Мартингал (збруя)
Мартинга́л (від фр. martingale, можливо від старопрованс. martegalo — «жителька Мартіга», або від ісп. almartaga)[1] — елемент кінської збруї, який являє собою короткий ремінь шириною близько трьох сантиметрів, має один кінець з петлею і пряжкою, а другий — роздвоєний на два ремені, до кінців яких пришиваються спеціальні кільця. Мартингал петлею надівається на передню попругу і проходить між передніми ногами коня з грудей до поводів, які продіваються через кільця мартингала[2][3]. Є допоміжним засобом для правильного тримання при їзді голови і шиї коня, а також для пом'якшення різких рухів поводів.
.jpg)
При їзді на мундштуці (залізні вудила з підйомною розпіркою біля піднебіння, застосовувані для полегшення управління конем) через кільця продіваються трензельні поводи, а при їзді на вуздечці в 4 поводи — нижні поводи[2].
Пряжка на кінці, біля петлі служить для регулювання довжини мартингала[3]. Мартингал перешкоджає коневі підкидати і задирати голову і сприяє здавати в потилиці[2].
Мартингал припасовують так, щоб кільця доходили до середини довжини шиї коня. При коротко припасованому мартингалі стісняється свобода руху шиї і голови коня, і відповідно управління поводами; занадто довгий мартингал не досягає свого призначення[2].
Мартингал використовується при виїздці, головним чином, при польовій їзді, на кінських полюваннях і на скачках[2].
Примітки ред.
- ↑ martingale [Архівовано 4 серпня 2021 у Wayback Machine.] // Online etymological dictionary (англ.)
- ↑ а б в г д Мартингал // Военная энциклопедия : [в 18 т.] : [рос.] / под ред. В. Ф. Новицкого [и др.]. — СПб. ; [М.] : Тип. т-ва И. В. Сытина[ru], 1911—1915. (рос.)
- ↑ а б Мартингал // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
Література ред.
- Ball. Charles E. Saddle up. Lippincott Williams & Wilkins, 1973, ISBN 0-397-00990-9, ISBN 978-0-397-00990-9 (англ.)
- Slaughter. Jean. Horsemanship for Beginners, Alfred A. Knopf, 1952. ASIN: B000NWHDA0 (англ.)