Збруя

засоби для пристосування тварин для роботи, спорту, відпочинку

Збру́я (від пол. zbroja — «обладунок», «спорядження», «зброя»)[1] — предмети для запрягання або сідлання коней та інших тварин[2].

Верхова збруя
Упряжна збруя

Верхова і в'ючна збруяРедагувати

Докладніше: Сідло та Вуздечка

Така збруя призначена для верхових і в'ючних коней (ослів, мулів, верблюдів). Кінська верхова збруя складається з сідла, вуздечки і поводів. Для лякливих коней і на скачках використовують наочники.

Упряжна збруяРедагувати

Докладніше: Упряж

Упряжна збруя або упряж, за́пряг — сукупність предметів для запрягання коней, волів, оленів, собак та інших тварин[3][4]. Запряжені коні або інші тварини називаються за́прягом чи запря́жкою[4][5] (кілька тварин разом — упряжкою)[6]. За призначенням запряги поділяють на транспортні, сільськогосподарські й виїзні.

Залежно від використовуваної упряжі запряги (способи запрягання) поділяють на:

  • Голобельно-дуговий («російський»)
  • Голобельно-посторонковий («англійський»)
  • Посторонково-дишловий (різновид — тачанковий запряг)
  • Посторонковий
  • Комбінований

ПриміткиРедагувати

  1. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 2 : Д — Копці / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Н. С. Родзевич та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1985. — Т. 2 : Д — Копці. — 572 с.
  2. Збруя // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  3. Упряж // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  4. а б Запряг // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  5. Запряжка // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  6. Упряжка // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.