Зарваниця (часопис)

часопис для прочан.

Зарвани́ця — часопис для прочан, виходив раз на рік у 19331936. Редакція була у Підгайцях. Видання ілюстроване у м'якій кольоровій обкладинці.

Зарваниця
Часопис для прочан Зарваниця.jpg

Обкладинка часопису «Зарваниця»
Країна видання Flag of Poland.svg Друга Річ Посполита
Тематика релігійна
Періодичність виходу один раз на рік
Мова українська
Адреса редакції Підгайці
Головний редактор о. Ярослав Княгиницький
Видавець Гр[еко]-кат[олицький] парох[іяльний] уряд в Зарваниці
Засновано 1933
Дата закриття видання 1936
Обсяг 16 с.
Початкова ціна 20 сот.

Друкував розповіді паломників, у тому числі про зцілення хворих і калік, повідомлення про реставраційні роботи, списки жертводавців, подавав молитви, оповідання, вірші та пісні.

ВласністьРедагувати

Видавець — 3арваницький греко-католицький парохіяльний уряд. Редактор — о. Ярослав Княгиницький. Світлини виконав — Євген Ткачук. Виходив у друкарні Р. Вайнлєса в Підгайцях, також там знаходилась редакція і адміністрація часопису.

ВмістРедагувати

Часопис «з усякими вказівками і порученнями» для прочан «Зарваниця» виходив лише один раз на рік, у час відпусту. Основною метою видання є збір коштів на новий престол для Зарваницької Богоматері, а також для впорядкування відпустового місця задля залучення паломників до Зарваниці.

Перший номер з'явився у 1933 році — у рік святкування ювілею Страстей Христових, одна з публікацій була присвячена відзначенню в Галичині цієї величної події — святу «Українська молодь Христові» («Що за ювілей є цего року?»). Першу сторінку відкриває фото ікони Божої Матері Зарваницької, на звороті обкладинки вміщено список жертводавців. Також у кожному числі редакція вміщувала не тільки списки жертводавців, а й інформацію про хід будівництва. Так, у другому числі часопису три сторінки було присвячено розповідям про реконструкцію відпустового місця, спорудження нового престолу, обладнання подвір'я для відпочинку прочан. Довкола відпустового місця було споруджено мур: хто жертвував 10 злотих на будівництво одного метра муру — його ім'я вписувалося у лист «ктиторів і благодателів». До цієї статті інформаційного характеру було додане фото відбудованого престолу у Зарваниці.

 
Світлина єпископа Никити Будки на сторінках часопису

Кожне число часопису відкривалося світлинами ікони Божої Матері Зарваницької, містило художні твори та численні вірші, що її прославляли. Серед них — пісні й вірші Ростислава Богородченка («На славу Марії»), Євгена Мацелюха («Зарваницькій Матері Божій»), Славка Заліщицького («Зарваницька Богоматір» і «Сила Молитви»), Йосипа Кашакевича («Ми тебе любим»), І. П. Сендецького («О славо світла»), Василя Щурата («Степан Рисан!» присвячена іконі Розп'яття в Зарваниці) та інші[1].

Основну ж частину часопису складала «хроніка» чудесних подій: навернень до Бога, зцілення[ru] калік та невиліковно хворих. Так, коли у першому числі рубрика «Подяки за одержані ласки» становила лише кілька абзаців і була вміщена на останній (16-й сторінці), то у наступних двох числах аналогічних рубрик було значно більше, іноді вони становили майже половину обсягу часопису. Так, в ч. 3-й за 1935 рік «Хроніка зцілень» містилась аж на семи сторінках часопису.

У часописі було опубліковано також промову єпископа Никити Будки «Дорогі Браття і Сестри, Зарваницькі Прочани!» та передрук «Промови до Паломників», виголошеної о. Ігнатієм Цегельским у Зарваниці 1928 року. З нагоди 70-ліття митрополита Андрея Шептицького редакція подала окремий ювілейний матеріал (1935 року).

На четвертому році видання у замітці «Від редакції» зазначалось, що зарваницькі прочани «масово читають часопис Зарваниця» і «заходить потреба видання чергового числа», однак про подальше видання часопису відомостей віднайти не вдалося[1].

ПриміткиРедагувати

  1. а б Дроздовська О. Українські часописи повітових міст Галичини (1865—1939 рр.): Історико-бібліографічне дослідження. — Л, 2001. — С. 202.

ДжерелаРедагувати