Відкрити головне меню

Розквіт (1656–1683)Редагувати

Початок династії османських службовців поклав Мехмед Кепрюлю, коли 15 вересня 1656 року першим зі свого роду став великим візирем. Прийшов до влади у складний період. В цей час в Османський імперії посилювалися тенденції децентралізації, послаблення військової та економічної потуги. Також почастішали невдачі у війнах з Венецією та Австрією.

Енергійними діями Мехемед та його нащадки зуміли придушити внутрішні чвари, повстання, покращити роботу державного апарату, значно поліпшився фінансовий стан імперії. Проведені рішучі дії щодо відновлення військової потуги османів як на суходолі, та й на морі. Зрештою великі візирі з роду Кепрюлю зуміли завдати низку поразок Австрії, Іспанії, Венеції, Речі Посполитій. В результаті до Османської імперії було приєднано Крит, землі в Угорщині та Хорватії, Поділля, встановлено контроль над Правобережною Україною.

 
Мечеть Кепрюлю. м. Сафранболу

Водночас великі візирі Кепрюлю засвідчили себе як щедрі меценати, які підтримували поетів та письменників. За часів перших Кепрюлю було створено значну бібліотеку, яка отримала ім'я всього роду. На їх замовлення ведеться будівництво мечетей, медресе.

Занепад (1683—1710)Редагувати

Початку послаблення впливу та ваги роду стала нова війна з Австрією та її союзниками, яка отримала назву Війна Священної ліги. У 1683 році османи під орудою Кари Мустафи Кепрюлю зазнають поразки від Віднем, внаслідок наступних невдач того було скинуто й страчено 25 грудня 1683 року.

Втім родина Кепрюлю зберегла свій вплив. Все ж таки сила роду поступово слабне, їх вплив на султанів втрачається разом із послабленням Османської імперії. Кепрюлю займають посаду великого візиря з перервами, Кепрюлю не були великими візирями у 1683—1687, 1688—1688, 1691—1697, 1702—1710. Останній з Кепрюлю, хто був великим візирем (Нуман) займав цю посаду лише протягом 2 місяців та 2 днів. Після цього завершилася епоха Кепрюлю

Здібних Кепрюлю стає менше, загалом все частіше представники роду отримують посади візирів та сердарів завдяки родинним зв'язкам. Зрештою із загибелю у битві Абдулаха Кепрюлю 19 червня 1735 року остаточно прийшов до кінця період, коли Кепрюлю займали значні державні або військові посади. З цього моменту вони лише заможні аристократи.

Див. такожРедагувати

ДжерелаРедагувати