Збруя

Збру́я (від пол. zbroja — «обладунок», «спорядження», «зброя»)^[1], за́пряг^[2]^[3], запря́жка^[4]^[5] — предмети для запрягання або сідлання коней та інших тварин^[6].

Верхова і в'ючна збруя

Докладніше: Сідло та Вуздечка

Така збруя призначена для верхових і в'ючних коней (ослів, мулів, верблюдів). Кінська верхова збруя складається з сідла, вуздечки і поводів. Для закріплення сідла використовують попругу, іноді також нагрудник і підхвістя. Для лякливих коней і на скачках використовують наочники. До допоміжних елементів, якими здійснюється з'єднання вуздечки з попругою, належать мартингал, шпрунт, шамбон^[en], «гумка», розв'язки та ін.

Упряжна збруя

Докладніше: Упряж

Упряжна збруя або упряж, за́пряг — сукупність предметів для запрягання коней, волів, оленів, собак та інших тварин^[7]^[8]. Запряжені коні або інші тварини називаються за́прягом чи запря́жкою^[8]^[9] (кілька тварин разом — упряжкою)^[10]. За призначенням запряги поділяють на транспортні, сільськогосподарські й виїзні.

Залежно від використовуваної упряжі запряги (способи запрягання) поділяють на:

Голобельно-дуговий («російський»)
Голобельно-посторонковий («англійський»)
Посторонково-дишловий (різновид — тачанковий запряг)
Посторонковий
Комбінований

Див. також

Попона

Примітки

↑ Збруя // Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1985. — Т. 2 : Д — Копці. — С. 248.
↑ Запряг // Словник української мови : у 20 т. / НАН України, Український мовно-інформаційний фонд. — К. : Наукова думка, 2010—2022.
↑ Запряг // Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 4 : Н — П. — С. 618. — ISBN 966-00-0590-3.
↑ Запряжка // Словник української мови : у 20 т. / НАН України, Український мовно-інформаційний фонд. — К. : Наукова думка, 2010—2022.
↑ Запряжка // Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 4 : Н — П. — С. 618. — ISBN 966-00-0590-3.
↑ Збруя // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
↑ Упряж // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
↑ ^а ^б Запряг // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
↑ Запряжка // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
↑ Упряжка // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.

[1] Збруя // Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1985. — Т. 2 : Д — Копці. — С. 248.

[2] Запряг // Словник української мови : у 20 т. / НАН України, Український мовно-інформаційний фонд. — К. : Наукова думка, 2010—2022.

[3] Запряг // Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 4 : Н — П. — С. 618. — ISBN 966-00-0590-3.

[4] Запряжка // Словник української мови : у 20 т. / НАН України, Український мовно-інформаційний фонд. — К. : Наукова думка, 2010—2022.

[5] Запряжка // Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 4 : Н — П. — С. 618. — ISBN 966-00-0590-3.

[6] Збруя // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.

[7] Упряж // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.

[СУМ-8] а ^б Запряг // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.

[9] Запряжка // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.

[10] Упряжка // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]

[10]