Вікіпедія

Жоан Мараґаль Ґоріна

Жоан Мараґаль Ґоріна (ісп. Joan Maragall i Gorina; 10 жовтня 1860, Барселона — 20 грудня 1911) — іспанський поет, головний представник літературного модернізму в Каталонії.

Жоан Мараґаль Ґоріна
Народився 10 жовтня 1860(1860-10-10)[1]
Барселона, Іспанія
Помер 20 грудня 1911(1911-12-20)[2][1][…] (51 рік) або 1910[4][5][…]
Барселона, Іспанія
Поховання Cementiri de Sant Gervasid
Країна  Іспанія[4]
Діяльність поет, перекладач, письменник, журналіст
Жанр поезія
Членство Philological Section of the Institute for Catalan Studiesd[7]
У шлюбі з Clara Noble i Malvidod
Діти Jordi Maragall i Nobled, Ernest Maragall i Nobled, Joan-Anton Maragall i Nobled, Helena Maragall Nobled, Maria Maragall i Nobled, Eulàlia Maragall i Nobled, Josep Maragall i Nobled, Clara Maragall i Nobled, Anna Maragall i Nobled, Guillem Maragall i Nobled, Raimon Maragall i Nobled, Elvira Maragall i Nobled і Gabriel Maragall i Nobled
Автограф
Нагороди
CMNS: Жоан Мараґаль Ґоріна у Вікісховищі

Життєпис ред.

Як наймолодша дитина і єдиний син власника текстильної фабрики, Жоан Мараґалл мав би згодом перебрати на себе бізнес. Однак, починаючи з 1884 року, він вивчав право і присвятив себе поетичним і письменницьким нахилам. Хоча він допоміг врятувати бізнес батька після невдалої інвестиції у 1886 році, згодом він відійшов від ділових справ, щоб продовжити свою роботу як письменник і публіцист.

Ще за життя Мараґалл був визнаним поетом і журналістом, а його думки мали велику вагу в інтелектуальних колах та за їх межами. Він був одним із ключових рушіїв бажаної модернізації каталонської культури, відомої як модернізм, що проявилося в його внесках у різні видання, пов'язані з цим культурним рухом, такі як «L'Avenç», «Catalonia», а також у статтях для «Diario de Barcelona» і «La Veu de Catalunya». Він ототожнював себе з традиційною і католицькою каталонською буржуазією, але відхилив пропозиції Анріка Прат де ла Ріба і Франческа Камбо зайнятися політикою і балотуватися представником.

Попри свою загалом консервативну та аполітичну позицію, під час заворушень Сетмана Трагіка в 1909 році він закликав буржуазію взяти на себе більшу соціальну відповідальність, критикував застійні та відірвані від народу практики Церкви та відкрито підтримав анархістського педагога Франсеска Феррера-і-Гардіа, якого було засуджено до смертної кари. На національному рівні він виступав за іберійську федерацію, в якій Іспанія, Каталонія і Португалія були б рівноправними партнерами.

У 1891 році Мараґаль одружився з Кларою Ноубл, і у подружжя народилося 13 дітей, серед яких скульптор Ернест Мараґаль. Жоан Марагалль помер у віці 51 року через хворобу, діагностовану як «бруцельоз». Його смерть викликала велике потрясіння, і тисячі людей відвідали його похорон у Барселоні. Він похований в Барселоні.

Творчість ред.

Поезія Мараґаля ґрунтувалася на темах, почерпнутих з людського життя та природи. Під сильним впливом німецькомовних авторів, таких як Ніцше, Новаліс і Гете, яких він перекладав каталонською, його поезія пройшла через періоди декадентства і віталізму. Він найбільш відомий своєю «теорією живого слова» (ісп. teoria de la paraula viva), яка відстоювала ніцшеанський віталізм і спонтанне або навіть недосконале письмо на противагу більш холодній і надмірно продуманій поезії.

Окрім поезії, Мараґаль публікував публіцистику в авангардних журналах того часу, зокрема «L'Avenç», «Catalònia» та «Luz», де став провідним прихильником каталонського модернізму.

Поетичні збірки за життя ред.

  • Poesies. Barcelona: Tipografia «L'Avenç», 1895.
  • Visions & cants. Barcelona: Tipografia «L'Avenç», 1900.
  • Les disperses. Barcelona, Publicacions «Joventut»: 1904.
  • Enllà. Barcelona: Tipografia «L'Avenç», 1906
  • Seqüències. Barcelona: Tipografia «L'Avenç», 1911.

Переклади іншими мовами ред.

Іспанською:

  • Obra poética. Hrsg. v. Antoni Comas, übers. v. Joan F. Vidal Jové. Madrid: Castalia, 1984.
  • Poesía. Übers. v. Ángel Crespo. Einführung u. Auswahl v. Joaquim Molas. Barcelona: Planeta, 1993 (Reihe «Clásicos universales Planeta»).

Англійською:

  • Count Arnau & other poems of Joan Maragall. Übers. v. Michael Odom. Maostrap Books, 2017.
  • One Day of Life is Life. Übers. v. Ronald Puppo. London/Barcelona: Fum d'Estampa Press, 2020.

Німецькою

  • Der Pinien Grün, des Meeres Blau. Gedichte. Übers. v. Àxel Sanjosé. München: Lyrik Kabinett, 2022 (Reihe «Blue Books»)

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #118640887 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  3. ↑ SNAC — 2010.
  4. ↑ а б https://datos.gob.es/es/catalogo/e00123904-autores-espanoles-en-dominio-publico-fallecidos-desde-1900
  5. ↑ Autoritats UB
  6. ↑ The LiederNet Archive — 1995.
  7. ↑ http://apmembres2.iec.cat/detall.aspx?pkMembrePLE=204

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Жоан_Мараґаль_Ґоріна&oldid=42272890