це соціально-політичні заходи щодо надання переважних прав або привілеїв для певних груп населення, що застосовуються для створення статистичного рівності в посадах, рівнях освіти, доходах для представників різних статей, рас, етносів, конфесій, сексуальних орієнтацій, тощо.[1][2][3][4]

Позитивна дискримінація найчастіше застосовується в тих випадках, коли статистична рівність потрібна настільки, що заради цього доцільно поступитися принципом рівності всіх людей, наприклад, для підтримки різноманіття культур або для збереження вимираючих культур, мов тощо. Природа політики позитивної дискримінації залежить від країни чи регіону. Деякі країни використовують систему квот, згідно з якою певний відсоток державних робочих місць, політичних посад та вакансій у школі та вищих учбових закладах має бути зарезервований для членів певної групи

Історія поняттяРедагувати

Термін «позитивна дискримінація» вперше було застосовано у Сполучених Штатах у «Виконавчому наказі № 10925»[5], підписаному президентом Джоном Кеннеді 6 березня 1961 року, який включав положення про те, що «урядові підрядники приймають позитивні заходи для забезпечення того, що при працевлаштуванні і подальшої служби до працівників ставляться незалежно від їх раси, віросповідання або національного походження»[6]. Це було використано для заохочення дій, які забезпечують недискримінацію. У 1965 році президент Ліндон Б. Джонсон видав розпорядження № 11246, який вимагав від уряду для роботодавців прийняти «позитивні дії» для «найму незалежно від раси, релігії та національного походження». Це не дозволило роботодавцям проводити дискримінацію щодо членів невигідних груп. У 1967 році гендер був включений до списку антидискримінації[7].

Аргументація та запереченняРедагувати

Викладене обґрунтування позитивних дій його прихильників полягає в тому, що він допомагає компенсувати колишню дискримінацію, переслідування чи експлуатацію з боку правлячого класу культури[8] та подолання існуючої дискримінації[9].

Таким чином, позитивна дискримінація спрямована на сприяння можливостям певних груп меншин у суспільстві, щоб вони мали рівний доступ до рівня більшості населення[10]. Для державних і освітніх установ часто встановлюють, щоб певні визначені «групи меншин» у суспільстві могли брати участь у всіх наданих можливостях, включаючи можливості для просування, освіти та навчання[11].

Рушійна сила позитивної дискримінації, на думку різних дослідників, носить двоякий характер.

Прихильники позитивної дискримінації вважають, що вона допомагає збільшити переваги різноманіття у всіх верствах суспільства, а також компенсувати шкоду чи обмеження, заподіяну раніше або заподіяною в даний час публічною, інституціональною або неумисною дискримінацією. Таким чином, основна ідея позитивної дискримінації полягає в тому, що суспільство, яке допустило або допускає дискримінацію окремих соціальних, національних та інших меншин, має компенсувати нанесений таким чином шкоду і обмеження за рахунок більшості.

Заперечення проти практики позитивної дискримінації можна почути, як з позиції більшості, або з позиції здорового глузду, так і з позиції самих «позитивно дискримінованих» меншин. Основним запереченням є те, що позитивна дискримінація, на думку опонентів, фактично є нічим іншим, як знаряддям обмеження прав більшості на користь представників меншин — зворотної дискримінації. Противники позитивної дискримінації заявляють, що вона знижує цінність досягнень особистості, оцінюючи досягнення за принципом приналежності до певної соціальної групи, а не по його кваліфікації. Так, наприклад, досягнення представників меншин в очах суспільства стають незначними, сприймаються як результат не їх власних зусиль, а лише наданих переваг, а в самих представників меншин знижується мотивація і проявляється схильність до утриманства. Наприклад, реалізація принципів будь-якої дискримінації в області різних премій (Нобелівської, Оскар) або нагород в спорті, що повністю ліквідовує їх якісний зміст, а самі номіналісти отримуватимуть їх не за видатні досягнення, а за особисті зовнішні та інші особливості.

КритикаРедагувати

В цілому критика позитивної дискримінації зводиться до того, що позитивні дії — це, все таки, зворотна дискримінація, а також, що позитивні дії мають небажані побічні ефекти, а також нездатні досягти своєї поставлениої цілі. Стверджується, що це перешкоджає примиренню, замінює старі помилки новими, підриває досягнення меншин та закликає людей ототожнювати себе як «незахищені», навіть, якщо вони не є такими. Також, це може посилити расову напруженість і принести користь новим більш привілейованим людям у групах меншин за рахунок менш щасливих представників серед груп більшості та призвести до виникнення нового ефекту — «білі люди нижчого класу»[12].

Американський економіст і соціальний та політичний коментатор Томас Соувелл[en] визначив деякі негативні результати расистських позитивних дій у своїй книзі «Затверджені дії навколо світу: емпіричне дослідження» (англ. «Affirmative Action Around the World: An Empirical Study»). Соувелл пише, що політика позитивної дискримінації заохочує небажані групи соціуму визначати себе членами більш вигідних груп (тобто основними бенефіціарами позитивних дій), щоб скористатися перевагами політик групових уподобань; що вони, як правило, користуються в першу чергу найбільшою перевагою серед переважної групи (наприклад, чорношкірих верхніх та середніх класів), часто на шкоду найменш успішному серед небажаних груп (наприклад, бідніших білих або азіатських представників); що вони зменшують стимули як бажаних, так і небажаних до виконання їх що-якнайкраще — перший, оскільки це не є необхідним, а останнє, оскільки воно може виявитися марним, — таким чином, призводить до чистих збитків для суспільства в цілому; і що вони збільшують ворожість до бажаних груп.

