Емілія-Френсіс Дільк
Емілія-Френсіс Дільк (до шлюбу — Емілія-Френсіс Стронг, в першому шлюбі — Паттісон) (англ. Emily Francis Dilke; 2 вересня 1840, Ілфракомб, Девон — 23 жовтня 1904) — англійська письменниця, мистецтвознавиця, журналістка, літературна критикиня, профспілкова діячка, редакторка та феміністка. Одна із перших жінок-мистецтвознавиць Великої Британії.
| Емілія-Френсіс Дільк | ||||
|---|---|---|---|---|
,_Lady_Dilke_by_Sir_Hubert_von_Herkomer.jpg) | ||||
| Ім'я при народженні | англ. Emilia Francis Strong[1] | |||
| Псевдонім | Mme Mark Pattison і lady Dilke | |||
| Народилася |
2 вересня 1840[2][3][…] Ilfracombed, Велика Британія[1] | |||
| Померла |
23 жовтня 1904[4][5][6] (64 роки) Ilfracombed, Велика Британія | |||
| Країна |
.svg){kind=small} Сполучене Королівство | |||
| Діяльність | мистецтвознавиця, журналістка, активістка, профспілкова діячка, редакторка, письменниця | |||
| Сфера роботи | літературна діяльністьd[7], мистецтвознавство[7] і фемінізм[7] | |||
| Мова творів | англійська | |||
| Батько | Henry Strongd[8] | |||
| У шлюбі з | Sir Charles Dilke, 2nd Baronetd і Mark Pattisond | |||
|
| ||||
 Емілія-Френсіс Дільк у Вікісховищі | ||||
Біографія ред.
Була дочкою керуючого банком. Навчалася в Королівському коледжі мистецтв у Лондоні. У 1861 році вступила в шлюб з Марком Паттісоном, ректором Лінкольн-коледжу Оксфордського університету, старшим за неї на 27 років.
З 1870-х років разом з Вільямом Моррісом і Джоном Раскіном брала участь в боротьбі за права жінок.
Після смерті чоловіка у 1884 році, в 1885 році одружилася з баронетом Чарльзом Дільком, відтоді відома як леді Дільк.
З моменту заснування (в 1874 році) і аж до самої смерті, впродовж багатьох років Емілія-Френсіс Дільк очолювала Жіночу профспілкову лігу (WTUL).
Творчість ред.
З 1868 року з успіхом публікувалися її статті з художньої критики в «Saturday Review», «Westminster Review» (в якому їй належить огляд книг з мистецтва за 1872—1875 роки), «The Magazine of art» й ін. Співпрацювала з багатьма іншими англійськими та французькими журналами. Писала переважно про паризькі салони, була особливо захоплена творчістю Гюстава Курбе та Едуара Мане.
Спеціалізувалася на французькому декоративно-прикладному мистецтві XVIII-го століття, про яке опублікувала серію книг (з 1899 року).
Надрукувала в «Annual Register» (1879—1885) низку нарисів про політичне життя Франції та Італії.
Вибрані праці ред.
- «The Renaissance in France» (1879),
- «Claude Lorrain, d'après des documents inédits» (1884, в «Bibliothèque internationale de l'Art»)
- "Art in the Modern State, a study of art in the period of Louis XIV " (1888).
- «French Painters of the Eighteenth Century», London: G. Bell, 1899
- «French Architects and Sculptors of the Eighteenth Century», London: G. Bell, 1900
- «French Engravers and Draftsmen of the XVIIIth Century», London: G. Bell, 1902
- «French Furniture and Decoration in the Eighteenth Century», London: G. Bell 1901
- «The Shrine of Death and Other Stories», London, 1886
- «The Shrine of Love and Other Stories», London, 1891
- «The Book of the Spiritual Life, with a memoir of the author», 1905
Примітки ред.
- ↑ а б Blain V., Grundy I., Clements P. The Feminist Companion to Literature in English: Women Writers from the Middle Ages to the Present — 1990. — P. 294.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ а б Internet Speculative Fiction Database — 1995.
- ↑ WeChangEd
- ↑ A Historical Dictionary of British Women — 2 — Routledge, 2003. — С. 136. — ISBN 978-1-85743-228-2
- ↑ а б в Czech National Authority Database
- ↑ Lundy D. R. The Peerage
Посилання ред.
- Дильк, Эмилия-Фрэнчис // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
- Dilke, Emilia Francis Strong, Lady [Архівовано 30 червня 2019 у Wayback Machine.] (англ.)
| На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |