Еріх Берґель (нім. Erich Bergel; 1 червня 1930, Ришнов, Румунія — 3 травня 1998, Рупольдинг) — румунсько-німецький диригент і музикознавець. Брат письменника Ґанса Берґеля, котрий видав в 2006 його життєпис (нім. Erich Bergel. Ein Musikerleben).

Еріх Берґель
нім. Erich Bergel
Основна інформація
Дата народження 1 червня 1930(1930-06-01)[1][2]
Місце народження Ришнов, Брашов, Румунія
Дата смерті 3 травня 1998(1998-05-03)[1][2] (67 років)
Місце смерті Рупольдінг, Траунштайн, Верхня Баварія, Баварія, Німеччина
Громадянство Німеччина
Професії диригент, музикознавець, викладач університету
Освіта Gheorghe Dima Music Academyd

БіографіяРедагувати

Походив з трансільванських саксів. З 18 років грав на флейті в Германштадтському оркестрі, в 1950-1955 вивчав диригування, композицію і орган в консерваторії міста Клуж-Напока.

У 1960-ті очолював симфонічний оркестр Клужської філармонії, виступав з провідними румунськими оркестрами. Потім був помічений Гербертом фон Караяном і перебрався до Німеччини як його асистент у Берлінському філармонійному оркестрі, з 1972 керував низкою гастрольних поїздок оркестру, в тому числі в Нову Зеландію і ПАР. Одночасно в 1971-1974 очолював Філармонійний оркестр Північно-західної Німеччини. Викладав в Берлінській вищій школі музики. У 1989-1994 — головний диригент Будапештського філармонічного оркестру.

ПраціРедагувати

Автор монографій про «Мистецтво фуги» (нім. Johann Sebastian Bach, die Kunst der Fuge: ihre geistige Grundlage im Zeichen der thematischen Bipolarität; 1980) і про пізні фуги (нім. Bachs letzte Fuge; 1985) Йоганна Себастьяна Баха.

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Hans Bergel: Erich Bergel Ein Musikerleben. In: Musikgeschichtliche Studien. Band 9. Gehann-Musik-Verlag, Kludenbach 2006, ISBN 3-927293-29-6 (144 Seiten, Illustrationen, Noten).