Еліо Джермано
Е́ліо Джерма́но (італ. Elio Germano; 25 вересня 1980, Рим, Італія) — італійський актор та театральний режисер.
Еліо Джермано | ||||
---|---|---|---|---|
Elio Germano | ||||
Еліо Джермано у 2008 році | ||||
Народився | 25 вересня 1980[1][2][3] (44 роки) Рим, Італія[1] | |||
Громадянство | Італія | |||
Діяльність | актор, театральний режисер | |||
Роки діяльності | 1992 — донині | |||
IMDb | nm0314554 | |||
Нагороди та премії | ||||
«Давид ді Донателло» (2007, 2011, 2015) Приз за найкращу чоловічу роль (Каннський кінофестиваль) (2010) | ||||
| ||||
Еліо Джермано у Вікісховищі | ||||
Біографія
ред.Еліо Джермано народився 25 вересня 1980 року в Римі. Уперше потрапив на знімальний майданчик, коли йому було 13 років. Режисери Франческо Кастеллано і Джузеппе Моччиа дали Еліо головну роль Андреа в комедії «Ти зламав тата» (італ. Ci hai rotto papà).[4] У 18 років він знявся в серіалі «Сімейний лікар» (1998), а в 19 отримав одну з провідних ролей в молодіжних комедіях «Солодкий як мед» та «Усе небо в одній кімнаті» (обидва 2009).
У 20 років Еліо Джермано працював на одному знімальному майданчику із Серджіо Кастеллітто в біографічному телефільмі «Падре Піо» (2000), де грав роль героя Кастеллітто Франческо Форджоне в молодому віці. У наступному своєму фільмі ― «Нечесна конкуренція» (2001) ― він знімався з Жераром Депардьє. Історія взаємовідносин двох торговців за часів нацистської окупації Франції мала успіх, отримавши головний приз Московського кінофестивалю.
У 2003 році в біографічному фільмі «Феррарі» Еліо Джермано втілив роль знаменитого конструктора і підприємця Енцо Феррарі у 18-річному віці, роль якого дорослого зіграв Серджіо Кастеллітто.
Найбільшу увагу Джермано привернув до себе в 2005 році, зігравши в телевізійному трилері Даріо Ардженто «Вам подобається Хічкок?» прихильника Гічкока студента Джуліо, який розплутує детективну історію. Після цієї роботи Джермано зіграв у стрічці Абеля Феррари «Марія» (2005) з Жульєт Бінош у головній ролі, в драмі Луки Гуаданьїно «Мелісса: Інтимний щоденник» (2005) з Марією Вальверде та «Кримінальному романі» (2005) Мікеле Плачідо.
Прорив у аксторській кар'єрі Еліо Джермано стався в 2007 році, коли Даніеле Лукетті зняв його в головній ролі в драмі «Мій брат — єдина дитина в сім'ї». За цю роботу Джермано отримав низку професійних кінонагород, зокрема італійську національну кінопремію «Давид ді Донателло» в категорії «Найкращий актор», та став популярним актором в Італії. Наступні роботи прославили Еліо за межами країни: «Полеглі герої» (2007) з Ірен Жакоб, «Як велів Бог» (2008) Габріеле Сальватореса, «Дев'ять» (2009) Роба Маршалла.
У 2010 році Еліо Джермано втілив одну зі своїх найкращих ролей: у стрічці «Наше життя» він зіграв робітника, що протистоїть життєвій несправедливості. За цю роль актор був удостоєний премії за найкращу чоловічу роль на 63-му Каннському міжнародному кінофестивалі, премії «Давид ді Донателло» та ще низку кінопремій.
У 2012 році Джермано зіграв у тріумфальному фільмі Ферзана Озпетека «Чудова присутність», де втілив роль привабливого актора-гея, який виявив в новому будинку привидів знаменитих колег минулого століття.[5]
2015 року на екрани вийшов трилер за романом Себастьяна Жапрізо «Дама в окулярах із рушницею в авто» французького режисера Жоанна Сфара, в якому Джермано зіграв одну з головних ролей.
