Житомирська стоянка — археологічна пам'ятка, стоянка-майстерня відкритого типу. Розташована на околиці села Городище Черняхівського району Житомирської області. Її відкрив і дослідив В.Місяць (1959). Археологічний матеріал відкладався тут у проміжок часу від пізнього рису до раннього в'юрму. Крем'яна колекція налічує близько 6 тис. виробів, вкритих патиною різної щільності. За цим критерієм тут можуть бути виділені такі три комплекси — один пізньоашельський і два мустьєрських. Загальною їхньою рисою є високий індекс двобічної обробки знарядь та їх макролітичні розміри. В типології виробів між комплексами відчутні відміни еволюційного характеру: ашельські типи знарядь витісняються мустьєрськими, удосконалюються їхні форми, помітнішою стає спеціалізація. Техніка розщеплення типова для раннього палеоліту: безсистемна й радіальна, хоча є й леваллуазькі форми. Всі три комплекси генетично пов'язані між собою і належать до індустрій так званого східного мікоку.

Література ред.

  • Месяц В. А. Житомирская раннепалеолитическая стоянка. «Краткие сообщения Института археологии АН УССР», 1962, вып. 12;
  • Кухарчук Ю. В. Ашельский комплекс Житомирской стоянки. В кн.: Раннепалеолитические комплексы Евразии. Новосибирск, 1992;
  • Кухарчук Ю. В. Мустьерские комплексы Житомирской стоянки и их соотношение с индустрией Рихты. «Археологический альманах», Донецк, 1995, № 4.

Джерела ред.