НевідповідністьРедагувати

Невідповідність терміну «позитивна дискримінація», що мав би позитивно впливати на соціум, надається негативному ефекту, який ставить в невигідні умови студентів в коледжах та унверситетах, які є надто складними для них. Наприклад, згідно з теорією, за відсутності позитивної дискримінації студенти будуть допущені до коледжів, які відповідають їх академічним здібностям та мають в майбутньому хороші шанси на випуск. Однак, згідно з теорією невідповідності, позитивні дії часто приводять студентів у вищі учбові заклади, що є занадто складним, і це підвищує шанс виключення студента. Таким чином, згідно з теорією, позитивна дискримінація завдає шкоди своїм визначеним бенефіціарам, оскільки вони збільшують рівень їх відмови чи неуспішності.[13][14][15]

Докази на підтримку теорії невідповідності були представлені Гаєм Херіотом, професором права в Університеті Сан-Дієго[en] та членом Комісії США з Громадянських прав[en] у статті від 24 серпня 2007 р., опублікованої в The Wall Street Journal. У статті висвітлено дослідження 2004 року, яке було проведено професором юридичного факультету Каліфорнійський університет у Лос-Анджелесі Річардом Сандером та опубліковане в «Stanford Law Review». У дослідженні було зроблено висновок про те, що там було би на 7,9 % менше чорних адвокатів, ніж, якщо б не було позитивної дискримінації. Дослідження отримало назву «Системний аналіз позитивних дій в американських юридичних школах»[16]. У статті також зазначається, що через невідповідність неграмотних, насамперед, виявляються випадки, коли чорношкірі пропускають іспити з юридичного факультету або мають неуспішні іспити[17].

Сандера на тему «невідповідності» критикувало кілька професорів права, включаючи Яна Айреса та Річарда Брукса з Єльського, які стверджують, що ліквідація позитивних дій фактично зменшить кількість чорношкірих юристів на 12,7 %[18]. Хоча дослідження 2008 року Джесі Ротштайна та Альберта Х. Йона не підтверджують висновки «невідповідності» Сандера, показали, що скасування «позитивних дій» «призведе до 63-відсоткового зниження кількості чорних матерів у всіх юридичних школах та 90-відсоткове зниження в елітних юридичних школах»[19].

Хоча ці прогнозовані високі числа піддавалися сумнівам в огляді попередніх досліджень Пітера Аркідіакона та Майкла Ловенхайма[20]. Їх висновки виявили переконливе свідчення того, що позитивна дія призводить до «невідповідності». Вони стверджували, що відвідування деякими афроамериканськими студентами менш елітних вищих учбових закладів значно покращить низький рівень першої спроби при проходженні державного бар'єру, проте вони засвідчували, що такі удосконалення можуть перевершувати зменшення відвідуваності юридичних шкіл.

ПриміткиРедагувати

  1. positive discrimination. Oxford Dictionaries. Oxford University Press. 
  2. affirmative action. Oxford Dictionaries. Oxford University Press. 
  3. Executive Order 11246—Equal employment opportunity. The Federal Register. Архів оригіналу за 30 March 2010. 
  4. Affirmative Action. Stanford University. 
  5. President Kennedy’s E.O.10925: Seedbed of Affirmative Action. Society for History in the Federal Government. 
  6. A Brief History of Affirmative Action Архівовано 12 May 2015 у Wayback Machine., University of California, Irvine (access date 16 May 2015)
  7. Affirmative Action: History and Rationale. Clinton Administration's Affirmative Action Review: Report to the President. 19 July 1995. Архів оригіналу за 27 травень 2011. Процитовано 19 жовтень 2018. 
  8. Sowell, Thomas (2004). Affirmative Action Around the World: An Empirical Study, Yale University Press, ISBN 0-300-10199-6
  9. Affirmative Action. Stanford Encyclopedia of Philosophy. 1 April 2009. 
  10. Affirmative Action. Harvard Blogs. Harvard Law School. Архів оригіналу за 18 May 2015. 
  11. Equal Opportunity & Affirmative Action Policy Statement. chatham.edu. Архів оригіналу за 1 May 2015. 
  12. Cultural Whiplash: Unforeseen Consequences of America's Crusade Against Racial Discrimination / Patrick Garry (2006) ISBN 1-58182-569-2
  13. Does affirmative action hurt minorities?, Los Angeles Times, 26 September 2007
  14. Quotas on trial, by Thomas Sowell, 8 January 2003
  15. Heriot, Gail L. (2010). Want to Be a Doctor? A Scientist? An Engineer? An Affirmative Action Leg Up May Hurt Your Chances. Engage. San Diego Legal Studies Paper. doi:10.2139/ssrn.3112683. 
  16. Affirmative Action Backfires Архівовано 13 December 2017 у Wayback Machine., by Gail Heriot, Wall Street Journal, 24 August 2007
  17. Sander, Richard (2004). A SYSTEMIC ANALYSIS OF AFFIRMATIVE ACTION IN AMERICAN LAW SCHOOLS. Stanford Law Review: 367–483. Архів оригіналу за 15 September 2011. 
  18. Fisman, Ray. Slate.com. Slate.com. 
  19. Jaschik, Scott (3 September 2008). Attacking the 'Mismatch' Critique of Affirmative Action. Inside Higher Education. 
  20. Arcidiacono, Peter; Lovenheim, Michael (March 2016). Affirmative Action and the Quality-Fit Tradeoff. Journal of Economic Literature 54 (1): 30, 31, 69. doi:10.1257/jel.54.1.3.