У 2017 році в драмі режисера Джанні Амеліо «Ніжність» Еліо Джермано зіграв роль Фабіо,[6] за яку у 2018 році був номінований як найкращий актор другого плану на премію «Давид ді Донателло».[7][8]
Фільмографія
ред.Рік | Українська назва | Оригінальна назва | Роль | |
---|---|---|---|---|
1993 | ф | Ти зламав тата | Ci hai rotto papà | Андреа Чекконі |
1998 | с | Сімейний лікар | Un medico in famiglia | Роберто «Ер Пастика» Паломбі |
1999 | ф | Усе небо в одній кімнаті | Il cielo in una stanza | Паоло |
1999 | тф | Солодкий як мед | Cornetti al miele | |
2000 | тф | Панотець Піо | Padre Pio | Франческо Форджоне (у 16 років) |
2001 | ф | Нечесна конкуренція | Concorrenza sleale | Паоло Меркйорі |
2002 | тф | Викрадений | Il sequestro Soffiantini | Паоло Соффіантіні |
2002 | тф | Заради кохання | Per amore | Габріеле |
2002 | ф | Останній етап | Ultimo stadio | Білло |
2002 | ф | Дихання | Respiro | П'єр Луїджі |
2002 | тф | Батьки | Padri | Джакомо |
2003 | тф | Феррарі | Ferrari | Енцо Феррарі у 18 років |
2003 | ф | Зараз або ніколи | Ora o mai più | Довері |
2003 | ф | Вільні | Liberi | Вінс |
2004 | ф | Що з нами буде? | Che ne sarà di noi | Мануель |
2004 | тф | Суддя честі | Paolo Borsellino | Манфреді Борселліно |
2004 | кф | Я не можу зупинити блювоту | Non riesco a smettere di vomitare | Альфредо |
2005 | тф | Вам подобається Хічкок? | Ti piace Hitchcock? | Джильйо |
2005 | ф | Хто винен, крихітко? | Quo Vadis, Baby? | Лучо |
2005 | ф | Марія | Mary | Матвій |
2005 | ф | Кримінальний роман | Romanzo criminale | Іль Сорчо |
2005 | ф | Мелісса: Інтимний щоденник | Melissa P. | Арнальдо |
2005 | ф | Кров: смерть не існує | Sangue: La morte non esiste | Юрій |
2006 | ф | Палата 22 | Padiglione 22 | чоловік-дитина |
2006 | ф | Н (я і Наполеон) | N (Io e Napoleone) | Мартіно Папуччі |
2007 | ф | Мій брат — єдина дитина в сім'ї | Mio fratello è figlio unico | Аччо Бенассі |
2007 | ф | Полеглі герої | Nessuna qualità agli eroi | Лука |
2008 | ф | Хто рано встає, того удача чекає | Il mattino ha l'oro in bocca | Марко |
2008 | ф | Усе життя попереду | Tutta la vita davanti | Лучо 2 |
2008 | ф | Викличте Саломе | Chiamami Salomè | пророк |
2008 | ф | Минуле — чужа земля | Il passato è una terra straniera | Джорджо |
2008 | ф | Як велить Бог | Come Dio comanda | Quattro Formaggi |
2009 | ф | Красиві люди | La bella gente | Джильйо |
2009 | ф | Дев'ять | Nine | П'єрпаоло |
2010 | ф | Наше життя | La nostra vita | Клаудіо |
2010 | ф | Початок кінця | Das Ende ist mein Anfang | Фолко Терзані |
2011 | ф | Пливуть хмари | Qualche nuvola | продавець |
2012 | ф | Школа «Діаз» | Diaz — Don't Clean Up This Blood | Лука Гультьєрі |
2012 | тф | Обличчя ангела | Faccia d'angelo | Іль Тосо |
2012 | ф | Чудова присутність | Magnifica presenza | П'єтро |
2012 | ф | Хазяї будинку | Padroni di casa | Елія |
2012 | ф | Останнє колесо вагону | L'ultima ruota del carro | Ернесто |
2014 | ф | Неймовірна молода людина | Il giovane favoloso | Джакомо Леопарді |
2015 | ф | Дама в окулярах із рушницею в авто | La dame dans l'auto avec des lunettes et un fusil | Стефано, на прізвисько «Жорж» |
2015 | док | Прекрасна і загублена | Bella e perduta | Сарк'японе |
2015 | ф | Субурра | Suburra | Себастьяно |
2015 | ф | Аляска | Alaska | Фаусто |
2016 | ф | Друг (Франциск Ассізький та його брати) | L'ami — François d'Assise et ses frères | Франциск Ассізький |
2016 | тф | In Arte Nino | Ніно Манфреді | |
2017 | ф | Проблема з кармою | Questione di Karma | Маріо Пітагора |
2017 | ф | Ніжність | La tenerezza | Фабіо |
2018 | ф | Я — мільярдер | Io sono Tempesta | Бруно |
Нагороди та номінації
ред.Рік | Категорія | Фільм | Результат |
---|---|---|---|
Премія «Давид ді Донателло» | |||
2004 | Найкращий актор другого плану | Що з нами буде? | Номінація |
2007 | Найкращий актор | Мій брат — єдина дитина в сім'ї | Перемога |
2011 | Наше життя | Перемога | |
2012 | Чудова присутність | Номінація | |
