Заудинський
Заудинський (рос. Заудинский) — вузлова залізнична станція Улан-Уденського регіону Східносибірської залізниці Росії, транзитний пункт на Транссибірській залізниці. Розташована у місті Улан-Уде.
| Станція Заудинський
Забайкальська залізниця | |
|---|---|
.jpg)
| |
| 51°49′26″ пн. ш. 107°40′48″ сх. д. / 51.82389° пн. ш. 107.68000° сх. д.Координати: 51°49′26″ пн. ш. 107°40′48″ сх. д. / 51.82389° пн. ш. 107.68000° сх. д. | |
| Рік відкриття | 1900 (124 роки) |
| Тип | вантажно-пасажирська |
| Колій | 7 |
| Платформ | 1 |
| Тип платформ(и) | берегова |
| Форма платформи | пряма |
| Вулиця | вулиця Пугачева |
| Відстань до Москва-Пасажирська-Ярославська, км | 5649 |
| Відстань до Іркутськ-Пасажирський, км | 464 |
| Відстань до Улан-Уде, км | 8 |
| Тарифна зона | 0 |
| Код станції | 935703 ? |
| Код «Експрес-3» | 2054552 ? |
| |
| Заудинський на Вікісховищі | |
Від станції відходять лінії:
- на Каримську (645 км);
- на Улан-Уде (8 км);
- на Улан-Батор (656 км).
Історія ред.
Заснована в 1900 році[1] як роз'їзд Заудинський Забайкальської залізниці.
У квітні 1938 року роз'їзд перетворено на станцію Східно-Сибірської залізниці (ССЗ) через будівництво у районі великих промислових підприємств — м'ясокомбінату, мелькомбінату і меблевої фабрики. Основним постачальником вантажів для станції став м'ясокомбінат[2].
В 1937 році від станції почалося будівництво південної гілки ССЗ на Наушки. Робочий рух поїздів відкрито 15 січня 1939 року[3]. В 1940 була здана в експлуатацію лінія Заудинський — Наушки[4]. В 1950-ті роки, з будівництвом сполучених із нею залізниць на території Монголії і Китаю, ця лінія стала північною (російською) дільницею Трансмонгольської залізниці.
У жовтні 1964 року розпочато регулярний пасажирський рух поїздів за маршрутом Улан-Уде — Гусяче Озеро (згодом Улан-Уде — Наушки).
В 2012 році через станцію припинено приміський рух потяга Улан-Уде — Горхон Транссибірською магістраллю. В 2014 році скасовано електрички Улан-Уде — Петровський Завод (Транссибірська магістраль) і Улан-Уде — Загустай (реформований Улан-Уде — Наушки, по південній гілці).
З травня 2017 року відновлено рух електропоїзда Улан-Уде — Петровський Завод (з травня по жовтень, двічі на тиждень)[5][6].
Примітки ред.
- ↑ Железнодорожные станции СССР. Справочник. — М., Транспорт, 1981
- ↑ Вл. Славуцкий Драться за победу! // Бурят-Монгольская Правда, № 206 (7768), 30 августа 1942, стр. 2
- ↑ Третьяков В. Г. История сотрудничества России и Монголии в сфере железнодорожного транспорта (1890-е-1990-е гг.) // Автореферат диссертации. Иркутск — 2003. стр.30
- ↑ Сведения о железных дорогах общего пользования с 1918 по 1990 гг. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 29 вересня 2020.
- ↑ Электричка Улан-Удэ — Петровский Завод будет ходить дважды в неделю. Архів оригіналу за 9 грудня 2018. Процитовано 29 вересня 2020.
- ↑ В Бурятии летом будут курсировать две дополнительные электрички. Архів оригіналу за 24 квітня 2017. Процитовано 29 вересня 2020.
Джерела ред.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Заудинський
- Тарифное руководство № 4. Книга 1 (на 15.05.2021)
(рос.) [Архівовано з першоджерела 15.05.2021.]
|
Це незавершена стаття з географії Росії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
Це незавершена стаття про залізничний транспорт. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |