Вікіпедія

Еліф Шафак

Турецька та американська письменниця

Еліф Шафак (тур. Elif Şafak, 25 жовтня 1971, Страсбург) — турецька письменниця, колумніст та спікер. Вважається найвідомішою турецькою письменницею-романісткою.[8] Свої твори пише як турецькою, так і англійською мовами. Шафак поєднує західні та східні традиції у своїх розповідях про жінок, меншини, емігрантів, субкультури та молодь. У своїх працях використовує різні культурні та літературні традиції, які відображають її зацікавлення історією, філософією, суфізмом, усною творчістю та культурною політикою. Також широко використовує чорний гумор.[9] 2010 року стала лауреаткою Ордену Мистецтв та літератури..[10] У жовтні 2017 року стало відомо, що Шафак стане учасницею проекту Бібліотека майбутнього,[11] який полягає у тому, що упродовж ста років (2014—2114) письменники щороку надаватимуть рукописи своїх творів, які в 2114 році, зрештою, опублікують у вигляді збірки з обмеженою кількістю примірників.

Еліф Шафак
тур. Elif Şafak
Народилася 25 жовтня 1971(1971-10-25)[1][2][…] (52 роки)
Страсбург, Франція[4][5]
Країна  Туреччина[5]
Діяльність письменниця, письменниця-романістка, журналістка
Alma mater Middle East Technical University Faculty of Economics and Administrative Sciencesd і Близькосхідний технічний університет
Заклад Університет Мічигану і Університет Аризони
Мова творів турецька
Жанр постмодернізм
Magnum opus The Forty Rules of Loved і Три дочки Євиd
Батько Nuri Bilgind
У шлюбі з Eyüp Cand[6]
Нагороди
Сайт: elifsafak.com.tr
CMNS: Еліф Шафак у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Біографія ред.

Народилася 25 жовтня 1971 року в Страсбурзі, Франція. Ім'я при народженні — Еліф Білгін. Дочка філософа Нурі Білгіна та Шафак Атайман (згодом стала дипломатом). Після розлучення батьків, Еліф залишилася з матір'ю.[12] За словами самої письменниці, відсутність у дитинстві пересічної патріархальної сім'ї мало значний вплив на її подальшу літературну діяльність. Псевдонім письменниці — це поєднання власного імені (тур. Elif) та імені матері (тур. Şafak — «світанок»).[13]

Закінчила Близькосхідний технічний університет Анкари, де захистила дисертацію з філософії, присвячену проблемам ґендерної ідентичності. Рік стажувалася в США, а згодом як запрошений викладач працювала в низці американських університетів. Живе в Туреччині і США, пише турецькою та англійською, співпрацює з пресою США та Європи та входить до Європейської ради з міжнародних відносин.[13]

Свої юнацькі роки провела в Іспанії (Мадрид) і Йорданії (Амман), а згодом і в Туреччині. Їй доводилось жити у найрізноманітніших куточках світу — Бостоні, Мічигані, Аризоні, Стамбулі, Лондоні. Така кількість переїздів тільки лиш збагатила її письменницькі твори, адже вона вважає, що не тільки переїжджала з країни в країну, з міста в місто, але й з мови в мову, тому навіть у своїй рідній турецькій «грається» словниковим запасом різних культур. Вона, однак, зберігає глибоку прив'язаність до Стамбулу, який відіграє важливу роль в її художніх творах. Як наслідок, почуття мультикультуралізму та космополітизму відповідно характеризують як її життя, так і творчість. На сторінках видання «Гаффінгтон Пост» Шафак виступила на захист космополітичного ідеалу, заявивши: «Замість того, щоб зводити себе до бінарної опозиції політики ідентичності, нам слід чинити з точністю до навпаки: множити наші прихильності та приналежності».[14]

Письменницька діяльність ред.

 

Перший роман Шафак — «Захований» — приніс письменниці премію «Румі» 1998 року (нагорода вручається за найкращий містичний твір Туреччини). Другий роман «Дзеркала міста» розповідає історію сім'ї іспанських конверсосів (євреїв, що навернулися у християнство); події розгортаються на тлі Середземномор'я XVII сторіччя та поєднують у собі єврейський та ісламський містицизм. Число шанувальників творчості Шафак значно зросло після того, як 2000 року роман «Погляд» здобув премію Об'єднання турецьких письменників у категорії «Найкращий роман». 2002 року світ побачив роман «Блошиний палац», який став бестселером в Туреччині. Першою ж книгою, яку Шафак написала англійською мовою, став роман «Святий початкового безумства» (2004).

Після публікації роману «Стамбульський підкидьок» (2006), де згадувався геноцид вірмен, письменниця двічі звинувачувалася в образі нації, їй загрожувало тюремне ув'язнення до трьох років. Обидва звинувачення згодом зняли за недостатністю доказів. За словами газети «Гардіанс»: ««Стамбульський підкидьок» — можливо перший турецький роман, який напряму має справу з різнею, звірствами та депортаціями, які винищували населення Вірменії в останні роки Османського панування.»