2015 | Неймовірна молода людина | Перемога | |
2018 | Найкращий актор другого плану | Ніжність | Номінація |
Італійський національний синдикат кіножурналістів | |||
2005 | «Срібна стрічка» найкращому акторові другого плану | Що з нами буде? | Номінація |
2007 | Нагорода Гульєльмо Біраджі | Я і Наполеон | Перемога |
2008 | «Срібна стрічка» найкращому акторові | Мій брат — єдина дитина в сім'ї Полеглі герої |
Перемога |
2010 | Наше життя | Перемога | |
2012 | Чудова присутність | Номінація | |
2014 | Останнє колесо вагону | Номінація | |
2015 | «Срібна стрічка» року | Неймовірна молода людина (спільно з Маріо Мартоне) | Перемога |
Нагорода Persol | Перемога | ||
2016 | «Срібна стрічка» найкращому акторові | Аляска | Номінація |
Премія «Золотий кубок» | |||
2005 | Найкращий комедійний актор | Що з нами буде? | Номінація |
2007 | Я і Наполеон | Перемога | |
2008 | Мій брат — єдина дитина в сім'ї | Перемога | |
2009 | Усе життя попереду | Номінація | |
Найкращий драматичний актор | Минуле — чужа земля Як велить Бог |
Номінація | |
2013 | Найкращий драматичний актор | Хазяї будинку | Номінація |
Італійська федерація артхаусного кіно (FICE) | |||
2005 | Найкращий молодий актор | Кров: смерть не існує | Перемога |
Премія «Золотий глобус» (Італія) | |||
2007 | Найкращий акторський прорив | Мій брат — єдина дитина в сім'ї Я і Наполеон |
Перемога |
2008 | Найкращий актор | Полеглі герої | Номінація |
2011 | Наше життя | Номінація | |
2015 | Чудова присутність | Перемога | |
Премія «Золота хлопавка» | |||
2007 | Найкращий актор | Мій брат — єдина дитина в сім'ї | Перемога |
2012 | Чарівна присутніст | Перемога | |
2015 | Неймовірна молода людина | Перемога | |
Премія Європейської кіноакадемії | |||
2007 | Найкращий європейський актор | Мій брат — єдина дитина в сім'ї | Номінація |
2010 | Наше життя | Номінація | |
Премія «Кінео» (Італія) | |||
2007 | Найкращий актор | Хто рано встає, того удача чекає | Номінація |
Мій брат — єдина дитина в сім'ї | Перемога | ||
Найкращий актор другого плану | Усе життя попереду | Номінація | |
2012 | Найкращий актор | Школа «Діаз» | Номінація |
Берлінський міжнародний кінофестиваль | |||
2008 | Нагорода European Film Promotion (EFP) Shooting Star | Перемога | |
Каннський міжнародний кінофестиваль | |||
2010 | Приз за найкращу чоловічу роль | Наше життя | Перемога |
Міжнародний кінофестиваль у Барі | |||
2011 | Найкращий актор | Наше життя | Перемога |
Венеційський міжнародний кінофестиваль | |||
2014 | Премія Пазінетті найкращому акторові | Неймовірна молода людина | Перемога |
Премія Вітторіо Венето найкращому акторові | Номінація |
Примітки
ред.- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #139338144 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Filmportal.de — 2005.
- ↑ Discogs — 2000.
- ↑ Elio Germano. Cinematografo.it (італ.) . 25 вересня 1980. Архів оригіналу за 20 липня 2020. Процитовано 13.03.2018.
- ↑ Elio per Ozpetek. Cinematografo.it (італ.) . 30 вересня 2011. Архів оригіналу за 23 вересня 2020. Процитовано 13.03.2018.
- ↑ Federico Pontiggia. La tenerezza di Gianni Amelio. Cinematografo.it (італ.) . 24 квітня 2017. Архів оригіналу за 25 вересня 2020. Процитовано 13.03.2018.
- ↑ Vittoria Scarpa. Love and Bullets earns 15 David di Donatello nominations. Cineuropa (англ.) . 14.02.2018. Архів оригіналу за 20 лютого 2018. Процитовано 19.02.2018.
- ↑ David di Donatello 2018, le nomination. Tutti i candidati al premio. Quotidiano.net (італ.) . 15.02.2018. Архів оригіналу за 7 березня 2018. Процитовано 7.03.2018.
- ↑ Нагороди та номінації Еліо Джермано на сайті IMDb (англ.)
Посилання
ред.- Еліо Джермано на сайті IMDb (англ.)
- Еліо Джермано у соцмережі «Facebook»
- Shooting Star profile: Elio Germano [Архівовано 14 березня 2018 у Wayback Machine.]: Інтерв'ю Еліо Джермано на сайті Hollywood Reporter(англ.)
Це незавершена стаття про італійського актора або акторку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |