Кара-Мустафа, Кара-Мустафа-паша Мерзіфонлю (рік народження невідомий, Межифон — 25 грудня 1683, Белград) — державний та військовий діяч Османської імперії, великий візир (16761683).

Кара-Мустафа-паша Межифонлю
Kara Mustafa Pasha.jpg
Народився невідомо
Межифон
Помер 25 грудня 1683(1683-12-25)
Белград
·обезголовлювання
Поховання Едірне
Громадянство
(підданство)
Османська імперія
Діяльність військовослужбовець, політик
Відомий завдяки 110-й Великий візир Османської імперії
Знання мов османська[1]
Посада Капудан паша і Великий візир Османської імперіїd
Військове звання Капудан паша
Рід Кепрюлю

ЖиттєписРедагувати

Народився в албанській родині в місті Межифон за 240 км від Анкари.

В другій половині 1660-х — першій половині 1670-х — каймакам (заступник) великого візира Фазила Агмеда Кепрюлю-заде. Його було всиновлено родиною Кепрюлю, що дозволило йому в подальшому стати великим візирем.

У червні 1674 року брав участь у поході султана Мехмеда IV на Правобережну Україну для допомоги гетьманові Петру Дорошенку проти московської армії під командуванням воєводи Григорія Ромодановського та козацьких полків на чолі з гетьманом Іваном Самойловичем, що вступили в Правобережжя та взяли в облогу гетьманську столицю — Чигирин.

5 листопада 1676 призначений великим візирем. Очолював 115-тисячне османське військо під час другого Чигиринського походу. Коли в Османській імперії загострилася фінансова криза, Кара-Мустафа пропонував султану пом'якшити її за рахунок зовнішньополітичних акцій, зокрема — захопити Венеційську республіку та Папську державу і відродити Римську імперію на чолі з династією Османів.

Керував 200-тисячною османською армією під час Віденської битви 1683. У другій битві під Парканами 9 жовтня 1683 року зазнав нищівної поразки від польсько - габсбургських військ на чолі з Яном ІІІ Собеським.

Християнська армія рушила в бік Естергома, тоді як Кара Мустафа відправився з Буди до Белграда, щоб пояснити обставини поразки султану Мехмеду IV. Султан покинув Белград до приїзду Мустафи, що визначило долю Великого Візира.

19 жовтня Максиміліан II Емануїл на чолі 1200 бранденбуржців та 1200 баварських кіннотників дістався до Естергома. 22 жовтня почалася облога і незабаром фортеця була здана через небажання турків воювати. Турки покинули місто з усіма військовими почестями, хоча згодом Кара Мустафа наказав убити винних у здачі Естергома.

У грудні султанський посланець з Одірне приїхав до Белграда з листом про зміну командирів. Ага яничарів та посланці попросили великого візира передати печатку, і 25 грудня візир був задушений шовковою струною лука.

Відтята голова Кара-Мустафи досі зберігається у міському музеї Відня.

Джерела та літератураРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Źródła do poselstwa Jana Gninskiego do Turcyi w latach 1677—1678. — Warszawa, 1907;
  • Kara Mustafa pod Wiedniem. źródla muzułmanskie do dziejów wyprawy wiedenskiej 1683 roku. Published in 1973, Wydawn. Literackie (Kraków);
  • Wimmer J. WiedeЅ 1683. Dzieje kampanii i bitwy. Warszawa, 1983.
  1. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.