Після народження дочки у 2006 році, Шафак страждала на післяпологову депресію. Про цей свій досвід письменниця написала на сторінках автобіографічної книжки «Чорне молоко», у якій розглянула переваги та труднощі поєднання материних обов'язків та письменницької діяльності. 2010 року світ побачив роман «Сорок правил кохання», який зосереджує свою увагу на темі любові у світлі Румі та Шамса Табрізі. 2013 року вийшов роман «Учень архітектора», сюжет якого обертається навколо легендарного архітектора Сінана. Роман письменниці «Три дочки Єви» побачив світ 2016 року.

Роман Шафак "10 хвилин 38 секунд у цьому дивному світі" 2019 року, що розповідає про життя стамбульської секс-працівниці, увійшов до шорт-листа Букерівської премії.[15] У 2019 році турецька прокуратура провела розслідування щодо Шафак за те, що вона висвітлювала у своїх художніх творах тему жорстокого поводження з дітьми та сексуального насильства.[16]

Переклади українською ред.

  • Еліф Шафак. Учень архітектора. — Х. : КСД, 2017. — 448 с. — ISBN 978-617-12-3395-9.
  • Еліф Шафак. Сорок правил кохання. — Х. : КСД, 2022. — 384 с. — ISBN 978-617-12-9580-3.
  • Еліф Шафак. 10 хвилин та 38 секунд у цьому дивному світі. — Х. : КСД, 2022. — 320 с. — ISBN 978-617-12-9311-3.

Бібліографія ред.

Турецькою ред.

Англійською ред.

  • The Saint of Incipient Insanities (2004) — «Святий початкового безумства»;
  • The Gaze (Переклад Mahrem), 2006 — «Погляд»;
  • The Flea Palace (2007) — «Блошиний палац»;
  • The Bastard of Istanbul (Переклад Baba ve Piç), 2007 — «Стамбульський підкидьок»;
  • The Forty Rules of Love: A Novel of Rumi (2010) — «Сорок правил кохання: Роман про Румі»;
  • Black Milk: On Writing, Motherhood, and the Harem Within 2011 — «Чорне молоко: Про письменницьку діяльність, материнство та гарем»;
  • The Happiness of Blond People: A Personal Meditation on the Dangers of Identity (2011) — «Щастя білявих людей: Особиста медитація на тему небезпек ідентичності»;
  • Honour (2012) — «Честь»;
  • The Architect's Apprentice (2014) — «Учень архітектора»;
  • Three Daughters of Eve — «Три дочки Єви».

Примітки ред.

  1. ↑ Internet Speculative Fiction Database — 1995.
  2. ↑ The Fine Art Archive — 2003.
  3. ↑ Babelio — 2007.
  4. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #129079006 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  5. ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  6. ↑ https://books.google.co.uk/books?id=4ddqaCdZdZ0C&pg=PA297
  7. ↑ datos.bne.es: El portal de datos bibliográficos de la Biblioteca Nacional de España — 2011.
  8. ↑ Turkish Literature, An Introduction to. (2013). In K. D. Darrow (Ed.), Twentieth-Century Literary Criticism (Vol. 274). Detroit: Gale.
  9. ↑ Freely, Maureen (13 серпня 2006). Writers on Trial. The New York Times. Архів оригіналу за 15 січня 2018. Процитовано 31 грудня 2017.
  10. ↑ Elif Şafak honored at French Embassy - BOOKS. Hürriyet Daily News | LEADING NEWS SOURCE FOR TURKEY AND THE REGION. Архів оригіналу за 11 жовтня 2017. Процитовано 31 грудня 2017.
  11. ↑ Flood, Alison (27 жовтня 2017). Elif Shafak joins Future Library, writing piece to be unveiled in 2114. The Guardian7 (en-GB) . ISSN 0261-3077. Архів оригіналу за 7 листопада 2017. Процитовано 31 грудня 2017.
  12. ↑ Finkel, Andrew. Portrait of Elif Şafak. Turkish Cultural Foundation. Архів оригіналу за 31 грудня 2017. Процитовано 31 грудня 2017.
  13. ↑ а б Rustin, Susanna; @SusannaRustin (6 грудня 2014). Elif Shafak: ‘I don’t have the luxury of being apolitical’. The Guardian (en-GB) . ISSN 0261-3077. Процитовано 28 лютого 2023.
  14. ↑ The Urgency of a Cosmopolitan Ideal as Nationalism Surges. The Huffington Post. Архів оригіналу за 23 червня 2017. Процитовано 31 грудня 2017.
  15. ↑ Booker Prize 2019: Margaret Atwood and Salman Rushdie both make shortlist. BBC News (en-GB) . 3 вересня 2019. Процитовано 2 серпня 2023.
  16. ↑ Flood, Alison (31 травня 2019). Turkey puts novelists including Elif Shafak under investigation. The Guardian (en-GB) . ISSN 0261-3077. Процитовано 2 серпня 2023.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Еліф_Шафак&oldid=40637693