Забродський Михайло Віталійович
Забро́дський Михайло Віталійович (нар. 24 січня 1973, Дніпропетровськ, нині Дніпро, УРСР) — український воєначальник, генерал-лейтенант ЗСУ. Командир 95-ї окремої аеромобільної бригади (2012—2014), Командувач Десантно-штурмових військ (2014—2019), перший заступник керівника Антитерористичного центру при СБУ і Керівник АТО (2017—2018), народний депутат України IX скликання (2019—2023[2]), заступник Головнокомандувача ЗС України (2023—2024), Герой України (2014).
| Михайло Віталійович Забродський | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Генерал-лейтенант | |||||||||
 | |||||||||
| Загальна інформація | |||||||||
| Народження | 24 січня 1973 (51 рік) Дніпро | ||||||||
| Громадянство |  Україна | ||||||||
| Alma Mater | Командно-штабний коледж армії США | ||||||||
| Військова служба | |||||||||
| Приналежність | Україна | ||||||||
| Вид ЗС |  ВДВ України | ||||||||
| Рід військ |  Десантні війська | ||||||||
| Війни / битви | |||||||||
| Командування | |||||||||
| |||||||||
| Нагороди та відзнаки | |||||||||
| |||||||||
 Забродський Михайло Віталійович у Вікісховищі | |||||||||
| Народний депутат України
| |||
|---|---|---|---|
| 9-го скликання | |||
| Європейська Солідарність | 29 серпня 2019 | — | 20 березня 2023[1] |
|
| |||
Біографія
ред.Народився 24 січня 1973 року в Дніпрі[3] в сім'ї військових. У 1989 році закінчив середню школу.
З 1989-го по 1994 рік військову освіту здобував у Санкт-Петербурзі у Військово-космічній академії ім. Можайського, далі протягом п'яти років служив за контрактом у РФ. Після повернення в Україну почав службу в 95-ій окремій аеромобільній бригаді, в якій пройшов військові посади від командира взводу до начальника штабу-першого заступника командира 13-го окремого аеромобільного батальйону 95-ї окремої аеромобільної бригади.
У 2005—2006 роках — слухач коледжу Командування армії та штабу США. Вільно володіє англійською мовою.[4][5]
Після закінчення навчального закладу та отриманні оперативно-тактичного рівня освіти в 2007 році призначений на посаду начальника штабу-першого заступника командира 95-ї окремої аеромобільної бригади, на якій проходив службу до 2012 року.
Восени 2009 року призначений на посаду Командира національного українського миротворчого контингенту у Косово, що входить до складу українсько-польського миротворчого батальйону («УкрПолбат»). Основу контингенту складали військовослужбовці 95-ї окремої аеромобільної бригади 8-го армійського корпусу Сухопутних військ ЗСУ.[6]
У грудні 2012 року призначений Командиром 95-ї окремої аеромобільної бригади (Житомир).
У грудні 2014 року призначений Командувачем Високомобільних десантних військ ЗС України. В серпні 2015 року присвоєно військове звання генерал-майор. В 2016 році присвоєно військове звання генерал-лейтенант.
У 2017 році закінчив Національний університет оборони України та здобув оперативно-стратегічний рівень освіти. У червні 2018 року призначений Командувачем Десантно-штурмових військ ЗС України. Із серпня 2019 року прикомандирований до Верховної Ради України із залишенням на військовій службі для здійснення повноважень Народного депутата України. В період 2019—2023 років — перший заступник голови Комітету Верховної Ради України з національної безпеки, оборони та розвідки.
У березні 2023 року за власним бажанням склав повноваження народного депутата України. У квітні 2023 року призначений заступником Головнокомандувача ЗС України. 10 лютого 2024 року Міністр оборони України Рустем Умєров звільнив Михайла Забродського із займаної посади заступника Головнокомандувача ЗСУ. Одночасно з ним звільнили з посад ще два десятки генералів ЗСУ[7].
