Вікіпедія

Ель-Харра (лавове поле)

базальтова кам'яниста пустеля на Близькому Сході
Немає перевірених версій цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту.
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Ель-Харра.

Ель-Харра (араб. حرة الحرة‎), також Харрат-еш-Шам (араб. حَرَّة ٱلشَّام‎)[1] або Чорна пустеля[2] — велика базальтова кам'яниста пустеля вулканічного походження на Близькому Сході. Займає площу близько 40 тис. км² в межах теперішніх Сирії, Йорданії, Ізраїлю та Саудівської Аравії. Рослинність місцевості складається переважно з акацієвого скребу та включень ялівцю на більшій висоті[3].

Ель-Харра
араб. حرة الحرة‎
Географічні межі Ель-Харри
Географічні межі Ель-Харри
Географічні межі Ель-Харри
КраїниСирія Сирія
Ізраїль Ізраїль
Йорданія Йорданія
Саудівська Аравія Саудівська Аравія
ТипКам'яниста (лавове поле)
CMNS: Ель-Харра у Вікісховищі

Сліди перших людських поселень в Ель-Харрі датуються добою пізнього епіпалеоліту (близько 12 500 —9500 рр. до н. е.)[4] Одним з найбільш відомих поселень регіону є Шубайка-1 (заселена приблизно в 12 600 — 10 000 рр. до н. е.)[4][5], де були виявлені залишки найдавнішого хліба[6].

Геологія

ред.
 
Типовий пейзаж пустелі на сході Йорданії

Ель-Харра складається з вулканічних полів, утворених тектонічною активністю впродовж олігоцену та четвертинного періоду[7]. Поля Ель-Харри, що містять понад 800 вулканічних конусів і близько 140 дайк є найбільшими серед усіх вулканічних полів Аравійської плити[7][8]. Вулканічна активність в Ель-Харрі розпочалася за доби міоцену, а більш молодий етап виверження (на південно-східному кінці вулканічного поля) стався за пізнього плейстоцену і голоцену[9]. Епізоди вулканічних вивержень були також зафіксовані в письмових джерелах[10][11].

Географія

ред.
 
Вулканічне поле Ель-Харра з космосу

Північна (сирійська) частина пустелі утвлорена вулканічними полями Джебель-ед-Друз (Джебель-ель-Араб), Ель-Сафа та Діра-ель-Тулуль. ЇЇ кордони частково співпадають з історико-географічною областю Хавран, відомою ще з біблійних часів.

Йорданська частина вулкнічного поля проходить переважно східною провінцією Ель-Мафрак. Велика кількість базальту в навколишній місцевості сприяла утворенню особливої архтіектурної традиції регіону (місто Умм-ель-Джималь, пустельні замки тощо). За ініціативи уряду Йорданії, з 2019 року йорданська частина Ель-Харри входить до Попереднього списку Світової спадщини ЮНЕСКО[12].

Саудівська частина Ель-Харри простягається на 210 км завдовжки та 75 км завширшки в південно-східному напрямку. Вона досягає північного заходу долини Ваді-ес-Сірхан, закінчуючись на висоті 1100 м у горах Джебель-ель-Амуд (провінція Табук)[13][14], являючись одним з багатьох вулканічних полів, паралельних узбережжю Червоного моря.

Примітки

ред.
  1. ↑ Ibrahim, K. (1993), The geological framework for the Harrat Ash-Shaam Basaltic Super-Group and its volcanotectonic evolution, Jordan: Bulletin 24, Geological Mapping Division, Natural Resources Authority
  2. ↑ Betts, Alison (1982). A Natufian site in the Black Desert, Eastern Jordan. Paléorient. 8 (2): 79—82. doi:10.3406/paleo.1982.4322. ISSN 0153-9345.
  3. ↑ S.A. Ghazanfar, Vegetation of the Arabian Peninsula (Springer Science & Business Media, 1998) p 272.
  4. ↑ а б Richter, Tobias (2017). Natufian and early Neolithic in the Black Desert. У Enzel, Yehouda; Bar-Yosef, Ofer (ред.). Quaternary of the Levant: Environments, Climate Change, and Humans. Cambridge: Cambridge University Press. с. 715—722. ISBN 978-1-107-09046-0.
  5. ↑ Richter, Tobias; Arranz-Otaegui, Amaia; Yeomans, Lisa; Boaretto, Elisabetta (5 грудня 2017). High Resolution AMS Dates from Shubayqa 1, northeast Jordan Reveal Complex Origins of Late Epipalaeolithic Natufian in the Levant. Scientific Reports (англ.). 7 (1): 17025. doi:10.1038/s41598-017-17096-5. ISSN 2045-2322. PMC 5717003. PMID 29208998.
  6. ↑ Arranz-Otaegui, Amaia; Carretero, Lara Gonzalez; Ramsey, Monica N.; Fuller, Dorian Q.; Richter, Tobias (31 липня 2018). Archaeobotanical evidence reveals the origins of bread 14,400 years ago in northeastern Jordan. Proceedings of the National Academy of Sciences (англ.). 115 (31): 7925—7930. doi:10.1073/pnas.1801071115. ISSN 0027-8424. PMC 6077754. PMID 30012614.
  7. ↑ а б Al Kwatli, Mohamad Amer; Gillot, Pierre Yves; Lefèvre, Jean Claude; Hildenbrand, Anthony (1 вересня 2015). Morpho-structural analysis of Harrat Al Sham volcanic field Arabian plate (Syria, Jordan, and Saudi Arabia): methodology and application. Arabian Journal of Geosciences (англ.). 8 (9): 6867—6880. doi:10.1007/s12517-014-1731-1. ISSN 1866-7538.
  8. ↑ Krienitz, M.-S.; Haase, K. M.; Mezger, K.; Shaikh-Mashail, M. A. (1 серпня 2007). Magma Genesis and Mantle Dynamics at the Harrat Ash Shamah Volcanic Field (Southern Syria). Journal of Petrology (англ.). 48 (8): 1513—1542. doi:10.1093/petrology/egm028. ISSN 0022-3530. Архів оригіналу за 26 липня 2021. Процитовано 26 липня 2021.
  9. ↑ H. Stewart Edgell, Arabian Deserts: Nature, Origin and Evolution (Springer Science & Business Media, 21Jul.,2006) p329-330
  10. ↑ Geological Survey Professional Paper. U.S. Government Printing Office. 1989. с. 153.
  11. ↑ Peter Vincent, Saudi Arabia: An Environmental Overview (CRC Press, 2008) p22.
  12. ↑ Centre, UNESCO World Heritage. The Jordanian ḥarrah. UNESCO World Heritage Centre (англ.). Архів оригіналу за 23 липня 2021. Процитовано 26 липня 2021.
  13. ↑ U.S. Geological Survey Professional Paper (U.S. Government Printing Office, 1989) pA152
  14. ↑ Geological Survey Professional Paper, Volume 560, Part 1 (U.S. Government Printing Office, 1989)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Ель-Харра_(лавове_поле)