Відкрити головне меню

ІсторіяРедагувати

Перша згадка поселення Білобоки, що знаходиться за 8 км на південний-захід від Переворська, зазначена у міських актах Львова 1378 року. За місцевими легендами назва села походить від стін замку з білого каміння, або від Білого потоку.

У 1515 р. наявні 6 ланів ріллі.

Село ланцутського ключа Перемишльської землі Руського воєводства з 4,5 ланами землі купив 1583 року Костянтин Корнякт. Наприкінці XVI ст. його син Констянтин Корнякт молодший заклав тут свою резиденцію, яку захопив Станіслав Стадницький, а Корнякт згідно з легендою втік підземним ходом і перебраний селянином добрався до іншого замку. Після загибелі С. Стадницького 1610 року Корнякт-молодший розбудував резиденцію на замок. Після смерті 1603 р. батька він перебрався разом з матір'ю у Перемишльську землю, розпродавши маєтності біля Львова. Він став підписуватись на шляхетний манер «Корнякт з Білобок», адже завдяки статкам батька належав до найбагатших людей Руського воєводства.

У 1975-1998 роках село належало до Перемишльського воєводства.

ЗамокРедагувати

Заклав рід львівських міщан-греків Корняктів.

Житлові будівлі замку були багато оздоблені білокам'яною різьбою, статуями. Чотирикутним замок був обведений ровом, що заповнювався водою з ріки, мав звідний міст. Замковий пагорб, можливо, був штучно насипаний посеред болота чи штучного озера. В час великого нападу орд татар 1624 р. неподалік Білобок ординці розбили табір, звідки спустошували околиці. Вони здобули замок у Білобоках, а К. Корнякт загинув від отриманих ран.

За легендою гарнізон замку складався з татар, яких спровадили Корнякти для тримання в послуху своїх селян. Замок почав занепадати наприкінці XVII ст. після смерті синів Кароля Францішка Корнякта (†1672) вигас цей рід, у наступному столітті дійшов до руїни. У XIX ст. його будівлі наказав розібрати Єжи (Юрій) Любомирський з Переворська. Через замковий двір пройшла дорога, а з його мурів на сьогодні залишились відрізок муру та рештки круглої вежі муру заввишки до 0,5 м. Проглядаються рештки замкового пагорба та ровів. У 1960-х роках на замковому дворі знаходився майданчик з дитячими каруселлю, гойдалками тощо.

Згідно з "Географічним словником Королівства Польського" село належало до Ланцутського повіту Королівства Галичини і Володимирії, в Білобоках у 1880 р. були 81 будинок і 481 мешканець. Римо-католики належали до парафії в Ужейовичах.[2]

У міжвоєнний період село входило до ґміни Маркова Переворського повіту Львівського воєводства.

ДемографіяРедагувати

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][3]:

Загалом Допрацездатний
вік
Працездатний
вік
Постпрацездатний
вік
Чоловіки 330 70 215 45
Жінки 382 79 207 96
Разом 712 149 422 141

ПриміткиРедагувати

  1. а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018. 
  2. Białoboki // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1880. — Т. I : Aa — Dereneczna. (пол.)
  3. Згідно методології GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018. 

Див. такожРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Gosztyła Marek, Proksa Michał. Zamki Polski południowo-wschodniej (пол.)
  • Łoziński W. Prawem i Lewem. — Warszawa : Iskry, 2005. — tom I i II. — ISBN 83-207-1769-8. (пол.)
  • Młynek F. i Józef Benbenek J. Przeworsk i Okolice. — Warszawa, 1960. (пол.)
  • Proksa M. Zamki, pałace i klasztory ziemi Przemyskiej (пол.)
  • Proksa M. Studia nad zamkami i dworami ziemi przemyskiej od połowy XIV do początków XVIII wieku. — Przemyśl, 2001. (пол.)

ПосиланняРедагувати