Задача про голку
Задача про голку полягає у визначенні найменшої площі фігури на площині, в якій одиничний відрізок, «голку», можна розвернути на 180 градусів, повернувши його у початкове положення з оберненою орієнтацією. Це можна зробити в колі радіуса 1/2. Інший приклад — наведена на малюнку фігура, обмежена дельтоїдою, яка має меншу площу.
Виявляється, що можна побудувати фігуру з довільно малою площею.
Історія ред.
Це питання розглядав Какея[ja]. Він довів, що для опуклих областей найменша площа досягається для рівностороннього трикутника з висотою 1. Його площа дорівнює .
Можливо, Какея також висунув гіпотезу, що фігура, обмежена дельтоїдою, наведена на малюнку, має найменшу площу. Це твердження спростував Безикович.
Множина Безиковича ред.
Безикович побудував компактну множину нульової міри, що містить одиничний відрізок у будь-якому напрямку.
Звідси легко випливає, що голку можна розвернути у фігурі довільно малої площі. Дійсно, легко бачити, що одиничне коло можна розбити на сектори і лише паралельними переносами помістити в довільно малий окіл множини .
Зауважимо, що одиничний відрізок можна пересунути на паралельну пряму у фігурі довільно малої площі. Тому, повернувши відрізок в одному секторі, його можна перетягнути в наступний, пройшовши множиною довільно малої площі; повторивши цю операцію кілька разів, отримаємо необхідний розворот.
Варіації та узагальнення ред.
- У побудові Безіковіча при прямуванні площі фігури до нуля її діаметр прямує до нескінченності. 1941 року Г. Дж. Ван Альфен показав[1], що голку можна розвернути у фігурі як завгодно малої площі, розташованої всередині кола з радіусом (для довільного ).
- Існують однозв'язні множини, в яких можна розвернути голку, з площею меншою, ніж у фігури, обмеженою дельтоїдою.
- Такі приклади знайдено 1965 року. Мелвін Блум та І. Ю. Шенберг показали, що їхню площу можна зробити довільно близькою до .
- 1971 року Каннінгем показав[2], що для будь-якого існує підхожа однозв'язна фігура з площею менше , що міститься в колі радіуса 1.
- Визначимо множину Безиковича[en] в Rn як множину нульової міри, що містить одиничний відрізок у будь-якому напрямку (таку множину також називають множиною Какеї). Так звана гіпотеза Какеї стверджує, що множини Безиковича мають розмірність n (за Гаусдорфом і за Мінковським), тобто рівну розмірності простору, який їх містить.
- Визначимо (n, k)-множину Безиковича як компактну множину в Rn нульової міри, що містить у кожному k-вимірному напрямку k-вимірний одиничний диск.
- Гіпотеза про (n, k)-множини Безиковича: (n, k)-множин Безиковича не існує при k >1.
- У 1997[9] і 1999[10] роках Вольф довів, що множини, що містять сферу будь-якого радіуса, повинні мати повну розмірність, тобто розмірність простору, який їх містить.
- Еліас Штайн довів[11], що будь-яка множина, що містить сферу навколо кожної точки, повинна мати додатну міру при n ≥ 3, і Марстранд довів[12] те саме для випадку n = 2.
- 1999 року Вольф сформулював аналог задачі про голку для скінченних полів. Нехай F скінченне поле. Множину K ⊆ Fn називають множиною Безиковича, якщо для кожного вектора y ∈ Fn існує такий x ∈ Fn, що K містить усі вектори вигляду {x + ty : t ∈ F}.
- Задача про голку в просторі над скінченним полем: Число елементів K не менше, ніж cn|F|n де cn > 0 — стала, яка залежить тільки від n.
- Двір[13][14] довів цю гіпотезу для cn = 1/n!, скориставшись таким аргументом. Він зазначив, що будь-який многочлен із n змінними степеня менш ніж |F|, який дорівнює нулю на множині Безиковича, має бути тотожно рівним нулю. З іншого боку, многочлени з n змінними степеня менш ніж |F| утворюють векторний простір розмірності
- Отже, існує хоча б один нетривіальний многочлен степеня меншого, ніж |F|, який дорівнює нулю на довільній множині з меншою кількістю точок. Звідси множина Безиковича повинна мати хоча б |F|n/n! точок. Про цю задачу Двір написав оглядову статтю[13].
Застосування ред.
