Жигмонд Кемень

угорський письменник
(Перенаправлено з Жигмонд Кемені)

Жигмонд Кемень
угор. Baron Kemény Zsigmond
Kemény Zsigmond 02.jpg
Народився 12 червня 1814(1814-06-12)[1] або 1816[2]
Вінцу-де-Жос, Alsó-Fehér Countyd, Австрійська імперія
Помер 22 грудня 1875(1875-12-22)[1][3]
Кемерашу, Kolozs Countyd, Австро-Угорщина
Громадянство Угорщина
Діяльність письменник і публіцист, барон
Мова творів угорська
Членство Угорська академія наук
Автограф Kemény Zsigmond aláírása.jpg

CMNS: Жигмонд Кемень у Вікісховищі

Жигмонд Кемень (угор. Baron Kemény Zsigmond; *12 червня 1814, Алвінц — †22 грудня 1875, Кемерашу) — угорський письменник-романіст, журналіст і публіцист, уродженець Трансильванії. Редактор трансильванської газети Erdélyi Hirado та будапештської Pesti Napló.

Життя і творчістьРедагувати

Кемень y народився в Трансильванії в дворянській сім'ї. Вивчав англійське, французьке і німецьке право, політику і культуру в місті Аюд/ 1837 він вивчав юриспруденцію в Marosvásárhely (нині Тиргу-Муреш, Румунія), але незабаром повністю присвятив себе журналістиці і літературі. Його перша незакінчена робота «Про причини катастрофи Мохача» (1840), привернула велику увагу.

У тому ж році вивчав природну історію і анатомію в Віденському університеті. 1841, разом з Лайош Ковачем, редагував трансильванську газету Erdélyi Hirado. Він також брав активну участь в провінційній політиці і гаряче підтримував принципи графа Іштвана Сечені.

1846 переїхав в Будапешт, де його брошури Korteskedés ÉS ellenszerei зробили його знаменитим. У Будапешті він знайшов однодумців, які поділяли його лібералізм і прагнення до реформ. У тому ж році видав свій перший великий роман «Gyulai Pal».

Помер у Трансильванії, у містечку Кемерашу.

ДжерелаРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. Dr. Constant v. Wurzbach Kemény, Sigmund Baron // Biographisches Lexikon des Kaiserthums Oesterreich: enthaltend die Lebensskizzen der denkwürdigen Personen, welche seit 1750 in den österreichischen Kronländern geboren wurden oder darin gelebt und gewirkt habenWien: 1856. — Vol. 11. — S. 154.
  3. Encyclopædia Britannica