Ернест Томпсон Сетон

канадський письменник, художник-анімаліст, один з ідеологів і натхненників скаутського руху

Ерне́ст Томпсон Сето́ народився (14 серпня 186023 жовтня 1946) в Англії, в невеликому містечку Саус-Шільдсе. Творець навчально-виховної програми «Життя в природі по-індіанськи» (1902).

Ернест Томпсон Сетон
Ім'я при народженні англ. Ernest Evan Thompson
Псевдонім Thompson-Seton[1]
Народився 14 серпня 1860(1860-08-14)[2][3][…]
Саут-Шилдс, Тайн-енд-Вір, Англія, Сполучене Королівство[5]
Помер 23 жовтня 1946(1946-10-23)[5][2][…] (86 років)
Сетон Вілледжd, Нью-Мексико, США
Громадянство Канада
США
Діяльність натураліст, письменник, сценарист, есеїст, науковий ілюстратор, митець, дитячий письменник
Alma mater Академія Жуліана і Jarvis Collegiate Instituted
Мова творів англійська
Роки активності 18861946
Magnum opus Teachers' manual of bird-life; a guide to the study of our common birdsd, Bird-life; a guide to the study of our common birdsd і Bird-Lore, Volume Id
Членство Канадська королівська академія мистецтвd і Американська академія мистецтв та літератури
Автограф
Нагороди
Сайт: etsetoninstitute.org

CMNS: Ернест Томпсон Сетон у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах
S:  Роботи у  Вікіджерелах

Життєпис

ред.

Дитячі роки

ред.

Предки Ернеста Сетона-Томпсона мали шотландське походження, належали до старовинного роду. Предки письменника захоплювались мисливством, зокрема, в сім'ї існував переказ, про лорда Сетона, пристрасного мисливця, який убив у тому ж XVIII столітті останнього вовка на Британських островах. Батько майбутнього письменника мав чималий статок, будучи власником близько десяти суден, які перевозили товар в усі кінці світу. В родині було чотирнадцять дітей, сім'я жила в достатку. Сетон-Томпсон був наймолодшим, десятою дитиною.

 
Сетон на початку письменницької кар'єри

Сетон-Томпсон оселився в Манітобі й повернувся до своєї улюбленої справи — письменництва, він пише, публікує багато статей про тварин, а в 1886 році виходить його перша книга «Ссавці Манітоби», після якої невдовзі й з'явилася низка інших видань наукового характеру, зокрема з орнітології. У 1890 році Сетон-Томпсон отримав у Парижі премію за картину «Сплячий вовк».

Сетон-Томпсон першим у світі написав оповідання, головними героями яких були справжні звірі і птахи. З великою любов'ю, правдиво і захоплююче він змалював їхню поведінку і вчинки, часто в драматичних ситуаціях.

У 1898 році Сетон-Томпсон видав книжку "Тварини, яких я знав" , яка змусила заговорити про нього як про письменника, котрий знову відкрив для людини світ тварин. Услід за нею з'явилися такі книжки, як: "Доля гнаних" (1901), "Тварини-герої" (1905), "Дикі тварини у себе вдома".Але тварини були не єдиним захопленням Сетона-Томпсона. Іншою його пристрастю були індіанці, їх побут, їхня "лісова наука" Письменник глибоко захоплювався тим, як індіанці, чиє життя минало в лісах, серед дикої природи, вміли читати її, мов відкриту книжку, проникаючи в усі її таємниці Вивченню їхнього життя він присвятив багато років.

Це все знайшло відображення в книжках Сетона-Томпсона, які були не менш відомими, ніж його розповіді про тварин. Серед цих книжок були: "Берестяний сувій індіанців" (1907), "Книга лісової науки й індіанських премудрощів" (1912), "Підручник лісовика" (1912), "Євангеліє червоношкірого" (1938). До книжок про індіанців відносять також і книжку "Рольф у лісах" (1911).

У 1917 році в Катеринославі видавництво «Слово» друкує оповідання «Зайцеві пригоди» в перекладі Михайла Кривинюка. Наступного року в тому ж видавництві виходить збірка оповідань «Бінго. Історія мого собаки» в перекладі дружини Михайла Кривинюка Ольги Косач-Кривинюк. Окрім того, того ж 1918 року виходять ще чотири переклади Сетона-Томпсона: «Вулі, чабанський пес» та «Подорож дикої качки» Ю.Сірим у видавництві «Українська школа», «Лобо, король вовків на Курумпо» та «Наші приятелі. Оповідання про собак» М. Бейєром у полтавському видавництві.[7]

У 1919 році виходить друком оповідання «Сірий ведмідь Ваб» у перекладі П. Макаренка в полтавському видавництві «Зірка». Того ж року переклад оповідань «Зайцеві пригоди» перевидало харківське видавництво «Рух».[7]

У 1925 році естафету перекладів творів Е. Сетон-Томпсона переймають київські видавництва: «Культур-Ліга» та «Час» .

У 1928 році друкувати твори Сетон-Томпсона береться харківське видавництво «Книгоспілка».

1929 року видавництво «Час» видає ще один переклад оповідань Е. Сетон-Томпсона «Мої знайомі» з авторськими ілюстраціями. Не лишається осторонь у цьому перекладацькому процесі й видавництво «Центрвидав», надрукувавши у 1930 році переклад оповідання «Ведмежа Джонні».

1958 року українською мовою, у перекладі Л. Солонька, було видано книжку «Маленькі дикуни» (Державне видавництво дитячої літератури УРСР). Згодом ця книга декілька разів перевидавалася. 2012 року «Маленьких дикунів» випустило видавництво «Темпора».

Бібліографія

ред.

Посилання

ред.
  1. https://mix-n-match.toolforge.org/#/entry/115967406
  2. а б Benezit Dictionary of ArtistsOUP, 2006. — ISBN 978-0-19-977378-7
  3. а б SNAC — 2010.
  4. Internet Speculative Fiction Database — 1995.
  5. а б Сетон-Томпсон Эрнест // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  6. а б datos.bne.es: El portal de datos bibliográficos de la Biblioteca Nacional de España — 2011.
  7. а б Здражко А. Є. Видання української дитячої перекладної літератури на початку XX століття (1917 — поч. 1930-х рр.)/ А. Є. Здражко // Мова і культура. — 2012. — Вип. 15, т. 1. — С. 341—346.