Російсько-українська війна
ред.У ході Війни на сході України 95-та аеромобільна бригада під командуванням Михайла Забродського виконувала задачу з блокування міст Слов'янськ та Краматорськ, веденням десантно-штурмових дій, захопила та утримувала важливий опорний пункт — гору Карачун.[8]
У квітні 2014 року під командуванням полковника Забродського відбита бойова техніка 25-ї окремої повітрянодесантної бригади, що її захопив противник в місті Слов'янськ раніше. Також у квітні під час проведення десантно-штурмової операції під його особистим керівництвом аеромобільна група в районі населеного пункту Дьяково не допустила відходу підрозділів противника на територію Російської Федерації. 23 травня особисто брав участь у розблокуванні колони 2-го батальйону 30-ї ОМБр біля Рубіжного.[9]
Влітку 2014 року загін у складі 95-ї окремої аеромобільної бригади і частини сил 30 окремої механізованої бригади під командуванням Забродського здійснила рейд у тил противника. За три тижні, виконуючи бойові завдання в тилу противника, бригада Забродського пройшла 470 км від Слов'янська до околиць Донецьку, а потім — уздовж російсько-українського кордону, і через Луганськ повернулася до Слов'янська. На думку американського експерта Філіпа Карбера (англ. Phillip A. Karber), це був найдовший рейд збройного формування у новітній воєнній історії.[4][10] У вересні 2014 року рейдові загони 95-ї і 79-ї окремих аеромобільних бригад під командуванням Забродського провели рейдові дії в тилу противника на лівому березі річки Кальміус в районі Гранітне.[джерело?]
24 серпня 2014 року командував зведеним парадним батальйоном учасників АТО на параді на честь дня Незалежності.[11]
У жовтні-листопаді 2014 року 95-та окрема аеромобільна бригада виконувала завдання в безпосередньому підпорядкуванні Командувача сил АТО. У червні 2015 року командував українськими силами в ході боїв за Мар'їнку.[12]
Під час війни Михайло Забродський продовжив навчання, а в червні 2017 року закінчив Університет оборони України ім. Черняховського, отримав диплом магістра.[13]
9 листопада 2017 року Президент Порошенко повідомив, що новим командувачем сил АТО призначено Забродського.[14][15][16] Одночасно з ним, у ході однієї з наймасштабніших ротацій, у зону проведення АТО на лінію зіткнення зайшло кілька бригад ДШВ, серед яких і 25-та повітряно-десантна та 79-та десантно-штурмова.[17][18]
Парламентська діяльність
ред.Перший заступник голови Комітету ВРУ з питань національної безпеки, оборони та розвідки.[19]
17 березня 2023 було оголошено, що Забродський склав мандат нардепа для роботи в керівництві ЗСУ.[20][21] 20 березня депутати підтримали це рішення.[22]
Нагороди
ред.- Звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка» (23 серпня 2014) — за особисту мужність, самовідданість та високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету і територіальної цілісності України[23]
- Орден Богдана Хмельницького III ступеня (21 жовтня 2014) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[24]
- Орден Данила Галицького (22 лютого 2010) — за вагомий особистий внесок у розвиток ветеранського руху, вирішення питань соціального захисту та реабілітації ветеранів війни, патріотичне виховання молоді, багаторічну бездоганну службу, зразкове виконання військового обов'язку та з нагоди Дня захисника Вітчизни[25]
- Відзнаки Міністерства оборони України — медалі «10 років Збройним Силам України», «15 років Збройним Силам України», «За сумлінну службу» I та II ст.
Військове звання
ред.- Генерал-майор (1 серпня 2015)[26]
- Генерал-лейтенант (5 грудня 2016)[27]
Примітки
ред.- ↑ Постанова Верховної Ради України від 20 березня 2023 року № 2968-IX «Про дострокове припинення повноважень народного депутата України Забродського М.В.»
- ↑ Рада припинила повноваження депутата Забродського, який отримав посаду в ЗСУ. РБК-Украина (укр.). Процитовано 24 березня 2023.
- ↑ Кандидати до Житомирської обласної ради — Центральна виборча комісія. Архів оригіналу за 17 листопада 2015. Процитовано 15 листопада 2015.
- ↑ а б Михаил Забродский: Надо любить армию, чтобы стать профессионалом. Архів оригіналу за 12 травня 2016. Процитовано 3 серпня 2016.
- ↑ Герой Украины Михаил Забродский. Архів оригіналу за 16 травня 2016. Процитовано 3 серпня 2016.
- ↑ Украинских миротворцев опять отправляют в Косово. Архів оригіналу за 18 серпня 2016. Процитовано 3 серпня 2016.
- ↑ У ЗСУ великі кадрові зміни — звільнені з посад генерали.
