Відкрити головне меню
Приблизні території розселення (кочевищ) казахських жузів станом на початок XX століття.

Жу́зи (каз. жүз) — історичні етнотериторіальні родоплемінні об'єднання казахів-кочовиків, що відрізнялися між собою окремими параметрами етногенезу, соціально-економічного життя, побуту і культури етнічних груп, що їх складали. В складі казахського етносу історично склались три жузи, кожен з яких включав територіально відособлені групи племен, об'єднані спільними інтересами кочового господарства. Старший жуз (Ули жуз, або Уйсун) локалізувався в Семиріччі; Середній жуз (Орта жуз) — в степових районах Центрального Казахстану, долинах річок Сирдар'ї, Ішиму і Тоболу; Молодший жуз (Кіші жуз або Алшин) займав територію Західного Казахстану. Жузові регіональні відмінності відобразились в історичній свідомості казахського суспільства в категоріях походження, спорідненості та старшинства[1][2].

Етимологія поняттяРедагувати

Використовуючи термін «жуз», більшість науковців позначають ним об'єднання казахських родів і племен, перекладаючи його як «гілка», «частина», «сотня». «Жуз» сприймається багатьма як поняття «сотня» (каз. жүз — «сто»), але історики вважають, що в даному випадку термін походить від арабського «джуз» (араб. جزء‎ — «частина, гілка») і означає «частина єдиного народу, пов'язаного багатьма елементами географічної, політико-економічної, мовної та культурної спільності»[3]. Інколи термін «жуз» заміняється терміном «арис» (відповідно, Старший жуз — Ак-арис, Середній — Жан-арис, Молодший — Бек-арис). Походження цього терміна, що означає «дишло, голобля», дуже давнє і сягає часів Чингісхана[4]. В працях російськомовних дослідників до жузів також інколи використовується синонім «орда».

Жузова структура казахського суспільстваРедагувати

У складі архаїчного казахського етносу історично складися три групи родів: Старший (або Великий) жуз, Середній жуз і Молодший жуз. Таку ієрархію дослідники пояснюють по-різному. За розповсюдженою версією, Великим (старшим) вважається жуз через його давнє походженням, він «прабатьківщина всім народам», а Молодший жуз — тому, що він оформився пізніше всіх[2][5].

Старший жуз — група родів і племен, що разом з племенами мінгів панували на території Семиріччя і сучасного Південного Казахстану та частині сучасної території західного Китаю та Узбекистану (Ташкентська область). Включав в себе племена дулатів, албанів, суанів, кангли, жалайир, сиргелі, шаншкили, шапирашти, сари-уйсин та інших. У XIX столітті чисельність Старшого жузу становило близько 550 тисяч людей[2][5].

Середній жуз — мешканці степових районів центральної, північної і східної частин сучасної території Казахстану. Наприкінці XIX — початку XX століть число казахів Середнього жузу, переважно аргинів і кипчаків, становило близько 1 млн 350 тис. осіб. А разом з кераїтами і найманами, що кочували в Китаї і Монголії їх чисельність перевищувала півтора мільйони осіб[2][5].

Молодший жуз, який займав територію Західного Казахстану, складався з трьох великих родоплемінних об'єднань: алим (алим-ули), бай-ули і жеті-ру. На початку XIX століття від Молодшого жузу відокремилася і пішла за Урал Внутрішня, або Букеївська орда (букеївці). Чисельність жузу на рубежі XIX — початку XX століть складала 1 млн 100 тис. осіб[2][5].

Окремо від жузової ієрархії виділялись роди прямих нащадків Чингісхана по чоловічій лінії — торе́; нащадки сахаба, подвижників пророка Мухаммада — ходжа́; і ханська дружина — толенгiт. Торе і ходжа вважалися «ақ-сүйек» (укр. «біла кістка») — тобто аристократією[2][5].

Версії про походження жузівРедагувати

Для кочових суспільств ієрархічна система відносин, подібна до жузової не типова. Вчені по різному датують час формування жузів, як правило відносячи його XXVI століть, тобто періоду після розпаду Західного тюркського каганату, в наслідок чого три самостійних улуси у XV—XVI столітті започаткували Казахське ханство. Більшість дослідників схиляються до походження жузів у XVI столітті, однак останнім часом така точка зору викликає низку заперечень[5].

В будь якому разі, після розгрому і втечі катаганів наприкінці XVI століття, назва племінного об'єднання Алаш мини (або коротко Алаш) стала синонімом назви казах. Саме в цей час три групи алаш мини стали відігравати панівну роль на теренах сучасного Казахстану, а їх чисельність збільшилася з 30 до 60 тисяч. Таким чином, за часів Тауке-хана склалася та отримала сучасний вигляд жузов система казахського суспільства. Згідно з легендами, засновниками трьох казахських жузів були Уйсун, син Майки-бия, Болат, син Котана і Алшин, син Когама, тобто люди з родів Уйсун, Аргин і Алшин[6].

Роди кожного жузу об'єднувалися за низкою спільних об'єктивних особливостей: внутрішньою регіональною (територіальною) єдністю, етнічною єдністю, культурно-господарською спільністю і спільністю політичного керівництва. В результаті жузи відігравали важливу роль в регулюванні адміністративно-територіальних, господарсько-економічних і політичних відносин казахського суспільства[2].

ПриміткиРедагувати

  1. Н. Э. Масанов, Ж. Б. Абылхожин, И. В. Ерофеева, А. Н. Алексеенко, Г. С. Баратова. История Казахстана: народы и культуры : учебное пособие. — Алматы : Дайк-Пресс, 2001. — 608 + 28 (вкл.) с. — ISBN 9965-441-31-6. (рос.)
  2. а б в г д е ж Казахи // Советская историческая энциклопедия : в 16 т / под ред. Е. М. Жукова. — Москва : Советская энциклопедия, 1965. — Т. 6. — 521 с. (рос.)
  3. Востров В. В. Муканов М. С. Казахские жузы // Родоплеменной состав и расселение казахов : (конец XIX — начало XX вв.). — Алма-Ата : Издательство «Наука» Казахской ССР, 1968. — 255 с. (рос.)
  4. Родоплеменной состав казахов (конец XIX — начало XX вв.). Электронная версия справочника Астафьева И. В. и Кукашева Р Ш.  (рос.)
  5. а б в г д е Казахское ханство. Феодальная раздробленность > Жузы. История Казахстана: имена, события, факты.  (рос.)
  6. Сабитов Ж. М. Казахские жузы и клановая система Золотой Орды // Молодой ученый. — 2015. — № 11. — С. 1165-1170. (рос.)