Ермінія Дель Оро
Ермінія дель Оро (італ. Erminia Dell'Oro, 4 квітня 1938, Асмера, Італійська Еритрея) — еритрейська й італійська письменниця.
| Ермінія Дель Оро | |
|---|---|
| Народилася |
4 квітня 1938 (86 років) Асмера, Ефіопська імперія |
| Країна |
 Італія |
| Діяльність | письменниця |
| Знання мов | італійська[1] |
Біографія ред.
Ермінія дель Оро народилася 4 квітня 1938 року в еритрейському місті Асмера. Її дід по лінії батька переїхав до Еритреї з Ломбардії у 1896 році на тлі італійської колоніальної пропаганди[2].
Дель Оро провела в Еритреї перші 20 років життя. Вона мала італійське громадянство і вивчала Італійську мову, але росла в космополітичному середовищі: її мати мала єврейське походження, а в будинку її сім'ї бували грек, араб, індус[2].
У 20 років переїхала в Мілан, маючи намір стати журналісткою. У 1975-1990 роках працювала в міланському книжковому магазині[2].
Викладає латинь і латинську літературу на факультеті літератури і філософії Університету Сапієнца в Римі. З 1984 року спеціалізується на дослідженні латинської літератури середньовіччя та епохи Відродження[3]. Підтримує зв'язки з Еритреєю, відвідуючи тут друзів і родичів[2].
Почала літературну діяльність у 1988 році, опублікувавши автобіографічний роман «Асмера, прощай» (Asmara addio). У цьому творі, а також у романах «Покидання: одна еритрейська історія» (L’abbandono: una storia eritrea) і «Квітка Мерари» (Il fiore di Merara) зачіпає тему італійського фашистського колоніалізму в Африці, емігрантів та іммігрантів, описує побут того періоду, співіснування різних рас, культур і релігій.
Крім того, дель Оро — автор численних дитячих і підліткових творів[2].
В Італії багато років входить у журі конкурсу Eks & tra, який нагороджує розповіді, написані іммігрантами або їхніми дітьми[2].
Примітки ред.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б в г д е Erminia Dell’Oro. web.archive.org. 8 грудня 2015. Архів оригіналу за 8 грудня 2015. Процитовано 26 липня 2020.
- ↑ Erminia Delloro | Facoltà di Lettere e Filosofia. www.lettere.uniroma1.it (італ.). Архів оригіналу за 1 грудня 2021. Процитовано 26 липня 2020.