- ↑ Глава держави присвоїв звання Герой України двом бійцям АТО. Архів оригіналу за 26 серпня 2014. Процитовано 24 серпня 2014.
- ↑ Муженко з боєм деблокував 30-ту бригаду, віз на голові матюкливого солдата і був збитий «градом». Інтерв'ю. Архів оригіналу за 15 грудня 2017. Процитовано 15 грудня 2017.
- ↑ Наталья Песня (11/19/2014). Если Украина отступит, вы проиграете. ТСН. Архів оригіналу за 29 травня 2015. Процитовано 3 серпня 2016.
- ↑ Батальйони просять броню. Архів оригіналу за 20 вересня 2015. Процитовано 4 вересня 2014.
- ↑ Марьинка полностью освобождена от диверсантов - Порошенко. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 3 серпня 2016.
- ↑ В університеті відбувся випуск слухачів оперативно-тактичного та оперативно-стратегічного рівнів підготовки. НУОУ. 16 червня 2017. Архів оригіналу за 19 червня 2017. Процитовано 17 червня 2017.
- ↑ Призначено нового командувача сил АТО: ним став генерал із величезним бойовим досвідом (укр.). Архів оригіналу за 10 листопада 2017. Процитовано 10 листопада 2017.
- ↑ Сили АТО очолив командувач Десантно-штурмових військ Забродський. Радіо Свобода. Архів оригіналу за 10 листопада 2017. Процитовано 10 листопада 2017.
- ↑ Порошенко привітав Героя України Забродського з призначенням командувачем силами АТО на Донбасі. https://novynarnia.com. Новинарня. 9 листопада 2017. Архів оригіналу за 10 листопада 2017.
- ↑ Дмитро Лиховій (8 листопада 2017). АТО: кількість секторів скорочено до двох, змінено командувача. Новинарня. Архів оригіналу за 8 листопада 2017. Процитовано 8 листопада 2017.
- ↑ У зоні АТО – найбільша ротація: одночасно виходять чотири бригади. Новинарня (укр.). 22 жовтня 2017. Архів оригіналу за 10 листопада 2017. Процитовано 10 листопада 2017.
- ↑ Парламент затвердив список своїх комітетів і їх склад. ХТО В ЯКОМУ [Архівовано 30 серпня 2019 у Wayback Machine.] Новинарня (29.08.2019)
- ↑ Забродський отримав посаду у керівництві ЗСУ. РБК-Украина (укр.). Процитовано 21 березня 2023.
- ↑ Погорілов, Станіслав (17 березня 2023). Нардеп від "Євросолідарності" Забродський складає мандат. Українська правда. Архів оригіналу за 8 квітня 2023. Процитовано 14 жовтня 2023.
- ↑ Рада припинила депутатство Забродського: генерал-лейтенант повертається на військову службу. Українська правда (укр.). Процитовано 20 березня 2023.
- ↑ Указ Президента України № 672/2014 від 23 серпня 2014 року «Про присвоєння М. Забродському звання Герой України» [Архівовано 4 травня 2017 у Wayback Machine.].
- ↑ Указ Президента України № 817/2014 від 21 жовтня 2014 року «Про відзначення державними нагородами України» [Архівовано 6 квітня 2017 у Wayback Machine.].
- ↑ Указ Президента України № 208/2010 від 22 лютого 2010 року «Про відзначення державними нагородами України» [Архівовано 11 липня 2019 у Wayback Machine.].
- ↑ Указ Президента України № 464/2015 «Про присвоєння військового звання». Архів оригіналу за 21 вересня 2016. Процитовано 3 серпня 2016.
- ↑ Указ Президента України від 5 грудня 2016 року № 541/2016 «Про присвоєння військових звань»
Джерела
ред.
- Забродський Михайло Віталійович [Архівовано 20 вересня 2018 у Wayback Machine.] // ukrgeroes.com.ua
- Глава держави присвоїв звання Герой України двом бійцям АТО [Архівовано 29 вересня 2018 у Wayback Machine.] // Офіційне інтернет-представництво Президента України, 24.08.2014
- Рейд десантників 95-ї по тилах ворога [Архівовано 26 серпня 2014 у Wayback Machine.]
| Попередник: | Герой України — кавалер ордена «Золота Зірка» № 32 23 серпня 2014 |
Наступник: |
| Завада Богдан Олексійович | Зеленський Євгеній Олександрович |