- 1971 року Фефферман використав побудову множини Безиковича, щоб показати, що в розмірності більшій, ніж 1, зрізані[уточнити] інтеграли Фур'є, взяті за кулями з центром у початку координат із радіусами, що прямують до нескінченності, можуть не збігатися за нормою Lp при р ≠ 2 (на відміну від одновимірного випадку, де такі зрізані інтеграли збігаються).
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Alphen, H. J. Uitbreiding van een stelling von Besicovitch. — Mathematica Zutphen B. — 1942. — С. 144–157.
- ↑ Cunningham, F. The Kakeya problem for simply connected and for star-shaped sets : [арх. 14 липня 2010]. — American Mathematical Monthly. — 1971. — Вип. 2. — С. 114–129.
- ↑ Davies, Roy. Some remarks on the Kakeya problem. — Proc. Cambridge Philos. Soc.. — 1971. — Вип. 3. — С. 417–421.
- ↑ Wolff, Thomas. An improved bound for Kakeya type maximal functions. — Rev. Mat. Iberoamericana. — 1995. — С. 651–674.
- ↑ Katz, Nets Hawk; Tao, Terence. New bounds for Kakeya problems. — J. Anal. Math.. — 2002. — С. 231–263.
- ↑ Marstrand, J. M. Packing Planes in R3. — Mathematika. — 1979. — Вип. 2. — С. 180–183.
- ↑ Falconer, K. J. Continuity properties of k-plane integrals and Besicovitch sets. — Math. Proc. Cambridge Philos. Soc.. — 1980. — Вип. 2. — С. 221–226.
- ↑ Bourgain, Jean. Besicovitch type maximal operators and applications to Fourier analysis // Geom. Funct. Anal.. — 1997. — Вип. 2. — С. 147–187.
- ↑ Wolff, Thomas. A Kakeya problem for circles. — American Journal of Mathematics. — 1997. — Вип. 5. — С. 985–1026.
- ↑ Wolff, Thomas (1999).
- ↑ Stein, Elias. Maximal functions: Spherical means. — PNAS. — 1976. — Вип. 7. — С. 2174–2175. Повний текст на PMC: 430482
- ↑ Marstrand, J. M. Packing circles in the plane. — Proceedings of the London Mathematical Society. — 1987. — С. 37–58.
- ↑ а б Dvir, Zeev (2009).
- ↑ Dvir's proof of the finite field Kakeya conjecture [Архівовано 2016-05-03 у Wayback Machine.] // Terence Tao (2008-03-24).
Література ред.
- Яглом И. М., Болтянский В. Г. Выпуклые фигуры. — М.-Л. : ГТТИ, 1951. — 343 с. — (Библиотека математического кружка, вып. 4)
- Besicovitch Abram (1963). «The Kakeya Problem». American Mathematical Monthly 70 (7): 697—706. doi : 10.2307/2312249. JSTOR 2312249. MR 0157266.
- Dvir, Zeev (2009). «On the size of Kakeya sets in finite fields». Journal of the American Mathematical Society 22 (4): 1093—1097. arXiv: 0803.2336. doi:10.1090/S0894-0347-08-00607-3. MR 2525780.
- Falconer, Kenneth J. (1985). The Geometry of Fractal Sets. Cambridge Tracts in Mathematics 85. Cambridge: Cambridge University Press. ISBN 0-521-25694-1. MR 0867284.
- Kakeya, Soichi (1917). «Some problems on maximum and minimum regarding ovals». Tohoku science reports 6: 71-88.
- Katz, Nets Hawk; Łaba, Izabella; Tao, Terence (2000). «An improved bound on the Minkowski dimension of Besicovitch sets in » (PDF). Annals of Mathematics 152 (2): 383—446. doi:10.2307/2661389. JSTOR 2661389. MR 1804528.
- Wolff, Thomas (1999). «Recent work connected with the Kakeya problem». In Rossi, Hugo. Prospects in Mathematics: Invited Talks on the Occasion of the 250th Anniversary of Princeton University. Providence, RI: American Mathematical Society. pp. 129—162. ISBN 978-0-8218-0975-4. MR 1660476.
- Wolff, Thomas (2003). Łaba, Izabella; Shubin, Carol, eds. Lectures on Harmonic Analysis. University Lecture Series 29. With a foreword by Charles Fefferman and preface by Izabella Łaba. Providence, RI: American Mathematical Society. doi:10.1090/ulect/029. ISBN 0-8218-3449-5. MR 2003254.
- The Kakeya problem, and connections to harmonic analysis at University of British Columbia.
- Besicovitch at UCLA
- Kakeya needle problem at mathworld
- An Introduction to Besicovitch-Kakeya Sets