Залін Лев Борисович (справжнє ім'я Залман Маркович Леві або Зельман Маркович Левін; 1897, Сморгонь, Російська імперія — 22 січня 1940(1940-01-22), Москва, СРСР) — високопоставлений співробітник радянських спецслужб ЧК-ОГПУ-НКВД. Комісар державної безпеки 2-го рангу (26.11.1935).

Залін Лев Борисович
Zalin.jpg
Народився 1897
Сморгонь, Ошмянський повіт, Віленська губернія, Російська імперія
Помер 22 січня 1940(1940-01-22)
Москва, СРСР
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Soviet Union (1924–1955).svg СРСР
Діяльність політик
Учасник Польсько-радянська війна 1920
Посада депутат Верховної ради СРСР[d]
Військове звання комісар державної безпеки 2-го рангу
Партія Поалей-Ціон і ВКП(б)
Нагороди
Орден Червоного ПрапораОрден Червоного ПрапораОрден Червоної ЗіркиМедаль «XX років Робітничо-Селянській Червоній Армії»
Почесний ювілейний знак «ВЧК-ГПУ» (V)— 1924Почесний працівник ВЧК-ГПУ (XV)— 1932

БіографіяРедагувати

Народився в Литві в Віленській губернії в сім'ї єврейського прикажчика. Закінчив міське училище і приватну гімназію у Вільно. Член партії Поалей-Ціон 02.1918-08.1918. Працював учителем в Курську.

У 1918 році переїхав до Москви, поступив до партії більшовиків і до ВЧК: це гарантувало пайок і підвищувало соціальний статус. З серпня по листопад 1918 був інструктором юридичного відділу Бауманского районного виконавчого комітету Москви.

Був направлений в Литву. В кінці 1918 — початку 1919 — організатор партизанських загонів у Литві, голова Ковенського підпільного комітету РКП (б), редактор газети, там заарештований німецькою владою, але відпущений (за іншими даними — обміняний).

В 1919 р. Залін очолив ЧК в Паневежисі (Литва), «відзначився» захопленням заручників: з наближенням добровольців фон дер Гольця в липні 1919 р. майже всі вони були страчені (за різними даними — від 500 до 1 тис.чол.).

Радянсько-польська війнаРедагувати

З серпня 1919 в Червоній Армії — начальник інтернаціонального відділення політвідділу 16-ї армії. Учасник взяття Мінська і походу на Варшаву. Працював в Особливих відділах (заст начальника ОВ 16-ї армії, заступник і виконувач обов'язків Начальника ОВ 3-ї армії). Восени 1920 недовго (близько місяця) — начальник Іноземного відділення ОВ ВЧК.

В органах ВЧК-ОГПУ-НКВДРедагувати

  • З січня 1921 в Економічному управлінні ВЧК.
  • З квітня 1921 по липень 1922 в ІНО ВЧК-ГПУ — помічник начальника, начальник інформаційної частини ІНО ВЧК-ГПУ. Одночасно працював в Особливому відділі (начальник 11-го спецвідділення в січні — травні 1922 г.).
  • З липня по грудень 1923 — на нелегальній роботі в Німеччині.
  • У 1924—1927 — помічник начальника Особливого відділу ОДПУ при РНК СРСР.
  • У 1927—1929 — начальник Секретно-оперативного управління повпредства, за сумісництвом заступник повноважного представника ОГПУ по Білоруському військовому округу та заступник голови ГПУ Білоруської РСР.
  • З березня 1929 по вересень 1930 — повноважний представник ОГПУ по Західній області.
  • З вересня 1930 по серпень 1931 — заступник начальника Особливого відділу ОДПУ СРСР.
  • З серпня 1931 по липень 1934 — заступник Повноважного представника ОГПУ по Середній Азії.
  • З липня по листопад 1934 — 1-й заступник начальника Управління НКВС по Середній Азії.
  • З листопада 1934 по січень 1935 — нарком внутрішніх справ Узбецької РСР і одночасно начальник Особливого відділу ГУГБ НКВС Середньоазіатського військового округу.
  • З січня 1935 по січень 1937 — начальник Управління НКВС Казахської АРСР.
  • З січня 1937 по січень 1938 — нарком внутрішніх справ Казахської РСР.
  • З березня по червень 1938 — начальник 9 відділу 1-го Управління НКВС СРСР (чекістське спостереження за торгівлею, заготовками і сільським господарством).

Арешт і розстрілРедагувати

У червні 1938 звільнений з НКВС і виключений з партії. 7 червня заарештований за звинуваченням в «участі у змові НКВД, шпигунстві і підготовці терактів». 21 січня 1940 Військова колегія Верховного Суду СРСР винесла Заліну смертний вирок. Розстріляний 22 січня 1940. Не реабілітований.

ПосиланняРедагувати